Останнє оновлення: 17:44 вівторок, 18 грудня
Статті з минулого у майбутнє
Ви знаходитесь: Культура / Література / Леонід ТЕРЕХОВИЧ / Ми - народ!
Ми - народ!

Ми - народ!

Ще коли я навчався в початкових класах у підручниках географії на політичних картах світу величезні території виділялися зеленим кольором. Весь континент Австралії, великі країни і безліч океанських островів – все це були землі Великобританії, де “ніколи не заходило сонце”.

Але населяли ці землі різні народи і народності, і нікому навіть не спадало на думку пропагандистськи галасувати про великий великобританський народ.

А потім імперія розпалась, і народи з її складу створили свої держави, дуже символічно обєднавшись у “співдружність націй”, котра нагадувала про своє існування хіба що проведенням спортивних ігор.

Відбувся звичайний історичний процес.

І нас довгі роки привчали до думки, що ми є свідками і сучасниками знаменних подій, коли імперії розпадаються, а поневолені народи підіймаються на повний зріст і будують власне щастя, вириваючись з-під віковічного гніту. І це – незворотньо, бо відповідає законам історичного розвитку.

Проте нас цей процес чомусь не стосувався, бо ми жили за законами марксизму-ленінізму в новій суспільно-історичній формації і новій державі – великому, могутньому Радянському Союзі. (Можна було не брати до уваги, що цей Союз майже повністю, з малесенькими відмінностями, відроджував Російську імперію в перелицьованому вигляді).

А якщо ми жили в одній державі, то всім нам – українцям, євреям, чеченам, якутам і т. д., загалом більше сотні народів і народностей, – дуже розумні голови придумали і нову загальнодержавну наднаціональну назву – радянський народ. Придумали і вбивали в свідомість.

Щоб люди якнайшвидше забували, якого вони роду – племені, чиї вони діти, щоб їх легше було заганяти в різношерстні гурти під наглядом денаціоналізованих погоничів.

Хоч все це творилось під новітніми гаслами, насправді продовжувалася віковічна імперська політика – “національне” шанобливо уступало дорогу велетенському “загальнодержавному”, показово рекламуючи себе на стилізованих концертах художньої самодіяльності.

Саме почуття “націоналізм”, не криючи під собою нічого поганого, перетворилося у нас на одне з найтяжчих звинувачень і вело за собою жахливі репресії. Скільки людей загинуло в катівнях, пройшло тюрми і концтабори, зазнавало всіляких утисків, не зробивши ніяких злочинів – тільки по обвинуваченню в “націоналізмі”! Про це страшно згадувати, але це так. І повелося так дуже давно. Чи ж дивуватися тому, що мільйони українців називаються якось інакше?

Передостанній генсек КПРС Черненко – син переселенця з Украіни – росіянин. Один із видатних російських поетів сучасності Євгеній Євтушенко – онук переселенця з України – росіянин.

Колись я працював у відрядженні в Узбекистані. Майстром нашої дільниці по будівництву ліній СЦБ був мужчина козацької статури з дуже знайомим прізвищем Герасименко.

Питаю: “Українець?”

“Ні, я руський”.

“Та який ти в чорта руський? Знаєш, скільки у нас в Кучинівці Герасименок? У мене троюрідний брат – Герасименко”.

“Так то мій дід переїхав до Сибіру з Чернігівщини, а я – руський!”.

Все. Треба лиш додати, що його дружина – українка та діти – росіяни жили на Україні, а розмовляли ми, звичайно ж, по-російськи.

Проте живуть разом з нами не тільки подібні “росіяни”. Часто згадую розповідь колишнього студента Ніжинського педінституту про ніжинське земляцтво ассірійців. Не десять і не триста років тому, як цей народ був розвіяний по світу – уже більше двох з половиною тисячоліть живуть ассірійці в діаспорі. Проте і сьогодні вони залишаються ассірійцями, зберігаючи живе коріння свого народу! Чи не завадило б повчитися у них багатьом нашим Черненкам та Герасименкам?

Лиха доля за віки – особливо за останне сторіччя розкидала українців по всім усюдам – від Канади до Австралії. І коли в центрі Торонто стоїть памятник нашому великому Кобзареві, коли в далеких країнах відкрито українські школи та виходять українські газети і видаються книги, це значить: навіть далеко від історичної батьківщини українці залишаються українцями!

А ми?

Станемо духовно вільним народом, чи й надалі будемо нівелюватись в “історичну єдність”?

Ненавиджу презирливо-зверхнього ставлення дуже недалеких людей до “хохлів”, “жидів”, “чорномазих” і т.п. Але не менш огидно бачити і принижене плазування та рабське заглядання в рота “старшому брату”.

Зі своєю величчю і своїми вадами, зі своєю страшною історією від не дуже веселої сучасності нам разом іти в майбуття, бо ми були, ми є і ми будемо!

Ми – народ!

Ми – великий народ і настав час почуватись великими!

Джерело: райгазета “Промінь Жовтня” від 22.08.1992 р.
Відшукав статтю й підготував до публікації Аркадій Натаріус.
Дізнатися більше про Леоніда Тереховича та прочитати вірші поета можна в Інтернеті за цією адресою:
http://arkgor.ipsys.net/Terehovych.htm

Коментарі (5)

Павло | 2011-09-19 22:24

Все остыло, остановилось
Непонятным тягучим сном.
Снов таких никогда мне не снилось,
А теперь даже видится днем…
  Я не знаю, где я, где не я,
Где мое, где чужое… не ясно.
С этой мукою день ото дня
Существую… Неужто напрасно?
  Исчезло стремленье и тяга,
Захлебнулась вера, любовь и надежда.
Пустой патронташ, с водой мутной фляга,
И до дыр протерта одежда…
  Бродил среди нив плодородных,
Бродил, но себя не нашел…
По пути видел много свободных,
Но чужих… и дальше я шел.
  Не найти мне своих в этом веке,
Всех давно схоронила земля…
Лишь об одном человеке
Хорошо сказать могу я.
  Но и тот уже опочивает
Под сосною в землице сырой.
Никому уже не прочитает
Леонид гениальный стих свой…
  Все, что мог, все сказал…
Рот закрыли… но душа то цела!
Свой народ любил…, защищал,
Преждевременно смерть унесла…
  Все остыло, остановилось
Непонятным тягучим сном.
Мое сердце быстрее забилось,
Оно знает – повсюду дурдом…

В.М.Тканку. | 2011-09-16 23:52

Приберить Зеленько. Вона гірша за фашизм. Збережіть честь державиЙ

Akdav | 2011-09-16 16:14

Взагалі-то класики визначили, що "Націоналізм - найвища форма патріотизму" (с)

НС | 2011-09-15 22:44

фашизм- реакція, комунізм - денаціоналізація, націонал-соціалізм - ось чого бояться ті, хто вирішує долю мільйонів, набиваючи кишені та впроваджуючи політику світового кагалу.

Vadka | 2011-09-15 20:37

"Ми – народ!
Ми – великий народ і настав час почуватись великими!"
Такими ми були у Радянському Союзі, а тепер ми бидло та сировина для заходу!!! Націоналізм - це перша стадія фашизму.
закрити

Додати коментар:

SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM


Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

Реклама на сайті SVOBODA.FM


SVOBODA.FM - LIVE!
Фотоновини

  Музична казка «Попелюшка» – для дітей і дорослих у чернігівській філармонії

SVOBODA.FM

RedTram
Загрузка...
Північний вектор