Зачаровані театром. Литовські хроніки. 1 ч.

Пройшло уже п’ять місяців. Але спогади хвилюють і нагадують яскраві події у литовському Панявежисі.

Більше того, я зрозумів чим, наприклад, відрізняються литовські діти від російських.

І литовські завжди будуть відрізнятися від дітей «старшого брата» не тільки тим, що живуть у вільній європейській країні. Але висновки - пізніше.

Прозріння прийшло під час 8-го Міжнародного театрального фестивалю для дітей та молоді Assitej Lithuania / Lietuvos Asitežas».

РАНКОВА ПРОГУЛЯНКА

Уже перший ранок у Панявежисі причарував спокоєм мирного міста. Нічого не нагадувало, що це третє за величиною  місто Литви є однією з європейських столиць дитячого театру. Насолоджуючись тишею після тривожного Чернігова,  фотографував  архітектуру паркового мистецтва. І раптом в далечині помітив дітей, які взявшись за руки по двоє, прямували в напрямку театру.

То ж питати «Where are you going?» було не потрібно. Вони йшли завчасно, щоб підготуватися до театрального свята, яким буде вистава для них.

А я пізніше дізнаюся, що  в цьому 112-тисячному місті налічується  2 професійні театри і 8 аматорських  та студійних колективів, що регулярно дають вистави. Разом — 10 театральних осередків міста.

ПЕРШИЙ ШОК

Вразила уже перша вистава   «Я є» для дітей 3-6 років   у виконанні    «Театро аль Васіо» з аргентинцем Хосе Агуеро  та мексиканцем  Адріаном Ернандесем .  Вона перевернула моя уяву про дитячий театр.

Уявіть собі, малеча, зручно умостилася на м'яких  матах, як на ліжках удома, заворожено спостерігала за тим, що відбувалося перед ними. 

Актори за всю виставу не промовили жодного слова. Але вони вдягалися, як вдягаються діти, заздрили, сварилися, мирилися, гралися. Все, як роблять діти. Тому малеча раз по раз  вибухала емоціями і сміхом. Адже  це була вистава про них. Про їхній дитячий світ.

У моїй уяві театр  завжди поділявся на сцену і зал. Тут цей розподіл зник. Після закінчення 40-хвилинної вистави, діти могли переповзти на сцену. Фінал.

Розрив мозку уявленням про театр.

ГОЛОВНЕ. Виставу, як і дітей в Європі, не можна було фотографувати, тому якісні фото я взяв із сайту «Театро аль Васіо». Завіса.

НЕМОЖЛИВО УЯВИТИ

Друга  вистава «ПОДОРОЖ ДО ІНШОГО ЛІСУ» литовських митців Stalo teatras / The Table Theatre, яку пощастило переглянути, вразила не менш, ніж перша. Зайшовши в зал,  я помітив кілька апаратів, які розміщувалися перед глядачами.

Намагався відгадати: що чекає  на глядачів? Невже на цих апаратах будуть виготовляти морозиво і  роздавати дітям? Саме  на морозивні   візки з різними сиропами скидалося обладнання.  До самого початку вистави мені так і не вдалося розгадати: що на мене чекає? Адже пояснення, яке прозвучало – було литовською.

А далі мене заворожила унікальна вистава і художні образи. І все  це під аудіосупровід живої музики.

ВРАЖЕНИЙ.

Це згодом я дізнався, що ця вистава  номінована на Золотий сценічний хрест за музику і прочитав в анотації до вистави:

«Що ми відчуваємо, коли прибуваємо в новий ліс, і наскільки важливі єдність та спілкування в цій подорожі?

Запрошуємо вас до цієї медитативної вистави тіней, в якій різні об'єкти «грають» наживо на трьох екранах, лунає жива музика та пісні вигаданою мовою. Візуальні ефекти та звуки захоплять увагу як дітей, так і дорослих.»

Після вистави наша чернігівська група із теату "AmaTea" на чолі з  Olena Rosstalna (Олена Росстальна) та  друзями не могли не поговорити з авторами і виконавцями цього неперевершеного дійства.

(Далі буде)

Владислав  САВЕНОК