Останнє оновлення: 22:47 вівторок, 23 жовтня
Ювілей поета
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / До 70-річчя з дня народження Леоніда Тереховича
До 70-річчя з дня народження Леоніда Тереховича

До 70-річчя з дня народження Леоніда Тереховича

26 березня цього року Леоніду Тереховичу було б 70, якби... якби він свідомо не став на шлях боротьби з антилюдською радянською системою. Був репресований. "На суді, – зауважив Л.Н.Терехович, – мені аби дати більший строк, "шили" групівщину.

І тільки добра обізнаність із законами і тверда лінія поведінки врятували мене від більш тривалого строку ув'язнення. Але ж два роки все одно відсидіти довелося.

Я продовжував писати, вносячи бодай свою маленьку частинку у прискорення кінця ненависного режиму" ("Промінь Жовтня" І. Дудко. 1992 р.).

До цих двох років був рік, потім п'ять років, "психушки", ЛТП, здоров'я було підірване, а тут ще жорстоке побиття міліцією на вокзалі м.Щорс, і через декілька днів на 52 році життя, 22 серпня 1992 р. Леоніда Тереховича не стало.

У цій публікації частина матеріалів знайдених влітку 2010 р. Це чернетка листа Тереховича до редакції газети ВР "Голос України", знайдена мною під час часткового ремонту його хати, а також декілька віршів.

Аркадій Натаріус


Лист в редакцію газети ВР “Голос України”

Шановна добродійко!

Я вже давно – більше двох місяців тому – одержав Вашу службову адресу та номери телефонів, але не спромігся написати. Спочатку гадав побувати в Києві, а потім довго хворів. Був на ногах, але самопочуття було – гірше нікуди. Тож дуже вибачаюсь за затримку.

Вашу адресу мені передав наш районовий рухівський “проводир”.

Не знаю, як він мене характеризував, але мені особисто нічим дуже похвалитися.

Так, мав два роки суворого режиму за “наклепи” на партію та владу (з 15 березня 1972 до 1974 року). “Крутили” мене всіляко, добротно організували слідство – показання збирали ледь не по всьому Союзу, але нічого суттєвого (крім того, що було “під носом” не знайшли, тож осудили по 187-1. А спочатку була 62, потім – вже не пам’ятаю статті близько місяця намагалися провести за “агітацію та пропаганду” – не вийшло, хоч ці статті “висіли наді мною до закінчення суда. Проте 187-1 я прийняв відразу, з самого початку слідства, чим навіть дивував КГБістів. Розрахунок був у мене простий: не затівати суперечок по малому, від чого – знав – все одно не відчепитися, проте не дати більших можливостей.

По закінченню слідства звінувачення були сміхотворні, проте цілком задовольнили наш “об’ективний” суд за участю прокурора області Єрепа. “Свої” два роки провів в 46-й зоні (Катеринівка Сарненського р-ну).

Через рік знову опинився в тій же зоні з п’ятьма роками за нав’язану мені бійку, причому винним виявився я, хоч мої дії були тільки відповіддю. Але це вже значення не мало.

Крім того, в 68 році вперше мав один рік по 206-й, хоч прокурор “просив” чотири роки – у мене була різка сутичка з колгоспним парторгом (я тоді працював зав. сільським клубом). Але суд роздивився, що “сажати” загалом ні за що, проте один рік по частині 1 мені все-таки “дали”. Я розумію, менше бути не могло, бо судді й так ризикували.

Після звільнення в 80-му “тримався” аж до блаженних часів перебудови. Тільки в грудні 88-го (я працював кіномеханіком), не змігши здихатись мене по “статті”, все-таки запроторили в ЛТП – відразу на два роки. Близько місяця пробув в своїй області, потім вивезли до Мартусовки Бориспільського р-ну. Там було весело – ми провели два страйки, добилися виконання майже всіх вимог. Але я зненацька різко захворів (“нарушение мозгового кровоснабжения”) і був екстренно комісований. Через дванадцять днів вдома удар повторився, і почались блукання по лікарням. Став добиватися визнання інвалідності – запроторили в “дурдом”. Не знаю, чим би все закінчилося, якби не раптова допомога від обласного відділення Спілки писменників та особисто Ст. Реп’яха. Мені дещо допомогли, і я зостався “на плаву”. Зараз займаю собачу посаду сторожа в середній школі – уже другий рік.

Від хвороби дещо оклигав, хоч це така гидота, що завджи може вдарити зненацька, можливо, й назовсім.

В грудні 90-го обласна рухівська газета (тоді ще напівлегальна) надрукувала мій маленький вірш – привітання “Руху”. З цього почалося моє знайомство з Рухом.

Проте це суспільне об’єднання (розцінюю по нашій місцевості) дуже аморфне і дуже беззубе, щоб відігравати якусь помітну роль в суспільстві. В тому суспільстві, де неіснуюча компартія міцно тримає в своїх руках всю владу, а це до добра не доведе, як і раніше. Я ж особисто вважаю, що дуже скоро напруга в суспільстві досягне критичної позначки, і чим завершиться суспільна криза – одному Богу відомо.

Особисто в мене погані передчуття, і не хочеться бути “одиночкою”.

Шукаю своїх.

З повагою і найкращими побажаннями.

(підпис Л. Тереховича) відправлено 9.04.92


НОВОРІЧНА ФАНТАСМОГОРІЯ

Червоний півень ще не проспівав,
ще вітер не приніс криваву зливу,
в душі-калині мають доспівать
скривавлено-червоні грона гніву.
 
Але видіння грізне із пітьми
встає над світом з небесами врівень:
червоний півень рвучко б’е крильми, –
розбурханий, страшний червоний півень.
1.01.92
 
 
***
Я зацікавивсь словниками:
як треба – завжди чи завжди?
Бо пам’ять, мов коса на камінь,
наткнулась на старі сліди.
 
Можливо, й не сліди, а послід,
зоставшийся від тих часів,
коли і діти, і дорослі
шарахалися рідних слів,
 
і звично всі привчались “штокать”,
та мовний “суржик” берегли,
і мову нищили жорстоко,
хоч погубити й не змогли...
 
На царині живої мови
нехай росте старе й нове;
скалічене, та рідне слово
усі часи переживе!
 
Оптимістично так сказавши,
від безсловесної нужди
йдемо до мови завжди й завше,
і повсякчасно, і завжди.
21.05.91
 
 
БАТЬКІВЩИНА ЧИ БАТЬКІВЩИНА?
 
Від Чукотки та аж до Прибалтики –
Батьківщиною все це було...
А тепер починаю балакати
й на кордони нарвусь, як назло.
 
Тільки ненька одна – Україна –
ще по-рідному з’єднує нас,
та, до речі, й вона ж не єдина:
тут і Захід, і Крим, і Донбас...
 
Як послухаю заклики дужі,
то гадаю і сам: а чому ж?..
Якби море розлить на калюжі,
от би вийшло багато калюж!
 
Проживаю в постійній кручині
і нікого не слухаю я,
по народженню – щирий кучинівець...
Батьківщина ж – то хата моя!
12.11.91
 
 
ЩЕ НЕ ПОРА...
Кучинівцям.
 
Ще не пора радіти понад міру,
ще не пора, напевно, забувать,
як комуністи релігійну віру
старалися в народі убивать...
 
Ще не пора заснуть в надіях щемних,
продавши душу розчерком пера,
де молодий, заляканий священник
для комуністів підписи збира...
 
Ще не пора забути осторогу,
бо знову бачимо – то тут, то там –
людей, які, звичайно ж, вірять Богу,
а душу все ж відписують чортам!
4.10.91
 
 
***
Я двічі зі смертю був око на око
ще двічі вона мене била жорстоко,
ще двічі від мене негідно тікала,
боялась, бо знала, що смерть – то не кара.
 
Я знаю, що мене вона не забуде,
і відступу третього разу не буде,
та знаю також, що лякатись не стану,
і в очі нахабні нескорено гляну.
1992
 
 
ДОЛГ И ПЛАТА
 
Кому-то наш интернациональный долг
вполне понятен и невинно-розов…
А мы подчас не можем принять в толк
необъяснимость каверзных вопросов:
кому нужна
бесцельная война?..
Кто выдумал её,
да недодумал?..
 
Плати свой долг,–
или костьми ложись.
Плати,
крутых сомнений не затронув.
И мы в боях
размениваем жизнь
на мелочи отстрелянных патронов.
 
Чтоб нашу плату оценить верней,
не верьте ни наградам,
ни почёту;
а лишь зачтите по большому счёту,
седины постаревших матерей!..
 
1988 ?
 

Дізнатися більше про Леоніда Тереховича та його вірші можна за адресою:

http://arkgor.ipsys.net/Terehovych.htm

 

 

 

Коментарі (4)

М. Боюра | 2011-03-26 18:28

 Маю зовсім невеличку книжечку з віршами Л. Тереховича "Свідомо став на муку". Останні роки в мережі з"являються добірки віршів цього талановитого поета та знахідки про його життя, - і все це доносить нам А. Натаріус. А нещодавно взнав, що цей пошуковець-пенсіонер не тільки веде пошукову роботу, але й за свій кошт намагається зберегти родинне обійстя нашого земляка в Кучинівці, аби ми колись отямилися та створили там хоч невеличкий музей поета. Та чи отямимося колись ми? - при антиукраїнській владі в Україні надій на це мало. Невже і нам прийдеться йти шляхом тунісців, єгиптян, лівійців? Поетичне слово Леоніда Тереховича закликає до цього. Вклонімося йому.

TAO | 2011-03-26 01:02

Этот мужчина для в сто раз больше патриот и последовательно действующий человек, чем какая-то мазепа.
И не имеет значение, что он ни на что и ни на кого в глобальном смысле не повлиял.
Терехович -настоящий.

Павло | 2011-03-25 15:57

Великий геній...
Вірші Леоніда Никифоровича містять в собі не лише крик душі непокірного, борця за справедливість та права простого українського пересічного, ВОНИ (вірші) наповнені глибоким філософським змістом. Спасибі Вам, пане Аркадію, що старанно продовжуєте пропагувати творчість нашого земляка. Як бачите, для старанної справи навіть відстань не має значення. Адже ця стаття була підготовлена і надіслана з Ізраїлю.
З Днем народження Тереховича!!!!

Во-во. | 2011-03-25 10:03

Скалу розліпали. Опинильсь в болоті.
закрити

Додати коментар:

SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM


Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

Реклама на сайті SVOBODA.FM


SVOBODA.FM - LIVE!
Фотоновини

  Вперше в Чернігові виставка художників-скульпторів Тетяни Зайцевої та Стаса Кадочникова

НАІЗ «Чернігів стародавній»

RedTram
Загрузка...
Північний вектор