
Екстрім-туризм: «Ми йдемо за перемогою, а не за участю». ВІДЕО
Для когось з нас «екстремал» та «екстрім» – лише тільки новомодні слова, тоді як для інших - це не просто спосіб виділитись з сірої маси, але й стиль життя.
Екстрім з’явився і у туризмі. На Чернігівщині він знайшов свій вираз у екстремальних туристичних гонках, відомих широкому загалу під назвою «Гонки на виживання». Такий собі екстремальний відпочинок. Не для всіх, звісно.
Напередодні змагань вирішила зустрітись з одним з учасників гонок, студентом 4 курсу історичного факультету ЧДПУ імені Т. Шевченка Олексієм Ховренком, який буде приймати участь у змаганнях у групі Сталкер.
- Які Ваші досягнення у туризмі?
- У мене 8 медалей за туристичні змагання. Я виконав нормативи на кандидата у майстри спорту. Зараз мої документи знаходять на розгляді в Обласній федерації туризму. Я займав дуже багато перших місць за останні два роки.
Владислав Кириченко був моїм безпосереднім тренером, виховав мене, підняв мене на ноги, дякуючи йому я досяг таких висот. Займаюсь туризмом я вже з 2000 року. В останні 2 роки я став більш-менш сам просуватися. Мене стали запрошувати до інших команд. Київська команда «МКС» мене запрошувала і я з ними три рази їздив на чемпіонати України. Я сам формую свою команду для майбутніх змагань.
- Де Ви тренувались з 2000 року?
- Я займався на базі Центру ТОВРДМ. Це був гурток пішохідного туризму. Я був юним гуртківцем. Мене виховали, навчили тому, чому могли. І вибір моєї спеціальності («історія, українознавство та краєзнавчо-туристична робота» - І.Ч.) в університеті пов'язаний безпосередньо з тим, чим я зараз займаюсь. У мене батьки – будівельники. Потрібно було поступати у будівельний технікум і таке інше, але син пішов у педагоги.
- Розкажіть детальніше про похід по Західній Україні, про який керівник походу Владислав Кириченко зробив відеоролік.
- Це був велопохід, категорійний похід. Це розробка майбутнього маршруту «По замках Західної України». Він туристичного, краєзнавчого та спортивного характеру, оскільки був подоланий великий кілометраж велосипедом. Учасниками цього походу були школярі, студенти, у тому числі і студенти нашого Чернігівського державного педагогічного університету, а також були люди і старші: це керівник походу Владислав Кириченко та інші люди. Протяжність маршруту була більше 300 км. Фінішували ми у Тернополі.
- Хто розробляв маршрут «По замках Західної України»? Чия це ідея?
- Ідея була Владислава Кириченка. Були обрані певні місця, красиві, «фотогенічні», розроблений маршрут, тобто він був підготовчим, щоб у майбутньому його якось оформити. Потім цей маршрут був поданий на конкурс туристичних маршрутів, внаслідок чого він зайняв перше місце на Всеукраїнському конкурсі туристичних маршрутів.
- Ви якось використовуєте цей маршрут? Хто його застосовує?
- На скільки мені відомо, цей маршрут ніхто більше не проходив. А так, будь ласка, беріть документи, оформляйте маршрутний лист. Це ж не заборонено. Маршрут відкритий для всіх бажаючих.
- Знаю, що з 5-7 грудня у Чернігівській області будуть проходити «Гонки на виживання», в яких Ви берете участь. Ви вже неодноразово брали участь у подібних змаганнях. Які відчуття під час «Гонок на виживання»?
- З приводу самої участі у змаганнях, під час гонки ти все ненавидиш, думаєш, що я тут роблю, коли можна спокійно лежати на дивані і дивитись улюблений фільм та пити чай замість того, щоб дивитись на свої мозолі на ногах, дивитись на свого друга, який на ходу засинає і падає від втоми. У нас таке було. Людина доросла на ходу засинала і падала. Тоді йому було дуже погано, казав, що більше нікуди не піде. Але минуло один – два тижні і він мені каже: «Давай кудись швидше їхати, бо я вже не можу».
На останній гонці, у якій брали участь, ми 30 годин не спали. У майбутній гонці ми збираємось теж не спати... Йдеш пішки три доби, при цьому лазиш по мотузках. А відчуття після гонок: думаєш, що я таки дійшов. Ці всі фотографії, відео, дивишся на свої ноги, тебе спостерігає хірург, який теж дивиться на твої ноги, на яких кроваві мозолі. І запитує: «Що це таке?». А ти кажеш: «Так, поїздив на змаганнях пару разів». Потім з посмішкою згадуєш про це.
- Мабуть, потрібно мати особливий характер для цього, волю до життя, бажання перемоги та особливий настрій. Як Ви спостерігали?
- Мало лише однієї фізичної, технічної підготовки. Необхідна психологічна підготовка. Без такого налаштування доволі складно. Без підготовки складно в плані організації команди. Коли один з учасників команди на дистанції каже, що не може більше йти.
- Як Ви обираєте учасників у свою команду?
- На даний момент мені вже ні з кого обирати. У мене вже більш-менш сформована команда – це мої знайомі Євген та Тетяна. Ми вже брали участь у трьох змаганнях. Але на майбутнє нам потрібен четвертий учасник. Ми вже знайшли. Але перевіримо, який він. Якщо все буде добре, тоді команда вже буде сформована.
З приводу того, як я обираю. Неможна передбачити, як людина себе поведе на гонці. Обираю, перш за все, щоб фізично був підготовлений. Потім йде технічна підготовка. От у Євгену та Тетяні я впевнений на 100%. Сподіваюсь, що все буде добре.
- Можливо, у Вас є життєве кредо, правило, гасло перед гонкою, якось Ви налаштовуєтеся?
- Є єдине правило, що ми приходимо на гонку не брати участь, а перемагати. Потрібно фінішувати при будь-яких обставинах. Як кажуть, кров з носу фінішувати. І знов таки, ми йдемо за перемогою, а не за участю. Ми йдемо на гонку, стільки готувались, стільки грошей вклали…
- Скільки коштує взяти участь у гонці на виживання?
- Стартовий внесок з однієї людини – 50 грн., плюс харчування. Але харчування тут доволі специфічне. На минулій гонці ми їли тільки ізюм та арахіс. Потрібно обладнання купувати: карабіни, системи, мотузки, рюкзаки. Добре, коли воно є. Все впирається у гроші. Бажання у нас є дуже велике перемогти. Але грошей поки що немає.
- Ви десь разом, командою тренуєтесь?
- Так, звісно.У нас проходять тренування безпосередньо перед змаганнями. Нещодавно ми тренувались на пішохідному мосту. Робили спуск-підйом з мотузками.
Є тренування, які не стосуються технічної частини, а більше фізичні. Тетяна та Євген займаються бігом. Бігають по 30 км на день. В майбутньому, якщо все буде добре, будемо більше тренуватися.
Владислав Кириченко – методист Центру ТОВРДМ, головний суддя «Гонок на виживання» ввів нас у курс справи:
- На даний момент у нас зареєструвалось 150 чоловік – учасників. З усієї України. 38 команд. Це зовсім інший вид спорту. На грані можливого. Це традиційна гонка. В цьому році ми її проводимо втретє.
Виросла вона з того, що ми вирішили на Різдво прийти з Ніжина до Чернігова у максимально короткий строк. Після того три роки ніхто нікуди не ходив. Було дуже складно. А потім – знову гонка. У середньому гонка по пташиному польоту, по прямій лінії, нараховує 90 км, команда-лідер у середньому проходить 115–120 км. Середній час проходження дистанції лідером 38 годин.
У грудні в умовах постійного недоїдання, недосипання, погодних умов плюс технічні етапи, які полягають у переправі через річку. 40 м – це половина футбольного поля – потрібно дернути мотузку втрьох, переправитись і забрати цю мотузку. Складне орієнтування буде. Лісний масив, сотні квадратних кілометрів. Можна і в Білорусію вийти і у замглайські болота…
- А іноземці будуть брати участь у змаганнях?
- У цьому році – ні. А можливо, і беруть участь. Минулого року брав участь французький аташе, аташе з питань культури і науки Франції Гійом Касперський. Коли він почав погано говорити на фініші, а ми подумали, що він від втоми погано розуміє. А потім з’ясувалося, хто він.
Виявляюсь у таких умовах випадки бувають також різні. І екстремалів багато не лише серед українців! Можливо, з часом подібні гонки стануть візитною карткою Чернігова і будуть зацікавлювати туристів не тільки з різних регіонів, але й світу?! Будемо сподіватися.
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 14985 |
Посилання до теми:
28.11.2008 Екстрім-туризм: Екскурсії на тролейбусі
28.10.2008 Осінь. Ліс. Заняття і багаття. ФОТОрепортаж
17.10.2008 Похід гірським Кримом. ФОТОрепортаж
12.10.2008 Туристична фальш: Чернігівщина
10.10.2008 Євро 2012 будуть супроводжувати чернігівські екскурсоводи? ФОТО
1.10.2008 Свято Дня туризму в Україні. ФОТОрепортаж
27.08.2008 Львів'яни на Чернігівщині: Екстрім-тур
14.11.2008 Моя маленька Батьківщина. ФОТОрелаксація
5.11.2008 Ранкові діаманти. ФОТОрелаксація
27.10.2008 Сіверська земля. Осіння ФОТОрелаксація
18.10.2008 Тихе полювання: Кошик чи камера? ФОТОрелаксація
11.09.2008 Лісове озерце Мезинського національного природного парку. ФОТОрелаксація
10.09.2008 Прогулянка Тростянецьким дендропарком. ФОТОрелаксація
8.09.2008 Вишенська дача. ФОТОрелаксація
17.10.2008 Михайло Павлюк мало не загинув під вулканом
Коментарі (7)
gensek | 2009-02-07 11:51
Patrick | 2008-12-08 14:42
Ірина | 2008-12-04 19:49
Можливо, Вам щось пояснити потрібно? Вибачте, буду надалі уважніше ;)
Намагалась не змінювати мову респондентів.
Арбітр | 2008-12-04 10:30
критик | 2008-12-03 22:00
Энтингон | 2008-12-03 18:40
Дякуємо респонденту та автору статті !
виталий | 2008-12-03 18:32