Бюджетні кошти – на складі. ФОТО

Якось аж незручно починати матеріал із запитання, схожого на те, яке вчителька ставить учням початкових класів (пригадуєте: «Дітки, що ми бачимо на цьому малюнку?»), але інакше не виходить…

Так-от, шановні читачі, що ми бачимо на головній фотографії? І якщо відповідь: «Пачки газет, які лежать на складі», то вона неправильна. Точніше, не зовсім правильна.

Це не просто пачки газет, а - наші з вами гроші (кошти платників податків, якими усі ми є).

Фотографії справжньої паперової гори, яку складають тисячі і тисячі примірників газети «Деснянська правда», що припадають пилом, справді зроблено на складі друкарні. Одразу може виникнути запитання: «І що з того, - може, їх саме надрукували і вони ось-ось потраплять до читача?» Логічно? Цілком.

Але придивімося до фото уважніше, - річ у тім, що різні частини паперового пагорба складають… різні номери «Деснянської правди» - тієї, яку видає нещодавно створене комунальне підприємство (КП), яке, в свою чергу, породило на світ відповідне рішення сесії чернігівської обласної ради.

Добре видно заголовки головних статей на перших сторінках: «Хлібом єдиним» (№ датовано 24 жовтня 2009 року), «Ще один святий землі чернігівської» (№ від 27 жовтня), «Малий бізнес на граблях» (№ від 29 жовтня), «Плюс 15 гривень на коня» (№ від 31 жовтня).

Дивишся на все це і справді думаєш про бізнес (байдуже, малий чи великий), започаткувавши який, і облрада, і керівництво газети, одразу наступило на граблі. Тільки кого вони – граблі оті – по лобі і наскільки боляче луплять? Бо ж не «15 гривень на коня» щедра рука депутатів облради за наполяганням її керівництва вже виділила з бюджету «на уставний фонд» нового комунального підприємства «Деснянська правда», а цілих 500 тисяч! Тут не коня, а цілий трактор купити можна! І ці гроші тепер перетворено на газетні пагорби, які нікому, окрім збирачів макулатури, не потрібні.

Ось давайте порахуємо, скільки їх – грошей - уже витрачено. Перший, виданий КП номер, з’явився на світ 22 жовтня 2009 року. Він вийшов тиражем у 14 тисяч 312 примірників, і його друк коштував платникам податків, за нашими даними, 8 тисяч 390 гривень.

Другий номер (тираж – 8 672) з’явився 24 жовтня і коштував 3 тисячі 447 гривень.

Третій (тираж – 8 672) обійшовся теж у 3 тисячі 447 гривень.

Четвертий (тираж - 14 312) знову коштував 8 тисяч 390 гривень.

За п’ятий (тираж – 8 572) було заплачено 3 422 гривні.

Таким чином, загальна сума, заплачена за те, щоб з-під друкарського станка виходила газета, тиражі якої валяються на складах, склала 27 тисяч 96 гривень.

Повертаючись до болючих граблів, варто ще раз нагадати, що кошти на КП «Деснянська правда» виділено з бюджету. А наповнювачами цього самого бюджету, тобто, платниками податків, є мешканці землі чернігівської! Ось вам, шановні земляки, і відповідь на запитання про те, хто насправді по лобі граблями отримує.

Чому ж так виходить? Чому газета, за яку так активно агітувало керівництво облради і створення якої підтримала більшість депутатського корпусу, не до читача іде, а на складах валяється?

Хай самі ж тепер і читають. Бо… нікому більше. Річ у тім, що, згідно з існуючим порядком, передувати виходу газети має укладення договорів з поштою та реалізаторами, а це не було зроблено.

А в будь-якому разі саме угода має бути гарантом реалізації газет і основою для замовлення тиража! «Редакція – друкарня – розповсюдження» - цього звичного «ланцюжка», який гарантує нормальну співпрацю всіх сторін, виявляється, не створено.

А слухняне КП «штампувало» тиражі, працюючи на склад. Таким чином, якщо відняти 8 «з хвостиком» тисяч, витрачених на перший номер, який – єдиний (!) - бачили в місті і області, отримуємо 18 з половиною тисяч гривень, які викинуто на вітер! Навіщо?! Кого обдурювали?

Сумно через те, що кожен новий номер комунальної газети є просто розтратою коштів територіальної громади, членами якої є кожен мешканець Чернігівщини. І той, в тому числі, який останню копійку рахує, бо насправді живе «хлібом єдиним», як ота нещасна бабуся, про яку можна було б прочитати на першій сторінці газети, якби вона не була газетою, а не частиною паперового пагорба, який стає все вищим і вищим.

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити