Cтав на муку. Пам’яті Стуса з Чернігівщини (фото)

Все своє життя він шукав справедливість, боровся за неї і врешті-решт пожертвував в її ім’я власним життям.

Через свої вірші він доносив людям правду, за що радянська влада зарахувала його до так званих «ворогів народу». Мова йде про українського поета-дисидента, уродженця села Кучинівка Щорського району Леоніда Тереховича.

Наприкінці літа з нагоди 20-ої річниці з дня його смерті у Чернігові відбулася заупокійна літія, яку відправив Благочинний храму Святої Великомучениці Катерини Української Православної Церкви Київського Патріархату отець Євген.

Леонід Терехович народився у складні для правдолюбців часи – за тоталітарного режиму Радянського Союзу одне «зайве» слово могло коштувати людині багаторічного ув’язнення, а то й смерті.

Проблеми з владою у поета почалися змолоду, коли через сутичку з парторгом він отримав рік позбавлення волі. А далі, як-то кажуть, пішло-поїхало: своїми віршами антирадянського спрямування Леонід Терехович «заробив» собі кілька строків позбавлення волі та примусове утримання у психіатричних лікарнях.

Надовго поет на волі не затримувався – «давили» його до самого кінця.

Неприкаяна земна доля Леоніда Тереховича обірвалася у рідній Кучинівці за сумнівних обставин 20 років тому.

Вшанувати Леоніда Тереховича до храму Святої Великомучениці Катерини прийшло трохи більше десятка людей, серед їх і Аркадій Натаріус, який, власне і замовив панахиду. Аркадій Семенович проживає в Ізраїлі. Він щоліта приїздить на Чернігівщину і займається популяризацією творчості поета.

З Леонідом Тереховичем він знайомий не був, втім, прочитавши збірник його віршів, який був виданий вже після смерті видатного кучинівця редактором демократичної газети «Громада» Віталієм Москаленком, Аркадій Натаріус зрозумів, що пам'ять про правдоборця вмерти не повинна.

З тих пір він вишукує вірші Леоніда Никифоровича в архівах (адже більшість віршів була «конфіскована» тодішньою владою як «антинародна зброя»), розміщує їх у Інтернеті (навіть сайт присвячений творчості Тереховича створив), доглядає за могилою поета і навіть має намір створити у Кучинівці музей його пам’яті.

Окрім того, у планах ентузіаста з Ізраїлю видати книгу віршів Леоніда Тереховича, адже окрім невеличкої збірочки «Свідомо став на муку», про яку згадувалося вище, немає жодної друкованої збірки з його віршами.

Часто ті, хто знайомий з творчістю Тереховича називає його кучинівським Стусом. Однак, Василь Стус відомий на увесь світ, а про людину, яка життя віддала, так і не скорившись системі, навіть у рідній Кучинівці не всі чули.

Ситуацію треба виправляти. Я б радив над цим задуматися як керівництву органів місцевого самоврядування, так і школі, біля якої, до речі, і жив Терехович.

Царство тобі небесне, Леоніде Никифоровичу. Ми не допустимо, щоб пам'ять про тебе припала пилом. Твої вірші невмирущі, вони житимуть, вони звучатимуть!