Останнє оновлення: 13:32 четвер, 12 червня
Подорож-дослідження
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Мандрівник Олександр Волощук відправляється з Баку до Ірану. ФОТО
Мандрівник Олександр Волощук відправляється з Баку до Ірану. ФОТО

Мандрівник Олександр Волощук відправляється з Баку до Ірану. ФОТО

Чергова звістка від мандрівника Олександра Волощука надійшла з міста Баку.

Слово Олександру:

Доброго дня з Баку – столиці вільного, незалижного і процвітаючого Азербайджана!

Коротко розповім про останні десять днів своєї 10-ї великої мандрівки.

«Останній акорд» Дагестана

Після Дербента я вирішив відвідати ще одне священне для дагестанців місце – гору Шалбуздаг. Її висота становить 4142 метри над рівнем моря, але це ще не найвища гора Дагестана. Влітку, на початку серпня сюди щороку здійснюють паломництво тисячі мусульман республіки, але взимку (зима на високогіррі розпочинається вже у вересні) верхівка Шалбуздага вкрита шаром снігу.

За відсутності спеціального альпіністського спорядження вдалося піднятися до висоти приблизно 3800 метрів, далі снігу було вже по пояс. Але головні святині Шалбуздага все ж таки побачив – мечеть-зіярат Пір Сулеймана і священне озеро, яке на той час вже було під кригою.

А от відвідати Куруш – найвисокогірніше поселення Європи (майже на кордоні Дагестана з Азербайджаном) не вдалося, хоча й намагався – не пустили прикордонники. Як іноземцю, мені потрібно було оформити перепустку в прикордонну зону, яка робиться чомусь аж два місяці. Я не став цього робити, але охоронці кордону Російської Федерації теж не дрімали...

Відвідавши наостанок село Нюгді (там збереглась старовинна вірменська церква) і загубивши десь там свій мобільний телефон, вранці 18 жовтня перетнув кордон і опинився в Азербайджані.

Баку. Мільйони людей і машин

Як і під час першого відвідання азербайджанської столиці (було це у вересні 2005 р.), поселився на базі спортивного клубу "Руслан-93". Його директор Тельман Абдуллаєв є давнім знайомим президента чернігівської "Легенди" Володимира Магерамова. Найголовніша справа, яку я мав зробити в Баку – це відкрити іранську візу, щоб продовжити шлях за спланованим маршрутом. Але спочатку розповім трошки про місто.

Офіційно населення Баку перебільшує 2 мільйони мешканців. Але реально тут щодня перебуває не менше 3 мільйонів людей. Справа в тому, що за азербайджанськими законами для отримання роботи в столиці не потрібна прописка. Додайте сюди ще й тисячі біженців з часів конфлікту в Карабаху.

На вулицях Баку багато машин. Навіть надто багато. Настільки багато, що приїжджа людина відразу відчуває себе на вулицях міста дискомфортно. Не додає оптимізму і нова карта Баку, видана 2010 року. Багато вулиць на ній не підписані, а головне міське кладовище позначене, як ... ботанічний сад.

Іранські, украінські та футбольні справи

Для того, щоб відкрити візу Ірана, довелося спочатку йти в посольство України, розмовляти з консулом і брати рекомендаційного листа від українського посольства до іранського. Консул Віталій Крамаренко з розумінням поставився до співвітчизника-мандрівника і я отримав потрібного листа.

У консульстві Ірана проблем теж не виникло – упродовж дня отримав транзитну візу Ісламської Республіки Іран. Від мого прибуття в Баку і до отримання візи пройшли неповні чотири доби. Для порівняння – якщо иранською візою я займався б у Києві, на це довелося б витратити щонайменше три місяці, без гарантії успіху.

В один з днів зустрівся в Баку з головою української громади Азербайджана – Олександром Зарічним. Від нього дізнався про історію українства в Азербайджані. Сьогодні в цій закавказькій країні мешкає 28,5 тис. українців. Перша національна українська організація була створена в Баку 103 роки тому - 4 червня 1907 р. Її фундаторами стали як представники творчої інтелігенції, так і інженери та робітники нафтопромислів, залізниці та моряки Каспійського пароплавства.

Завдяки високій толерантності азербайджанського суспільства до національних меншин, національній політиці уряду Азербайджана, діяльність української громади сприймається з розумінням і отримує повну підтримку з боку державних, адміністративних і громадських органів Азербайджана. В Баку діє українська недільна школа, в 2008 році в місті відкрито пам’ятник Тарасу Шевченку.

Не відмовив собі у задоволенні відвідати кілька футбольних матчів азербайджанської прем’єр-ліги. Цікаво, що для проходу на стадіони мені не знадобилось навіть журналістське посвідчення – відвідування матчів у країні безкоштовне, за виключенням єврокубків і офіційних ігор національної збірної Азербайджана.

Листопад розпочнеться в Ірані

Щодо моїх наступних мандрівних планів, то вони такі. У середу, 27 жовтня залишаю Баку і решту тижня витрачу на повільний шлях уздовж західного берега Каспія від столиці Азербайджана до кордону з Іраном (із зупинками в Гобустані та Лєнкорані).

Наступного понеділка, 1 листопада, планую ступити на іранську землю і вже потроху починаю вчити основні слова і фрази мови фарсі, на якій спілкуються більшість іранців.

Маршрут по Ірану буде такий: Астара - Ардебіль - Тебріз - озеро Урмія - м. Урмія - кордон з Туреччиною. На жаль, транзитна віза не дає можливості проїхати через всю країну, але спробую найефективніше скористатися тим часом, що матиму.

Наступного разу вийду на зв’язок вже, мабуть, зі Східної Туреччини.

Всього найкращого. Нехай всім щастить.

Олександр, м.Баку


Збільшити

Південний Дагестан, с. Ахти


Збільшити

зіярат Пір Сулеймара на горі Шалбуздаг (знаходиться на висоті приблизно 3400 м над рівнем моря)


Збільшити

засніжена вершина г. Шалбуздаг


Збільшити

священне озеро на Шалбуздазі (висота приблизно 3600 м)


Збільшити

лезгіни-мисливці після полювання


Збільшити

с. Нюгді (Південний Дагестан). Вірменська церква 1916 р.)


Збільшити

«Дев’ятиповерховий» Гейдар Алієв. Азербайджанці люблять свого покійного президента


Збільшити

Баку, Республіканський стадіон. Пам’ятник Тофіку Бахрамову - найвидатнішій футбольній людині Азербайджана всіх часів


Збільшити

на могилі Гейдара Алієва


Збільшити

могила Мусліма Магомаєва


Збільшити

Баку. Алея Шахідів (меморіальний комплекс на честь загиблих під час подій 20 січня 1990 р.)


Збільшити

Баку, Ічері-Шехер (Старе місто)


Збільшити

Баку. Пам’ятник Тарасу Шевченку


Збільшити

засновники Українського товариства «Просвіта» в Баку (фото 1907 року)


Збільшити

це теж в Баку...


Збільшити

«Кінь з я...м». Це - не витвір невідомого скульптора. Цей пам’ятник - подарунок Гейдару Алієву на честь його 75-річчя від колишнього президента Грузії Едуарда Шеварднадзе (пам’ятник відкрито 10.5.1998).

Коментарі (5)

Мастєрова | 2010-11-01 16:17

Спасибі, Олександре. Заздрю і захоплююсь.

М. Боюра | 2010-10-29 21:44

 Спасибі, Олександре. Надзвичайно інтересна розповідь та чудові знімки. Успішної тобі подорожі. Чекатимемо на все.

Моряк | 2010-10-27 13:25

микола
А що вихолощений кінь сприймається природньо?))) Якбі він був без яєць тоді я замислився за кого мали Алієва.) А так 665все ОК!))

микола | 2010-10-27 10:45

Якщо судити по подарунку Шеварнадзе то наважко длгадатись за кого почитали т.Алиева товаришi по партiйному цеху.

цэ якою мовою? | 2010-10-27 05:48

иранською візою я займався б у Києві,
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Чернігів: від газет до цифри

SVOBODA.FM