Нелегали: Іспит «гостинності» для України. А судді хто?

Безкоштовний готель для злочинців-іноземців функціонує на Чернігівщині поблизу давньоруського міста Любеч у селі Розсудів. Функціонує, до речі, за кошти платників податків – українців.

Таке враження не полишало мене під час прес-конференції громадської організації «Чернігівський Центр Прав Людини» з пафосною темою «Дотримання прав мігрантів – іспит для України». Спілкування відбувалось у прес-клубі «Чиста політика».

Установа, неофіційно відома як «відстійник для мігрантів», має довгу офіційну назву: «Пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні». ПТП розрахований на одночасне тримання 208 осіб.

Таких пунктів в Україні поки що тільки два, але в майбутньому їх буде значно більше. Максимальний час тримання нелегалів у ПТП – 6 місяців. На цей час вони повинні бути забезпечені всім необхідним для нормального проживання за кошти платників податків України.

Два поняття

Є два поняття, що завжди разом. Одне з них – права, друге – обов’язки. Права утримуваних у ПТП перелічені у Наказі МВС України «Про затвердження Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» N390 від 16.10.2007 року.

Пункт Наказу, який перелічує обов’язки, втричі коротший за перелік прав. Зводяться ж вони (обов’язки) до того, що утримуваний має дотримуватись розпорядку, не «бузити» і (увага!) надавати правдиву інформацію про себе.

Виходить замкнене коло. Для видворення іноземця-нелегала з України потрібно встановити його особу і сприяти цьому – одне з основних завдань ПТП. Тож при невиконанні нелегалом свого обов’язку його продовжують утримувати і... забезпечувати права.

Байка про права: Пакистанці в ОАЕ

Ця історія – з далекої спекотної країни – Об’єднаних Арабських Еміратів. Там одного разу слон з ланцюга зірвався. Буває таке і в нас, – собака з ланцюга зірвався, кабанчик вибіг на вулицю. Але слон – це не одна тонна і навіть не дві. Побіг, топче чорноробочих – пакистанців.

А «наша людина», будучи там у відрядженні, але, не будучи в курсі справ, запитує: «Чому ж слона не застрелили, він же людей топтав?» Посміялися з нього і кажуть: «Слон грошей коштує, а цих треба буде – ще завеземо скільки треба».

По чому права?

Відомо, що пункт тимчасового тримання зданий в експлуатацію зовсім недавно – влітку 2008 року. Але, окрім свіжої фарби і нових меблів, утримуваних там злочинців радує ще багато чого.

Як зазначалося на прес-конференції, утримання одного такого «непроханого гостя» України обходиться для неньки у 35 гривень на добу. Це їжа, одяг. Комунальний рай, якого гості не мали на волі на батьківщині. Також зазначалося, що ПТП дає 140 робочих місць місцевим громадянам України. Виходить, при повному завантаженні лише на зарплати піде щонайменше 20 гривень. з розрахунку на одного «клієнта». Чи постійні витрати не включені в оголошені 35 гривень? Адже ще потрібно забезпечити непроханим гостям чимало благ, які далеко не кожен українець може собі дозволити, будучи вільним і зайнятим повний робочий день. Це, зокрема, безкоштовний міжнародний телефонний зв’язок, супутникове телебачення, медичне обслуговування.

А «гості» то – вибагливі!

У цьому «готелі для нелегалів» навіть враховуються релігійні традиції при формуванні меню і щодо часу приймання їжі (хоча цього у переліку прав я так і не знайшов). Але є і скарги! Як виявило опитування, іноземці відчувають дискомфорт від споживання картоплі. Цікаво, чи може вимагати заробітчанин з України, спійманий де-небудь у цивілізованій Європі, картоплю з салом на сніданок?

Умови утримання кращі, ніж в ізоляторах тимчасового тримання підозрюваних у скоєнні злочину, – так підсумував розповідь керівник Чернігівського центру прав людини Олександр Підгорний.

Але що там затримані... Ну ж бо, спробуймо згадати: чи є у безкоштовних лікарнях України безкоштовне медичне обслуговування з безкоштовним супутниковим телебаченням? Чи годують у наших лікарнях з урахуванням смаків?

Байка про права: Радянська армія

Джерело цієї байки вкрив пил часу, але сама вона жива і знову актуальна. У радянській армії з «релігійними смаками» в їдальні не «панькалися». За столи сідали по десятеро, пізніше – по шестеро. І нашому герою – чи то православному, чи то науково-атеїстичному, певний час їлося смачно і ситно.

Справа в тому, що в радянські часи в армії було чимало призовникив зі східних республік. Серед них і такі, що мають ті «релігійні традиції» щодо їжі. Ці хлопці у їдальні не вживали підливу і м’яса, що подавалися на стіл в окремому посуді. То ж все діставалося «нашій» людині.

Та служба йшла і «гарячі східні хлопці» зголодніли. От зібралися вони докупи, «пошушукалися» і вирішили, що... тепер кашу вони будуть приправляти, а залишати лише свої порції м’яса. Але і так тривало не довго. Чи то зголодніли вояки від тяжкої служби, чи то підлива була до смаку – «пошушукалися» вони ще та й вирішили, що Аллах не буде гніватися, якщо і їх порції м’яса не пропадуть.

Рацпропозиція

Чим Україна зобов’язана чужинцям, що нелегально (незаконно!) до неї потрапили! Наслухавшись про все це, запитую у пана правозахисника: «Хіба прикордонники не мають права застосовувати зброю при охороні кордону? Можливо, це буде дешевше?».

Ви не подумайте, шановні читачі, що автор надто кровожерливий. Ось, наприклад, випадок між братніми слов’янськими народами: у листопаді 2009 року російські прикордонники пристрелили жителя Харківщини за 5 метрів від лінії кордону.

На це пан Підгорний відповів, що нелегали – це... просто обдурені лохи. Вони платять злочинним угрупованням чималі гроші, аби їх доправили у Європу. Назвав суму – 12 тисяч доларів. А в результаті виходить так: викинули групу на російсько-українському кордоні і тицьнули пальцем: «Європа там! Ідіть».

Хто платить за «музику»?

За результатами опитування злочинців, утримуваних на «спецзоні» у Розсудові, організація «Чернігівський Центр Прав Людини» видала аналітичний звіт. Звіт чималенький – на 40 сторінок. З діаграмами, таблицями. То ж видно, що організація таки попрацювала за гроші замовника. Хто замовник? Про це сказано там же, у звіті. Цитата: «Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні».

Ось так, шановні читачі, чиновники США замовляють «іспити для України»: чи достатньо гостинно ми приймаємо, годуємо і всіляко оточуємо турботою за свій кошт тих осіб, що у порушення наших Законів проникли на нашу землю. На цю землю, яку наші предки тисячоліттями поливали кров’ю східних кочівників, монгольських завойовників і... своєю власною.

Збільшити

Анкетування нелегалів проводить Олександр Підгорний

Збільшити

Оксана Стельмах проводить опитування нелегалів у ПТП у Розсудові

Збільшити

Докладний звіт про «іспит України»

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити