БАЛЕТНА ШКОЛА

1.

Учора відкочує у сьогодні...

Ти вперше повертаєшся до зали,

Де потайки омріяла безодню,

Коли зима, немов навік, минала.

Усе тоді спадало за прикмету –

У чорне сніг вбирався нерозталий,

Циганське сонце крадені монети

Тобі у коси крадькома вплітало.

Ти відчувала, ніби танцювала,

Помалу підростаючи в дзеркалах,

Коли твій рух промінням обливавсь...

Ішла пора незвідана якась –

Ночами під рудий котячий галас

Ти вірила в любов усіх міжчась

І, сміючись, не вірила,

Й чекала.

***

У рік високого сонця швидшає вітер.

Баранячі душі хмар пасуться Подолом.

Забуваєш про все –

На котру із літер

Починалось для тебе це божевільне коло?

 

І поки це веретено зупиниш дике

І поки простір мовчань увібгаєш в камінь

І поки день порожній і без’язикий,

Цей день, що мучить інакше, бо він без тебе.
Вирваний птахом,
Криком вирваний з неба,
Затулися від щастя моїми руками.

 

Потім буде життя –

Ти прокладеш арики,
Я засаджу пустелю твоїми слідами.