Ігнорована Соборність

З цікавістю прочитав на сайті 22 січня статтю «Історик обурився шароварщиною, якою відзначили 100-річчя Соборності у Чернігові» та коментарі читачів до неї.

Можна сприймати чи не дуже сценарій урочистостей і репертуар концерту при відзначенні у обласній філармонії Дня Соборності. Можна погодитися з авторами щодо казенності і радянщини у відзначенні подібних державних дат і свят. Все вірно.

Але люди добрі, та про що ми балакаємо?! Що тут говорити, коли ось що відбулося у нашому інформаційному просторі області, й до речі, вже не вперше.

Жодна обласна газета (окрім, звичайною, моєї газети «Світ-інфо», про що мені й незручно говорити, але така правда) не надрукувала жодного слова про День Соборності України, притому 100-річчя Соборності! ЖОДНА! Жодного слова, не те що дати якусь солідну публікацію.

Йдеться про номери газет за 17 січня. Як відомо, всі наші обласні газети виходять один раз на тиждень. Останній перед святом, перед цією датою, – 22 січня – номер цих газет вийшов 17 січня. В мас-медіа прийнято говорити, друкувати щось до тих чи інших дат ПЕРЕД цими датами. Наступний номер цих газет виходить 24 січня. Ну, не будеш же вітати зі святом, закликати його відзначити (?) на третій день по святу, як кажуть в народі, «у свинячі голоси».

І от таке повне ігнорування. В тому числі і у найтиражніших газет області, у тому числі і в одній, де в співзасновниках і досі одна з обласних гілок влади! До речі, чомусь дивовижно навіть всупереч ухваленому 3 роки тому закону про роздержавлення преси, яке фінішувало 31 грудня 2018 року.

Можна додати ще й величезний за загальними тиражем масив районних і міських газет, які найближчі до читача, населення, включаючи міську «Чернігівські відомості». (Перепрошую, що не встиг прочитати лише газету «Семь дней», може, там щось є).

Лише в одній районній газеті я знайшов нормальну публікацію, і ще в одній – бодай нагадування, анонс про цю дату.

Що тут ще скажеш? Так, газети роздержавлено. Після десь півтора десятиліть тяганини в парламенті, він нарешті у грудні 2015 року ухвалив цей закон про роздержавлення преси. Тобто, всі місцеві органи влади, і державні адміністрації, і ради, обласні і районні, вийшли з числа співзасновників, цебто, за законом, із співвласників, співгосподарів газет.

Нарешті , через 100 років після Жовтневого перевороту, у тому числі 27-ми років незалежної України, після декомунізації, у нас покінчено з першим декретом ленінського уряду більшовиків про «тимчасовий контроль над пресою», декретом, ухваленим буквально в першу ж ніч після перевороту. Покінчено з ганебною,унікальною ситуацією, дивовижною для демократичних країн, коли органи влади мали в руках органи медіа. Про яку тоді «четверту владу» в особі медіа, про який їх контроль за владою від імені народу можна було говорити.

Так, газети тепер стали виданням самих редакцій, журналістських колективів, Так, їм ніхто тепер не має права давати вказівки, що саме друкувати. І слава Богу! Але ж є держава, в якій виходять ці газети, є такі поняття, як державність, патріотизм. Та, схоже, саме цього і бракує незалежним від патріотизму газетам. Бо це не просто «забули». Давно відомо: забувають те, що вважають другорядним.

Нещасна держава…

 Петро АНТОНЕНКО,
 редактор газети «Світ-інфо».