Останнє оновлення: 17:53 середа, 20 червня
Зустріч
Ви знаходитесь: Культура / Література / Vkraina / День Братів Капранових у Чернігові
День Братів Капранових у Чернігові

День Братів Капранових у Чернігові

Наприкінці минулого тижня в Чернігові Брати Капранови презентували нову книжку "Майдан. Таємні файли" та інші твори, що вийшли останніми роками.

Грудень сімнадцятого. Чернігів. Княжий град. Козацьке полкове місто. Батьківщина творців революцій, батьківщина полководців, отаманів.

Сіверський осередок українства. Ще один важливий центр на карті письменницьких книжкомандрівок.

Минулої зими зі своїми творами в нас побули літератори-комбатанти наш земляк Олекса Бик і, певне, рекордсмен за кількістю поїздок до нашого міста Сергій Пантюк. Тепер Чернігів приймав Віталія та Дмитра Капранових.

Певна річ, важкувато оцінювати якісь події, якщо, так чи інак, долучався до їх організації. Безсторонність зберегти неможливо. Але поділитися враженнями та спогадами, гадаю, буде не зайвим. Чи чекали чернігівці на Братів? Таки так. Люди чекали. Перша зустріч була вдень, в обласній бібліотеці імені В.Короленка. В залі бракувало місць. Доставляли стільці.

Брати Капранови дають коментарі для преси. Фотографуються з читачами. Приймають вітання. Діляться спогадами і враженнями.

Бібліотекарі та письменники гаразд попрацювали, презентація пройшла взірцево. У діалозі з читачами Капранови акцентували саме важливість спілкування в залах бібліотек. Адже у більшості українських міст та містечок зустрічі відбувалися здебільшого в бібліотеках. "Саме тут збирається українська еліта", - говорять Капранови авдиторії. Авдиторія дивується, всміхається. Авдиторія й так знає, що еліти тут таки дещиця є. Колишньої, майбутньої, теперішньої. У діалозі якось самоплином з'ясовується, що ж воно таке - та еліта. Хтось асоціює - з "обраним товариством", "товариством обраних", хтось - з давнішим словом "цвіт". Розповідають про те, з ким бачилися у тих бібліотечних залах, про практику пристосування до умов, коли понад половину людей у більшості країн цивілізованого світу не читають книжок узагалі. Тут і сховано аргумент: справжня еліта - це ті, хто книжки таки читає. Отже - думає, отже гаразд реагує.

Брати гортають книжки, розповідають про Майдан. Говорять - що для кожного він був свій. Що годилося б з'ясувати повну картину подій, які відбувалися. "Дивовижний факт. Насправді, більшість із нас була на Майдані. Але що там насправді відбувалося - не знає ніхто. Тому ми вирішили знайти людей, які були у вирішальні моменти на Майдані і у вирішальних його точках. Людей, які ухвалювали рішення, або бачили, як ці рішення ухвалювались", - пояснюють Брати.

Доводять, що саме так можна зробити дослідження Майдану, для того, щоб щоби люди надалі використовувати ці знання. "Але, коли підбираєш свідків, важливо, щоб вони казали правду. Ми сіли й подумали: а хто може сказати правду?", - ведуть річ далі Капранови. Висновують: "Є шанс на правду в тих, хто на Майдані нічого не заробив. Друге - щоб свідки не представляли однієї точки зору". Розповідають і про метод "незручних запитань".

Справді, книжка вийшла вельми повчальна. Незручна. Цікава. Хтось скаже - «залаштункова». Факти, коментарі, запитання-відповіді, оцінки, обіцянки, прогнози й реалії. Еліта, цвіт, люди, співгромадяни. Думають, говорять, оцінюють. Історія шепоче через них, промовляє, лається. Вона й далі нічого нікого не вчить. Заповнюючи через дослідників нові й нові файли. Кожен із яких може бути таємним. Як той, двадцятий. Що його наприкінці книжки може створити кожен читач книжки. Для себе, для друзів, для дітей-онуків. Може зафіксувати висновки з побаченого, почутого, пережитого. Така-от книжка. На незабудь.

Зал ставить запитання, коментує, фотографує, знімає відео, селфить, стрімить. Рефлексує. Перед його очима прогортуються "Забудь-річка", "Кобзар 2000" (жіночі й чоловічі примірники), "Щоденник моєї секретарки", "Мальована історія Незалежності України", "Веселих свят". Це цікаво. Брати пригадують історії. Їх у них чимало. Адже письменник має знати безліч історій. Люди люблять історії. І письменників, які їх цікаво розповідають. А ще - розповідати письменникам свої історії. Тому зустріч триває й триває. Зустріч довшає. Зустріч успішнішає...

Обідня пора. Кава-чай, наїдки, перепочинок. Історії… Передвечір'я.

Вечір. Зала Літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського. Людей прийшло таки багато. Були й ті, хто вже чув книжкорозповіді Віталія і Дмитра Капранових в бібліотеці імені В.Короленка. Захід мав тривати трохи більше, ніж годину. Проте, як і попередній, протривав довше. Історики ділилися враженнями від почутого й побаченого, висловлювали свої міркування про перебіг подій, змальованих у творах письменників. Поспілкуватися з Братами Капранови деякі читачі приїздили родинно. Дехто прийшов ще задовго до початку зустрічі. Кожному приділили увагу. Адже письменник, певне, має бути серед читачів? Слухати їх, бо людина любить, коли її слухають. Чути. Бо, кажуть, робота в нього така - слухати й чути, дивитися й бачити. Питати й розповідати. Бути для людей. Інакше - який сенс?.. Дедалі частіше бачимо письменників у ролі кобзарів. Мандрованих Про це, певна річ, говорили і Брати Капранови. Такий от феномен новітнього часу.

Вечір. Через дві години. Обласний театр ляльок імені Олександра Довженка. "Гамлет - машина" Гайнера Мюллера. Братів Капранових запрошено на перегляд і обговорення вистави, що її прем'єра відбулася торік улітку.

"Складний постмодерний твір, не менш складне сценічне втілення. Багатопланова постапокаліптична візія від західноєвропейського митця і українське її потрактування через призму чуттєвого досвіду виборювання сенсу, вольностей і справедливості. Перелицювання прадавніх міфологем під сонний віддих невситенних демонів руїни, у пошуках Героя. Нового Козака-Мамая, Кобзаря чи Гамлета, - байдуже, аби лиш йому була до снаги його надскладна роль - аби не вріс у коліщата системи накинутих шукачами доброго добра імперативів. Простих, як двері у катівні підсвідомого..." - десь таке спало мені на думку під час обговорення вистави, що тривало на сцені, а потім продовжилося за лаштунками. Але, оскільки часу у гостей було мало, - я приберіг все на потім. Братам Капрановим вистава сподобалась. За їхніми словами, дійство вразило навіть більше, ніж сам текст Гайнера Мюллера.

Останнім акордом зимової спільної думи про Чернігів стала несподівана автограф-сесія Віталія та Дмитра Капранових для кількох поціновувачів їхньої творчості. Таким був день у Чернігові з Братами Капрановими.

закрити

Додати коментар:

SVOBODA LIVE! - YouTube
SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM


Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

Реклама на сайті SVOBODA.FM


SVOBODA.FM - LIVE!
Фотоновини

  Комусь завадив клен на вулиці Рокосовського

SVOBODA.FM

RedTram
Загрузка...
Північний вектор