Як, прогнувшись, прогнули й нас (репортаж з глядацького крісла)

Для чернігівського глядача міжнародний театральний фестиваль - подія радісна. Нагода подивитися щось нове - нерідко професійніше й цікавіше за те, що в останні роки пропонує змучений безкінечними чварами, обезкровлений Чернігівський обласний муздрамтеатр.

І ось вчергове запрошують "Слов’янські театральні зустрічі".

Знайомі колективи з Брянська й Гомеля не залишають театральну публіку байдужою, і вона дружно прямує до кас. Відкривається фестиваль при достатньо наповненій залі, що радує.

На сцену виходять ведучі. Вони оголошують про відкриття фестивалю, запрошують на сцену господарів і гостей: начальника управління культури Чернігівської облдержадміністрації, директорів чернігівського, гомельського і брянського театрів. І тут починаються дивовижні речі. Озвучуючи прізвища й посади усіх керівників (у тому числі й з Білорусі) українською мовою, ведуча ні сіло, ні впало переходить на російську: "Директор Брянского театра имени Алексея Толстого....", - представляє вона гостя з Росії. У повітрі віє чимось нехорошим. Але то лише квіточки.

- Цю жінку в Білорусії вважається матір’ю білоруських театрів, - урочисто представляє колегу з Гомеля директор Чернігівського академічного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка Іван Семененко. - Я шкодую, що свого часу не одружився з нею, - "ощасливлює", надаючи їй слово.

Коротко привітавши публіку білоруською мовою, гомельчанка скромно відступає. Далі до слова запрошується гість із Брянська. Іван Семененко називає його своїм кращим другом і виголошує:

- Каравай нашому російському гостю!

Дві україночки, вклоняючись, підносять тому каравай і квіти. Один каравай, і тільки росіянину! Від сорому хочеться провалитися крізь землю. Дивлюся, правда, гомельчанці хоч квіти тикнули. Далі - більше:

- На честь нашого гостя звучить гімн Російської Федерації! Прошу всіх встати! - закликає Іван Семененко. Як люди виховані, глядачі слухняно встають, і я з ними разом. Як тільки починається "Союз нерушимый республик свободных...", розумію, що інших гімнів не буде - ні білоруського, ні українського. Від того страшенно хочеться сісти назад. В знак протесту. Відчуття таке, що всім нам плюнули в обличчя. Про те, навіщо на неполітичному заході гімн - уже не замислююсь. Все й так зрозуміло. Та особливо соромно перед гомельчанкою - в неї також плюнули. Для неї, вирішив чернігівський директор, вистачить і фальшивого жалю як за потенційною нареченою.

Яка ганьба! І як шкода чернігівських акторів, котрі голодували, протестували, плакали, жили на вулиці кілька місяців, і так нічого й не домоглися. Кому не вистачило аргументів, щоб змінити керівника обласного театру на людину достойну? Прийшли б і подивилися на цю ганьбу для всіх нас...

...А вистава Брянського театру, якою відкрився фестиваль, була очікувано хорошою. Вона зігріла і поліпшила настрій. Спасибі, друзі!