“Точить із сяючим таблом, бо предки відвалили на нові педалі...”

Це означає: іде із сяючим обличчям, бо батьки дали грошей на нове взуття. Спробуйте “перекласти”, наприклад, таку фразу :”Як мертві пахали, бо кера звеліла.” Слабо?

А це всього лише значить, що під час ремонту класної кімнати усі добре працювали, а примусила їх до роботи класний керівник.

Спілкуючись зі своїми дітьми, школярем і студенткою, та їхніми друзями, частіше почала згадувати своїх молодших брата й сестру, а також своїх ровесників шкільної та студентської пори, щоб відновити в пам’яті молодіжний жаргон...

Він, до речі, невмирущий. І жодні закони про мову не здолають одвічне прагнення молоді висловлюватися “не так нудно, як усі”, бути оригінальними, не виходячи дуже далеко за рамки загалу.

Ясна річ, моя спроба щось сказати на цю тему не претендує на дослідження чи навіть систематизацію, і все ж таки...

Вуличний молодіжний жаргон навряд чи набере дві-три сотні слів, однак і з цим обсягом можна, впевнено оперуючи, успішно “косити під крутих”. Ось, наприклад, назви деяких частин людського тіла: табло – обличчя, заточка – вираз обличчя, рубильник – ніс, радари – вуха, копита – ноги, граблі – руки. На позначення дій кажуть: набити стрілку – призначити час побачення, греби звідси – іди геть, падай – присядь, нема базару – домовились, точити – іти, пахати – працювати. Оригінально передається стан, у якому може перебувати людина: підсніжник – засмучений, я холодний (приморожений) – здивований, тягово – круто, не доганяю ( не врубаюсь, не в’їжджаю) – не розумію, голімий – гидкий. Поєднуючи навіть ці слова, можна будувати смішні словосполучення і фрази, демонструючи ровесникам свої особливі здібності.

А як дотепно нагороджують хлопці й дівчата одне одного епітетами! Про юнаків: фікус – загадкова особистість, кактус – відлюдник, плуг – нетямущий, носоріг (кугут або Вася) – тупий, дрімучий. Стосовно дівчат таке: має серйозні документи – з гарними формами тіла, бичка – не стежить за своїм зовнішнім виглядом, є ще швабри і дошки. Прекрасний, по-моєму, ось цей перл – “Мацьохи, ворушіть копитами!”, що означає “дівчата, ходіть швидше”. Прикольно, правда...

Здавалося б, усе це не так і погано – адже українці здавна славилися приязню до крутого жарту, дотепного слова. Одні лише прізвища чого варті – Собцаберябий, Нетудихата, Неродигречка, Продайвода. У побуті ми вживаємо такі вирази: непришийкобиліхвіст, тютілька в тютільку, давати горобцям дулі, макуха, лопух. Досі в селах дають людям прізвиська по одній навіть невловимій рисі характеру – Сич, Бовтун, Ковтун, М’який, Бульбоїд.

Однак є проблема – наша талановита комп’ютеризована молодь, що валом валить у світ Інтернету, вже шокує відвідувачів сайтів не просто малозрозумілими словосполученнями й неоковирними виразами, а й ненормативною лексикою (про що варто говорити окремо). Мало-помалу весь світ дізнається не лише про нашу фантастичну безграмотність у мові, а й про низький рівень загальної культури. Все-таки треба, напевно, розрізняти середовища – в одних бажано висловлюватися круто, а в інших цього робити не можна ні в якому разі. Адже для того людині й даний розум...