Христофор Сулима – архімандрит Гамаліївського Харлампіївського монастиря

Видатний церковно-релігійний діяч кінця XVІІІ – початку XІX століття Христофор Сулима походив з давнього козацького роду Сулимів, відомо що його батько був Переяславським полковником.

У 1765 році Христофор Сулима приймає чернецтво і проходив послух у відомому Мотронинському монастирі. Після закінчення богословського класу Переяславської семінарії, він стає ієромонахом.

Разом з Переяславським єпископом Іларіоном після закриття Переяславської єпархії, прибуває до Новгорода-Сіверського, де стає архімандритом Гамаліївського Харлампіївського монастиря Новгород-Сіверської єпархії.

Після закриття єпархії колишній архімандрит Гамаліївського Харлампіївського монастиря Христофор Сулима впродовж 1798-1799 рр. служив єпископом Феодосійським. У 1799 році єпископ Христофор займає архієрейську кафедру у Харкові. Харківському архієрею була підпорядкована вся Слобідська-Українська губернія. Х.Сулима управляв єпархією впродовж 1799 - 1813 рр. на посаді єпископа Слобідсько-Українського.

Новостворена Слобідсько-Українська єпархія у 1799 р., налічувала понад 500 православних церков, 10 з яких діяло у 12-тисячному Харкові. Чимало бідних парафій, зіткнувшись з проблемою будівництва, ремонту та обладнання церков, змушені були шукати кошти поширеним у ті часи способом – брати дозвіл архієрея на збір милостині і збирати її поза межами єпархії – на запорізьких землях, в низинах Дніпра, на Дону та в інших місцях.

У 1800 році у новій єпархії були створені духовна консисторія і 9 духовних правлінь – допоміжних церковно-адміністративних органів між консисторією і парафіями, що дублювали розпорядження архієрея, а також займались розбором нескладних скарг.

До новоствореної структури Слобідсько-Української єпархії входили, також кілька монастирів, що залишились від колишніх вісімнадцяти і не були ліквідовані у 1787 р. Про невтомну діяльність Х.Сулими свідчить факт відкриття Харківського університету.

Але у лютому 1813 року Х.Сулима за станом здоров’я був звільнений на покой. Св. Синод дозволив йому жити у Куряжському монастирі. Х. Сулима отримував пенсію, яка дорівнювала сумі 1.200 р. на рік. Помер він у травні 1813 р.

Таким чином, процеси у церковній сфері наприкінці XVІІІ – початку XІX століття за своїм походженням відповідали змінам, які відбувались у суспільному житті України: ліквідація залишків колишнього автономного устрою, Гетьманщини, згортання козацького самоврядування, колегіального управління, тощо.

Данило Рига.
Національний архітектурно-історичний
заповідник «Чернігів стародавній»