Костянтин Акинтиевський – білий офіцер з Чернігівщини

Перша світова війна 1914-1918 років, докорінно поміняла хід соціально-економічного життя Чернігівського регіону.

Серед багатьох тисяч жителів Чернігівщини, які билися на фронтах першої світової війни, на особливу увагу заслуговує уродженець з міста Борзни Чернігівській губернії, офіцер з дворян – Костянтин Акинтиевський.

За часів радянської влади долі і імена багатьох діячів були забуті, фактично були викреслені з історії. Зараз є сенс ознайомлення з невідомими сторінками нашого минулого.

Народився, майбутній офіцер як вже було сказано у Борзні 26 жовтня 1884 року. Відомо, що в 1902 році він закінчив Орловський кадетський корпус імені генерала Бахтина, продовжував навчання в Константиновском артилерійському училищі, яке закінчив в 1905 році.

З училища у квітні 1905 року його зараховують підпоручиком в гвардійську запасну пішу батарею. За службу в 1909 роц його нагородили Орденом Святого Станіслава 3-го ступеню.

Цікаво, що цей орден був самий молодший за старшинством в ієрархії державних нагород, головним чином для відмінності чиновників. Орден Св. Станислава 3-го ступеню став самим молодшим в порядку старшинства російських орденів і був найбільш поширеною нагородою. Його отримували практично усі, встановлені терміни, що прослужили, і класні чини, що мали, державні службовці – військові і статські. Орден був маленьким золотим хрестом на грудях, у петлиці.

У 1913 році Костянтин Акинтиевский закінчує Імператорську Миколаївську військову академію. У цьому ж році його нагороджують Орденом Святої Ганни 3-го ступеню.

Орден Святої Ганни було введено у 1797 році імператором Павлом І у нагородну систему Російської імперії для відмінності широкого кола державних чиновників і військових. Як правило, цим орденом нагороджували за державну службу, суспільно-корисну діяльність і військові подвиги. Представляв він собою хрест на грудях на стрічці шириною 2,2 см Крім того, наявність цієї нагороди мала на увазі виплату щорічної пенсії у розмірі 100 рублів.

Після закінчення Імператорської Миколаївської військової академії наказом по генштабу №4 за 1914 рік, його відряджають у 7-ій Фінляндський стрілецький полк для командування ротою. З 1914 року Костянтин Акинтиевский вже на фронтах Першою світовою війни.

Відомо, що з початком першої світової війни у 1914 році з рідною для Акинтиевського Чернігівщини було покликане в армію 91,3 тис. чоловік. Як свідчать документи, Чернігів знаходився на достатній відстані від зони бойових дій, але тяжкість загальної біди не обійшла і його. Значна частина дорослого чоловічого населення вступила у ряди армії, виросли ціни на продукти і товари першої необхідності.

Місто наповнилося біженцями, яких розмістили на території заводів, в організаціях і учбових закладах. З'явилися госпіталі. Відкрилися річні курси медичних сестер військового часу. Уперше дні війни, після оголошення загальної мобілізації, 17-18 липня 1914 року в Чернігові пройшли багатолюдні демонстрації і мітинги, в яких взяли участь міська дрібна буржуазія, селянство, інтелігенція. У ці дні Чернігівська організація РСДРП випустила листівку, в якій засуджувалася кривава бійня, розв'язана світовим імперіалізмом.

У жовтні 1915 року Костянтина Акинтиевського призначають помічником старшого ад'ютанта у штабі 9-ої армії, яка входила до складу Південно-західного фронту, загальновійськового оперативно-стратегічного об'єднання російських військ в Першій світовій війні.

На початку 1916 року Костянтин Акинтиевский вже обіймає посаду старшого ад'ютанта штабу 1-го гвардійського корпусу. В цей же час він отримує чин підполковника. З осені 1917 року Костянтин Акинтиевський на посаді старшого ад'ютанта оперативного відділення штабу 2-й армії.

28 листопада 1917 року його відряджають у Хабаровськ в розпорядження командувача військовим округом на посаду начальника штабу округу. По прибуттю в Хабаровськ він відмовився вступати на посаду, і виїхав в Маньчжурію.

У січні 1918 року він прибуває у Харбін в розпорядження генерала Хорвата. З січня по травень 1918 року обіймає посаду старшого ад'ютанта звітного відділення штабу Заамурського Військового округу.

У цей час кар'єра Акинтиевского розвивалася дуже стримно, це було не дивно, якщо враховувати напружену обстановку того часу. З січня по травень 1919 року Костянтин Акинтиевський – начальник відділу квартирмейстера Головного штабу.

З 27 травня по 10 червня 1919 року – начальник загального відділу штабу Верховного Головнокомандувача А. В. Колчака. У червні-липні 1919 року він був начальником оперативного відділу штабу Верховного головнокомандувача, а з липня по 12 листопада обіймав посаду начальника штабу 2-ої армії.

З листопада 1919 року Акинтиевський знаходився в у розпорядженні генерал-лейтенанта Н. А. Лохвицкого, що вело переговори з отаманом Г. М. Семеновим.

У Читі наказом отамана Г. М. Семенова був призначений генерал-квартирмейстером, а з лютого 1920 року помічником начальника штабу головнокомандувача Збройними силами Російської Східної околиці Г. М. Семенова.

У квітні 1920 року Акинтиевський обіймає посаду начальника штабу Далекосхідної армії. Після жовтня 1920 року Акинтиевский був вимушений відступити з армією в Примор'ї, де продовжив боротьбу з більшовиками.

Відомо, що в 1922 році Костянтин Акинтиевский емігрував в Китай, де жив у місті Харбіні, звідки його в 1935 році висилають за критику японського режиму. У вересні 1935 року він перебирається у Шанхай. Тут активно веде суспільно-політичну діяльність. Співпрацював як автор статей з газетою "Шанхайська зоря", був видавцем "Пекінського кур'єра" в Шанхаї, публікував військово-політичні огляди. З 1937 року був головою Російського офіцерського комітету.

Відомо, що в 1941 році він виїжджає в США, де прожив більше двадцяти років в Нью-Йорку. Помер Костянтин Акинтиевский у березні 1962 року.

Таким чином, на прикладі з життя однієї людини, можна зробити висновок про трагічні події минулого. Багато людей тієї епохи було вимушено боротися за своє життя, щоб просто вижити. Костянтин Акинтиевский як видно з його біографії, будучи дворянином, не був виключенням.

Данило Рига.
Національний архітектурно-історичний
заповідник «Чернігів стародавній»