130 річниця народження Симона Петлюри. ФОТОрепортаж

20 травня у приміщенні Чернігівського літературно-меморіального музею-заповіднику ім. М.Коцюбинського відбувся урочистий вечір з нагоди 130-ї річниці від дня народження видатного українського діяча Симона Петлюри.

На урочистому заході були присутні історики, політики, громадські діячі та просто люди, які цікавляться Симоном Петлюрою, як громадсько-політичним діячем.

Сьогодні всі говорили лише про нелегке життя Симона Петлюри, про його сім’ю, та про те, ким він є сьогодні для України.

«Народжений в родині священика, Симон з молодих років почав займатися політичною діяльністю. Він полинув в українофільській рух та був в багатьох українських партіях.

Протягом 1917-1921 років очолював війська УНР. Але протягом цих чотирьох років Україна не змогла здобути незалежність, через те, що були як об’єктивні так і суб’єктивні причини.

Симон Петлюра був знайомий з Михайлом Коцюбинським, про що свідчать 2 листи, датовані 1907 роком. Крім того Симон Васильович був літератором, журналістом, працював в українофільських виданнях, в т.ч і в Москві та в Петербурзі» – розповів Ігор Коцюбинський, директор музею.

На вшануванні пам’яті Симона Петлюри був присутній і Отець Роман, представник Української Православної Церкви Київського Патріархату. Але перед тим, як благословити відкриття, він разом із присутніми заспівав „Христос Воскрес”, адже зараз ще йде пасхальний цикл.

Отець роман передав привітання та благословення від єпископа, який нажаль не зміг приїхати сьогодні. Та також розповів свої думки щодо Симона Петлюри та його діяльності:

„Жив він в нелегкий час, коли більшість людей будували державу. Якщо згадати, що вони робили на той час, то не можна сказати, що щось вони робили не вірно. Бо кожен робив багато для того, щоб була Українська держава.

Можливо кожен бачив цей шлях по своєму, але і сьогодні кожен бачить все по своєму, тому і немає порозуміння.

Симон Петлюра був неординарною особистістю, він був не тільки видатним літератором, а й військовим та державним діячем. Ми знаємо що 1918-1921 роки саме під його проводом проходила визвольна боротьба, яка зараз записана в історії. Звичайно вона не була простою, але своїм життям він показав, що можна збудувати державу.

Було скоєно багато помилок, багато непорозумінь, але ми повинні взяти звідти все те, що було добре. І міцною держава буде лише тоді, коли буде одна думка, коли буде єдність між людьми”

Біографічна довідка

Симон Васильович Петлюра - визначний український громадсько-політичний і державний діяч, публіцист, який народився 10(23) травня 1879 року у передмісті Полтави.

Походив він із давніх козацьких і священицьких родин. Після закінчення бурси у 1895-1901 роках навчався в Полтавській духовній семінарії. Був виключений за вияв революційних та націоналістичних настроїв.

З 1900 року – член Революційної української партії. На початку 1906 року, редагував у Петербурзі партійний орган „Вільна Україна”. З липня 1906 року-секретар київського щоденника „Рада, а з літа 1907 року до 1908 – співредактор легального соціал-демократичного часопису „Слово”.

З 1912 року – редактор російськомовного журналу „Украинская жизнь”. В якому публікувались М. Грушевський, Д. Донців, С. Русова, Є. Єфремов та М. Горький.

У роки Першої світової війни 1914-1918 роки Петлюра був працівником Союзу земств і міст та головою українського військового комітету Західного фронту у Мінську.

Він був одним із провідних діячів української національно-демократичної революції. З березня 1907 року – член комітету, а з червня – генеральний секретар військових справ.

У грудні 1917 року Симон не погоджуючись із соціалістичною орієнтацією глави уряду В. Винниченка, пішов у відставку. Потім сформував Гайдамацький кіш Слобідської України і брав активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві.

За часів Гетьманату очолював Київське губернське земство і Всеукраїнський союз земств, організував упорядкування могили Т. Шевченка і Чернечої гори в Каневі.

У лютому 1919 року вийшов із УСДРП і став головою Директорії УНР. На чолі об’єднаних українських збройних сил 30.08.1919 року добув Київ. Потім виїхав у Варшаву для організації військово – політичного союзу з Польщею проти більшовицької Росії.

У жовтні 1921 року оселився в Парижі, де організував видання тижневика „Тризуб” і продовжував виконувати обов’язки голови Директорії УНР і Головного отамана УНР.

Симон Васильович Петлюра був підступно вбитий більшовицьким агентом С. Шварцбартом 25.05.1926 року та похований на кладовищі Монпарнас у Парижі.