Роль лайна у вітчизняній політиці

„В українську державність ми віруємо,
українську державність ми сповідуємо,
в її неминучості ми переконані.
Для нас вона є до певної міри живою реальністю,
бо ідею її ми носимо в серці, бо її духом,
потребами овіяно все життя”
Симон Петлюра

Час настав?

П’ятнадцять років минуло від тих славетних днів – 24 серпня та 1 грудня 1991 року – коли наш народ уперше за свою важку довговікову історію сказав: „Власній державі бути!” Усі ці роки були роками наполегливих пошуків і одночасно втілення в життя оптимальних, відповідних духу і сутності народу форм його самоорганізації.

Сучасне українське суспільство продовжує переживати один із найскладніших періодів своєї історії. Уперше після століть національного приниження з’явилася реальна можливість остаточно розв’язати питання про утвердження у своїй етнічній оселі великої європейської нації, яка створила неповторну культуру і викликає все більшу повагу світового співтовариства.

Але це утвердження відбувається в досить складних умовах, оскільки воно зіткнулося зі значними соціально-політичними, економічними й культурними проблемами, які можна розв’язати лише в певному історичному часі...

Можливо, цей час настав?

Коли складне стає простим

„Пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить”

Ів. 8:32

Останні події у „верхах” державної влади все більше дивують пересічного громадянина нашої країни. Здавалося б, парламент сформовано, можливо час політикам поступитися персональними амбіціями, піти на компроміс заради так широко задекларованої консолідації української нації? Чи може вже час згуртуватись і працювати не на задоволення власних потреб, а на благо держави?

Але, як це вже не раз було: народ обдурений, політична еліта створює ефект плідної роботи, міжнародні спостерігачі шоковані.

О! Не підкажете, яка роль лайна у вітчизняній політиці? Складається враження, що це її самоціль. Згадаймо події від 25.07.06, коли на прес-конференції представники „громадянської партії Пора” на всю країну заявили про фінансові махінації останньої під час функціонування наметового містечка на Майдані. Учасники вже були задоволені собою, після чого один з них був облитий незрозумілою консистенцією у самому центрі Києва. Постає два питання:

1) Звідки так оперативно могло взятися відро лайна?;

2) Чи за такі „демократичні” принципи ми з вами стояли холодною зимою 2004-2005 років?

Але ми бачимо лише верхівку айсбергу.

„Люди вже втомилися від політики!” – кажуть політологи, але вони помиляються... Політика людям просто набридла. Якби не було дивно, це також частина плану.

       "Чтобы взять общественное мнение в руки,
надо его поставить в недоумение,
вызывая с разных сторон столько противоречивых мнений и до тех пор,
пока гои не затеряются в лабиринте их и не поймут,
что лучше всего не иметь никакого мнения в вопросах политики,
которых обществу не дано ведать
 потому что ведает их лишь тот,
кто руководит обществом."

Протоколи Сіонських Мудреців, протокол №5

Чи не нагадує вам цей витяг ситуацію в нашій країні? Коли кожен другий каже: „Мені байдуже, хто при владі, аби було за що жити!”

А жити багато в кого дійсно немає за що! Але чи бачать це депутати, що мають заробітну плату у 20 тисяч грн., що майже 55 (!!!) разів вищу за прожитковий мінімум? Для порівняння – зарплата бібліотекаря з вищою освітою – 420 грн.

Цілком зрозумілим у цьому випадку стає вимирання нації. За інформацією Української Націонал-Трудової Партії (УНТП): „у травні чисельність населення України скоротилася на 0,06%, або 27 тис. чоловік у порівнянні з квітнем, і на 1 червня склала 46 778,7 тис. чоловік. Про це повідомив Державний комітет статистики. Чисельність міського населення на 1 червня склала 31 805,7 тис. чоловік, що на 0,01%, або 3 тис. чоловік менше в порівнянні з 1 травня, сільського - 14 987,4 тис. чоловік, що 0,1%, або на 14,4 тис. чоловік менше в порівнянні з попереднім місяцем.” Тож, проект національного геноциду в дії?

За що боролись – на те й напоролись?

„Нація не здобуде НІЧОГО,
якщо боротиметься за ЩОСЬ,
а не за ВСЕ що їй належить.”

Василь Іванишин

Так історично склалося, що українці – не власники не тільки на своїй землі, вони навіть не власники самих себе. Зрозуміло, що географічне розташування сприяло формуванню різнонаціональної структури населення України. Природним і дуже важливим є підтримання країною саморозвитку малих етносів, представників національних меншин, але їх інтереси НЕ МАЮТЬ ІТИ В РОЗРІЗ З ІНТЕРЕСАМИ ТИТУЛЬНОЇ НАЦІЇ.

Українська нація живе без ідеї, а життя без неї – порожнє і несумісне з самовдосконаленням.

Скажете, кожен формує ідею для себе? Але яку ідею може сформувати молода людина, що ще не встигла вийти з-за шкільної парти, а вже віч-на-віч зіштовхнулася з проблемою корупції у вищих навчальних закладах? Коли вона вже зрозуміла всю свою мізерність для держави.

Задекларована боротьба з корупцією не варта навіть зігнутої копійки, докази тому – численні скарги абітурієнтів у вимаганні хабарів, тисячі заміток у ЗМІ.

Та вищі навчальні заклади – це лише мізерна частинка того, що мало б формувати в людині почуття національної гідності.

Добре, стає зрозумілим, що освічена національно-свідома молодь країні не потрібна, за що ж тоді вона бореться?

За незалежність, волю, єдність?!

Невже така роздута з нічого проблема поділу України на „схід” та „захід” так хвилює наших парламентарів? Адже вона просто абсурдна. Прикладом того може слугувати велика кількість проектів та конференцій, в яких бере участь молодь з усіх куточків нашої країни. Вона чудово знаходить спільну мову, незалежно від мови спілкування. ЗРОЗУМІЙТЕ, молоді БАЙДУЖЕ чи буде РОСІЙСЬКА мова ДЕРЖАВНОЮ. Ми розуміємо одне-одного. Перефразувавши відомий вислів: „Мова роз’єднує? Кров єднає!”

Молодь поглинає процес деморалізації, з усіх шпальт газет та телеекранів пропагуються цінності, що є неприйнятними для великої, сильної нації. У приклад ставляться європейські країни, які, за словами формувачів ефіру, вже легалізували легкі наркотики (проституцію, дитячу порнографію і т. ін.), що принесло їм дуже багато користі.

Знову питання:

1) Чи не абсурдно, що українці дійсно вважають це нормальним?;

2) Кому вигідна деморалізація українського суспільства?

До речі, у Нідерландах влада вже визнала, що послаблення законів було найбільш невдалим експериментом за всю історію існування цієї держави...

Той, що сидить попереду

„Немає більшої біди ніж легка перемога.
Той, хто легко перемагає, не може протистояти смерті.
Це те, що я називаю найціннішою істиною.
І тому той, хто веде свою битву,
належним чином налаштувавши свій дух,
подолає всі негаразди та втрати.
І переможе.”

Дао Де Цзин

Найбільш темною фігурою у ситуації, що зараз склалася в Україні, залишається той, що сидить попереду всіх. Здогадалися про кого я? Саме так, про народного арбітра – Президента України.

Фактично, затвердивши кандидатуру В.Ф. Януковича на посаду прем’єр-міністра України, він закріпить своє фіаско, яке стало очевидним після парламентських виборів 2005 року.

 Розпуск парламенту також не є для нього оптимальним, адже, як це засвідчують соціологічні опитування, рейтинг „Нашої України” став набагато нижчим, на відміну від „Партії Регіонів”. Тобто, влаштувавши перевибори, В.А. Ющенко зменшить свій вплив у парламенті, що носить незначний характер.

Що ж відбудеться? Скільки ще Україна буде буксувати у болоті парламентських виборів? Чи це нормально для розвиненої європейської країни понад 4 місяці перебувати без влади?

Важке становище у гаранта Конституції, але хто сказав, що президентом бути легко?

Право на існування.

„Здобудеш волю – заслужиш небо!”

Іван Сірко

„Воля – це здатність людини підпорядковувати
фізіологічні потреби свого організму соціальним потребам”

Підручник з основ філософії, 11 клас

Людина сама народила монстра на ім’я „Влада” і зрозумілим є те, що сама вона має з ним боротися. Влада стала метою всіх, адже людина за своєю природою – хижак. Цим можна пояснити постійний потяг індивіда до багатств та його ненаситність.

Влада – це ціль, за яку боролись та вмирали, яку здобували та втрачали. Влада – це здатність підкорювати своїй волі інших.

Ми не керуємо своєю державою, ми не власники на своїй землі, але ми все ще українці. Чи маємо ми право на існування? Хто може його у нас відняти?

Чи не дивним є те, що народ історично гноблений впродовж всього свого існування дозволяє робити це вкотре?

На українських теренах була створена перша демократична держава у світі – Запорізька Січ. Чому ж маючи таку фору влада так і не спромоглася реалізувати справжню демократію в Україні?

Немає значення хто ти за походженням, якщо ти – патріот України, ладен покласти свою голову за її майбутнє – ти маєш право зватися гордим ім’ям Українець.

       Націоналізм має пропагуватися, адже український націоналізм ніколи не мав нічого спільного з антисемітизмом. Ми добре пам’ятаємо і євреїв, що боролися у лавах УПА за Українську Соборну Самостійну Державу, ми пам’ятаємо і інших. Ми поважаємо їх і не для того ми боролися за незалежність України, щоб здобувши її пригноблювати малі народи.

„Нам усім тут вистачить місця!”

Степан Бандера

Україна понад усе!

„Свобода народам! Свобода людині!”

Гасло ОУН-УПА

Влада має зрозуміти принаймні те, що вона робить помилки. Помилки треба виправляти і краще пізно, ніж ніколи.

Ми не просимо у держави багато, наші вимоги цілком банальні – дайте людині право на існування, належні умови для саморозвитку, жорстоке переслідування корупції у будь-яких її проявах.

Влада повинна контролювати ЗМІ задля зберігання морального обличчя держави. Цензура потрібна. Населення не повинно деморалізуватися.

 Зробіть так, щоб людина була горда своїм походженням, щоб національна ідея стала життєвим кредо кожного і наслідки не примусять себе довго чекати.

Лише національного свідоме суспільство має право на життя.

З нами Бог! Тоді хто проти нас?! Україна понад усе!

1 серпня 2006 року

Увага! Детальніше про КОНКУРС!