Андрій Сердінов: Тепер я хочу зробити щось для українського плавання

На Олімпіаді у Пекіні Андрій Сердінов показав один із двох кращих результатів української збірної з плавання.

На жаль, два сьомих місця – це максимум, якого досягла наша збірна з плавання на Іграх у Пекіні. Незважаючи на підтримку з боку комерційних організацій українські спортсмени гостро потребують підтримки держави, реформі вітчизняного плавання.

Андрій Сердінов ділиться своїми міркуваннями про причини невдач української збірної з плавання.

- Андрій, змагання із плавання на цій Олімпіаді були відзначені просто таки фантастичними результатами. Ти очікував такого стрибка?

- У тому, що будуть дуже високі результати, я навіть не сумнівався й завжди говорив, що ця Олімпіада буде дуже цікавою. Вгадував, що багато чого поміняється, з'являться нові лідери, які не дозволять визнаним авторитетам навіть потрапити до фіналу. Як бачите, я не помилився.

- Чим можна пояснити блискучий виступ збірні США в Пекіні? Новими костюмами, суперсучасними фармакологічними знахідками, зміною часу проведення попередніх і фінальних запливів?

- У першу чергу тим, що в Америці плавання – це масовий спорт. Там, на відміну від України, де працює 5 басейнів на всю країну, басейн є в кожному районі міста, і будь-яка людина може туди приходити й плавати. У США плаванням займаються мільйони, і тому там навіть на першості країни існує тверда система відбору. Хоча не тільки Америка - всі країни, де добре розвинене навчання дітей, показали на цій Олімпіаді гарні результати.

- Що перешкодило нашій збірні виступити в Пекіні краще?

- Для себе я зробив висновок, що та система, за якою ми працюємо, методики тренерів, накопичені ще в часи Радянського Союзу, вичерпали себе на сьогоднішній день. Більшість країн уже давно тренуються не так, як ми. У них інший підхід, інші подання про те, як треба досягати результату, у допомогу спортсменам створюються цілі Інститути плавання.

У тій же Австралії, я знаю, в одному з таких закладів іде дуже скрупульозна робота з аналізу й підборі техніки для кожного окремого спортсмена, по тимі ж костюмам. І якщо ми пробували костюми прямо тут, на олімпійських стартах, то інші країни забезпечили своїх спортсменів сучасним екіпіруванням ще півроку тому. Але ж купальники впливають на відчуття під час запливу, на швидкість.

Звичайно, їхній вплив на результат не основне, але в такій справі, як підготовка до Олімпійських Ігор, особливо на рівень призера, дріб'язків бути не може. Адже один дріб'язок, другий, третій в сумі дають вагомий аргумент проти тебе. Тому, я вважаю, у нашому плаванні потрібно щось міняти, впроваджувати нові технології, способи реабілітації, підхід до тренувань.

- Помилки в побудові підготовки нашій збірні до Олімпіади мали місце?

- Я думаю, що не потрібно було проводити стільки відборів. Звичайно на пік форми виходиш раз у рік. А тут потрібно було й на Чемпіонат Світу готуватися, і на міжнародні змагання у Парижі, і на чемпіонат України, і на чемпіонат Європи – і все це за півтора роки. Це дуже сильно вибило багатьох, у тому числі й більшість лідерів нашої команди, які на цій Олімпіаді здатні були на більше.

А що стосується самої підготовки... Ніякої особливої різниці навіть із тими ж Афінами, наприклад, я не бачу. Просто перед Олімпіадою-2004 було простіше знайти гарну базу в Європі, а тут нам довелося готуватися у Владивостоці у не зовсім комфортних умовах. Думаю, що якби ми безпосередньо в Пекін заїхали раніше, і в нас було б більше часу на реабілітацію й акліматизацію, то в тім же чоловічому брасі, що стартував у перший день змагань, наші результати були б краще.

- Своїм результатом на цих Іграх ти залишився задоволений?

- Так. Ми з моїм тренером Едуардом Васильовичем Булкіним готувалися як могли, як уміли, і те, що в Пекіні я показав свій кращий час за останніх 4 роки, говорить про те, що робили ми це не даремно. Своє завдання-мінімум – потрапити у фінал – я виконав. Цим довів, що не даремно потрапив в олімпійську команду України. А те, що не зміг завоювати медаль... Вважаю, що якщо так уже трапилося, то так повинно було трапитися.

- Після Пекіна ти підеш зі спорту або будеш продовжувати тренуватися?

- Безумовно, от так різко йти зі спорту я не буду. Тим більше що результатами своїми я задоволений. Але є в мене ще одне бажання – піти вчитися. Тому що я завжди говорив, що, займаючись тільки плаванням, постійно перебуваючи на учбово-тренувальних зборах, і не маючи можливості різнобічного спілкування, розвитку, людина деградує. Наша проблема в тім, що ми тільки плаваємо. А людина, що настільки вузько бачить свою мету, навряд чи зможе показати високий результат.

- Яка саме професія або діяльність залучає найбільше?

- Ще точно не вирішив. Але, тому що плавання дало мені багато в житті, багато чому мене навчило, я хочу зробити щось для плавання. У мене є свої ідеї, є люди, які мислять також як й я, і які готові допомогти в справі розвитку плавання в Україні. Якщо наш проект удасться, то, можливо, не на Олімпіаді в Лондоні, то на наступних - точно, українські плавці зможуть виступати на дуже високому рівні. І тоді буде не два фіналісти на всю олімпійську збірню, а призери, і навіть переможці.