Ревю №9

Російському прем'єру Володимиру Путіну не жарти б жартувати з приводу «програних битв» президентів-сусідів, а про свою душу подумати.

Бо про те, що в нього під носом робиться, «былинщики речистые» теж не надто поспішають бравурних пісень складати.

Планета

Терористичний акт на 284 кілометрі Жовтневої залізниці, у результаті якого 27 листопада загинули 27 пасажирів потягу «Невський експрес», є черговим для росіян натяком на те, що «в сортирі» можна не тільки «мочити», а й «обмочитися».

І якщо держава не здатна знищити осередки тероризму (а у випадку з Чечнею це можливо зробити тільки методом відвертого геноциду), то, може, їй слід дещо угамувати свій потяг до всесвітнього месіанства і повернутися в рамки історичних кордонів?

Це буде якраз по Садовому кільцю, плюс-мінус тридцять сантиметрів. Принаймні прем'єру з президентом нікуди не треба буде їздити, щоб народ посмішити. Вийшов на кремлівський балкон, розповів анекдот про «Третій Рим» - і тебе без усякого телебачення чутно й видно «от Москвы до самых до окраин».

Тим часом на трагедії почали піаритися всі, кому не ліньки. Спочатку про свою причетність до диверсії заявила якась «ультра-расєйская» націоналістична група «Combat18-Невоград». Над нею тільки посміялися. Потім зі своїми претензіями на славу виступили «кавказькі моджахеди», які прислали на сайт «Кавказ-центр» цілого листа з цитатами з Корану. Цим би, може, й повірили, але джигіти забули підписатися і залишити свої адреси.

У свою чергу, спецслужби почали тикати пальцями в бік такого собі Павла Косолапова, котрий свого часу втік з російської армії і подався у ваххабіти. Дивно, як це про УНА-УНСО і про естонських снайперш забули? Кому, як не їм, у «петлюрівках» і білих колготках російським бездоріжжям швендяти і «москалям» за ціни на газ мститися?

Росія розбиралася зі своїм «сортиром», а планета продовжувала жити своїм життям. Іноді досить цікавим. Невеличкий, хоча й не ліричний, відступ: Верховний Суд України залишив на волі 60-річного Олексія Ветоху, якого вже двічі засудили за зґвалтування 4-річної дівчинки. Чули, мабуть? Тобто, наш «найгуманніший» у світі суд дозволив цій... гм-м... гуляти на всі чотири сторони. Так ось, можемо одразу сказати, куди ця (див. вище) «гуляти» не захоче ні за які пряники - до Польщі. Бо там «загальнолюдські цінності» чомусь трактують дещо інакше, ніж у нас.

Наприклад, польський президент Лех Качинський підписав закон, згідно з яким всі спіймані педофіли підлягають обов'язковій так званій «хімічній» кастрації. За допомогою чого її проводитимуть - сказати не можемо, але дуже хотілося б, щоб без сірчаної кислоти не обійшлося. Або, принаймні, без хімічного скляного посуду - попередньо розбитого на довгі гострі скалки. І хто скаже, що це садизм?

Україна

Плач, Україно, плач! Чорний смуток опустився на дніпрові кручі. Президента України знову зрадили, знову покинули. Цього разу до колишніх «любих друзів» приєднався улюблений кіт Віктора Андрійовича на прізвище Тигр. Тобто, кіт Тигр, а не Віктор Андрійович.

Звістку про цю загальнонаціональну біду рознесло телебачення одразу ж після зустрічі Віктора Ющенка із студентами Білоцерківського національного аграрного університету. Там лідер нації і розповів: «Три дні тому пропав кіт Тигр, діти плачуть, шукаємо в лісі, з Тарасом ходимо, бо, як я сказав, що його загнали собаки на дерево і він три дні живий, тільки й чекає, що ми його врятуємо».

Кота і дітей справді шкода. Це чесно і без жодної іронії. Вони вже точно не винуваті. Націю, якій новину про збіглого кота перед виборами подають як свідчення «людяності і відкритості» її лідера, теж шкода.

Та нічого, вдячні лідерові за щасливе життя громадяни нанесуть. Він же сказав відкритим текстом: «Так що, якщо у когось є сірий кіт у смужку, я б із задоволенням взяв його як подарунок». Хоча міг би і купити. Останній раз, пригадується, Віктор Ющенко на весь голос просив у подарунок мотоцикл, розповідаючи, яким важким було без мотоцикла його дитинство. У результаті отримав від дружини раритетний презент 1942 року випуску. Сподіваємося, що коти будуть не такими ж старими.

До речі, все вищевикладене – свята правда! Це ми на той випадок повідомляємо, якщо Верховна Рада таки прийме свої 243 поправки до Закону «Про вибори Президента», які вона розглядала 30 листопада. Одна поправка там дуже і дуже... Тобто «душе» й «душе».

Якщо точніше, то нова редакція ст. 64 передбачає: «Якщо кандидат вирішить, що теле-, радіосюжет або газетна стаття є недостовірними, він може вимагати від ЗМІ, що оприлюднили цю інформацію, надати йому безкоштовний ефірний час або газетну площу».

Та ми, звичайно ж, завжди раді. Тільки чому б не дописати у Закон ще один пункт: «Якщо громадяни України вирішать, що обіцянки обраного Президента, які він щедрою рукою і щедрим язиком роздавав перед виборами, є брехливими, вони можуть вимагати безкоштовного обміну цього Президента на більш придатного»? Отоді буде повний паритет!