РЕВЮ

Планета

Осінь настала, голодно стало. І на поля безкраї трудові з граблями, лопатами й вилами висипала ватага сильних світу цього. Аби, значить, особистим прикладом, умовно кажучи, показати Ясю, як треба косити конюшину.

Цього тижня курс молодого колгоспника проводила перша леді США Мішель Обама, яка особисто викопала кілька картоплин на городі біля Білого дому.

Те, що особисто, — це точно. Всі бачили. Недарма ж в той історичний момент там товклося чи не все американське телебачення. Мало городу не витоптали, падлюки. Власну присадибну ділянку президентське подружжя завело ще в травні минулого року. Подивилося на меню їдальні Білого дому, покопирсалося у гаманцях, — і завело. Відтоді американським журналістам спокою немає. Хочеш не хочеш, а треба слідкувати за календарем городника і на брифінгах обов’язково цікавитися: які, мовляв, надої зернових, містере і місіс Обами, ви очікуєте цього місяця? А як з приводу урожайності молока? А не запитаєш — місіс і містер ображаються і відмовляються неввічливу газету на наступний рік передплачувати. Коментуючи урожай цього тижня, Мішель Обама похвалилася: «Це ще що! Ви б бачили, скільки картоплі я з дочками накопала в серпні. І якої великої! Уявляєте, всі п’ять штук насилу в бляшанку з-під «Кока-Коли» влізли! Одна картоплина ще й залишилася». Взагалі, лікується цей «трудоголізм» дуже легко. Треба лише запросити першу леді с дружнім візитом до першого-ліпшого села, наприклад, Семенівського району, поставити її на рядок і сказати: «Поки всієї картоплі не викопаєш, додому не поїдеш». Але ж не дозволять. Це все ж таки президентша, а не рабиня Ізаура.

Якщо з продуктовою кризою в США вже майже покінчено завдяки дружині місцевого президента, то енергетичній кризі у Венесуелі не сьогодні-завтра буде повний капець завдяки самому президенту. Уго Чавесу, тобто. Посидівши якось, не скажемо де, і добряче подумавши, а потім ще й погортавши «Капітал» Карла з Марксом, цей геній економ-соціалізму звернувся до співвітчизників із закликом: «Друзі! Навіщо включати електрику, коли ви встаєте о третій годині ранку і йдете в туалет? Тримайте на нічному столику поруч із ліжком електричний ліхтарик!» Треба віддати належне венесуельцям, ніхто з них навіть не засміявся. Звикли, мабуть. Це ж бо не перша ідея президента-реформатора. Два тижні тому Уго Чавес, наприклад, закликав венесуельців не митися у джакузі, чесно признавшись, що сам він забігає в душ лише на три хвилини, аби уникнути перевитрат води. Не сказав тільки, в день чи в п’ятирічку. Судячи з настроїв у Венесуелі, тамтешні громадяни з таким лідером самі з радістю забігли б куди-небудь. І не на три хвилини, а на все життя.

Україна

А у нас нічого не міняться. Знову розв’язуємо цікаву задачку: хто винен і що робити? Цього разу — з приводу «свинячого» грипу, який начебто і не грип зовсім, а інфекційна пневмонія з симптомами гваделупського ящуру, схожого на полінезійський нежить. Але без сверблячки в носі, хоча й з холодним п’ятами. «Супранто?» — як питають в аналогічних випадках брати-литовці. «Ніхт ферштейн!» — як відповідають в аналогічних випадках стратегічні партнери - німці. Ото ж бо й воно. Взагалі, історичний досвід свідчить: яка б холера на звалилася на голову України, в результаті виходить все той же великий геморой. Наприклад, хто все ж таки зможе чітко сказати, на яку саме болячку ми зараз хворіємо? Зрозуміло, що лікуватися все одно будемо цибулею з хроном, але хоча б задовольніть цікавість! Спочатку це діло називалося «мексиканським грипом». Потім вирішили, що дражнитися неполіткоректно — і замінили мексиканців свинями. Тут, мабуть, обурилися мусульмани з іудеями.

Перейменовувати грип зі «свинячого» на «кошерний» ніхто не ризикнув, тому врешті-врешт обізвали його просто «каліфорнійським» — як додаток до колорадського жука. А нам тепер сиди та й думай, від якої епідемії самогонку пити. Все це «розмаїття» назв одного й того ж звичайнісінького ГРЗ посприяло хіба що перевиконанню марлевою промисловістю планів з виробництва на 200 років наперед. Та ще психіатри з невропатологами радіють, бо після того, як грип здолаємо, роботи для них буде непочатий край. Адже народ «зашугали» так, що, не приведи, Господи, комусь у юрбі чхнути! Вся юрба відразу ж, мов за командою «Спалах зліва!», падає на землю, натягує на голови кому що під руку потрапило, і повзе в найближче бомбосховище.

Сумно, панове.