Справа «грузинського стрільця»: корупція чи суддівське дилетантство?

Вище керівництво держави анонсувало радикальну судову реформу. На місце двох третин старих служителів Феміди мають прийти нові, начебто чесні і не корумповані. Тільки у вересні поточного року в Україні було звільнено близько 500 суддів.

Не минула хвиля звільнень і носіїв суддівських мантій в Чернігові. Та все ж пройшла вона по чернігівським судам якось дивно, місцями.

Так, в Апеляційному суді Чернігівської області звільнено лише вісім суддів, в Новозаводському і Чернігівському районних судах – по парі суддів. Вистояв лише Деснянський районний суд Чернігова. Невже дійсно судді Деснянського суду настільки непідкупні і жоден із них не заплямував себе сумнівними судовими вироками?

Процесуальні порушення

Не надто заглиблюючись у суть судової реформи, до Деснянського районного суду Чернігова одразу ж виникає маса запитань. І навіть не тому, голова суду Микола Козюра пішов у відпустку, при чому якраз на час підписання списків кандидатів на звільнення. Доки Микола Миколайович відпочиватиме обґрунтовано відраховані судді продовжуватимуть працювати і що головне – продовжуватимуть здійснювати правосуддя. Якими насправді є їхні вироки можна судити на прикладі найближчих апеляційних розглядів.

На минулому тижні в апеляційному суді Чернігівської області проходило чергове засідання у гучній справі про вбивство дворічної давності біля Мегацентру. У квітні 2014 року в центрі Чернігова просто на вулиці на очах у перехожих невідомий розстріляв людину. Слідство відзвітувало, що по «гарячих слідах» знайшло винного. Стрільцем виявився 40-річний уродженець Сухумі грузин Георгій Денега.

У цій справі Деснянський районний суд Чернігова двічі виносив обвинувальний вирок, відтак її повертали на додатковий розгляд. Як виявилося, недарма. Судді у справі «грузинського стрільця» Кулініч, Мурашко та Стеблина не надали підсудному перекладача. Як згадано вище, Георгій Денега за національністю грузин і в Україну переїхав під час абхазького конфлікту, рятуючись від війни. Він зовсім погано розмовляє російською і взагалі не розуміє української. Але хіба це злочин? Тим паче, що і в Конституції України, і в кримінально-процесуальному кодексу закріплені право людини розмовляти будь-якою мовою, а за потреби користуватися послугами перекладача. Дане право закріплене для забезпечення прав на захист. Право на захист гарантовано в Конвенцією про захист основних прав свобод людини. Не надто зважаючи на права підозрюваних, про перекладача забули і на досудовому слідстві. В цій ситуації захисту грузина нічого не залишалося як подати скаргу до прокуратури, одначе там її навіть до реєстру не внесли. Мовчить з цього приводу і Вища кваліфікаційна комісія суддів, тож Апеляційний суд Чернігівської області виявився єдиною інстанцією, в якій ще пам’ятають про право громадянина на захист.

Але на цьому «професіоналізм» чернігівських суддів не закінчується. Виявилося, що у справі «грузинського стільця» і вище згадані судді, і новий суддівський склад в особах суддів Григор’єва, Рахманкулова та Супруна допустив аналогічні помилки та порушення. В першу чергу обидва склади суддів проігнорували свідчення одного зі свідків події, який вказував на те, що працівники тоді ще не реформованої міліції змусили його дати неправдиві свідчення. У будь-якому разі, сказав свідок правду про тиск з боку правоохоронців чи ні, його свідчення мають бути занесені в ЕРДР, має бути проведене додаткове розслідування і винесене виважене рішення про правдивість тих чи інших її показань. Але найгуманніший у світі Деснянський суд проігнорував заяву про тиск на свідка через незрозумілі причини, прийнявши за основу свідчення, дані під час досудового слідства.

Задача з багатьма невідомими

Суд закриває очі на явно неправдиві свідчення головного свідка обвинувачення. Так, за словами даного свідка, він за кілька хвилин до події пройшов від підземного до машини загиблого. Але під час слідства свідок так і не зміг пояснити чому його не видно на камерах спостереження, посилаючи на те, що був одягнений в темний одяг. Колегія суддів і тут проігнорувала запитання сторони захисту. Суд не звернув увагу і на той факт, що головний свідок, підходячи до авто, спілкувався по телефону з дружиною, одначе в роздруківці телефонних номерів його номер не зафіксовано. Судді не побачили нічого підозрілого в поясненнях свідка щодо самого моменту нападу на загиблого. На думку сторони захисту, неможливо одночасно класти сумку в багажник, тримати пасажирські двері і бачити, що робить стрілок біля дверей водія. Знову ж таки, якщо свідок указує на те, що стрілець відкрив двері водія, то чому в справі відсутні дані дактилоскопічної експертизи саме з цих дверцят? Зрештою, дивним виглядає той факт, що головного свідка не допитували в судовому засіданні, а в основу обвинувального вироку покладені його свідчення, дані ним на досудовому слідстві, що, на думку сторони захисту суперечить нормам статей 23 та 95 КПК України.

Продовжуючи тему свідків не можна не зупинитися на іншому потерпілому, який кілька разів змінював свідчення на досудовому слідстві, всіляко намагаючись приховати факт своєї присутності в машині загиблого. Дивно, що в суддів не виникло підозр при перегляді відео із камер спостереження, на якому людина, опізнана як другий потерпілий, втікає з місця події, впускаючи предмет, схожий на пістолет? При цьому за його ж свідченнями його було поранено біля банку, але ні слідів крові, ні слідів кулі на асфальті перед будівлею банку не виявлено. Та й біжить він не кульгаючи, хоча важко уявити, як людина з наскрізним пораненням стопи може так бігти. Крім того дивним чином зі справи пропадає студентський квиток на ім'я головного свідка, виявлений в кишені другого потерпілого.

Особливий інтерес являє собою особа загиблого, яку судді Деснянського суду з незрозумілих причин не вивчили і не встановили зв'язок між ним і підсудним грузином. З незрозумілих причин суд не звернув увагу на те, що загиблий їздив на краденій машині, з підробленими номерами, а в багажнику лежали три комплекти таких самих підроблених документів з номерами. Та й наявність холодної зброї в багажнику мала щонайменше викликати підозру. Правоохоронці та судді чомусь намагаються всіляко приховати ці факти. Обходять судді і питання кількості стрільців. Як відомо з матеріалів справи, слідство виявило кулі від двох різних моделей пістолетів – «Макарова» і «Браунінга». При цьому експерт зробив припущення, що випущені вони були з одного пістолета «Макарова». Судді і тут чомусь не з’ясували загальної кількості куль.

Як відомо, у судовій практиці перш за все має бути встановлено мотив злочину. Судді ж Деснянського суду порахували доведеним мотив убивства раніше не знайомих між собою людей на ґрунті тривалих неприязних стосунків. Описаних вище сумнівних моментів вистачить, щоб укотре повернути справу на додатковий розгляд. У справі «грузинського стрільця» багато невідомих, про які ні слідство, ні суд чомусь не говорять.