Комунокапіталізм + домофонізація всіх під’їздів

Днями у під’їзді, де живуть мої знайомі, встановили домофон. Це сталося, коли вони були на дачі і ще не знали про подію. Їхня донька-студентка о 23 годині приїхала з Києва додому.

Вона мусила півгодини мерзнути під своїм будинком, доки хтось не йшов і не відімкнув під’їзд. Сусіди, яким вона намагалась подзвонити, не відповідали - очевидно, повідключали переговорні пристрої на ніч. Стукала у вікна - ніхто не визирнув.

Чи має хтось право обмежувати доступ людей до свого житла?

Згідно з чинним українським законодавством, усі власники приватизованих квартир мають право на частку місць загального користування. Тобто, є рівноправними співвласниками своїх будинків і під’їздів. Тому ніхто - ні сусіди, ні представники будь-яких фірм - не мають права перекривати доступу людей до їхніх квартир чи сміттєпроводів, як це також останнім часом робиться.

Згоду на встановлення домофона у під’їзді мають давати мешканці всіх без виключення квартир, стверджують юристи. Натомість "домофонщики" самі для себе встановили таку норму: 51% згодних - і під’їзд зачиняється.

Решта опиняється перед фактом: хочеш, щоб до тебе потрапляли друзі, медики, сантехніки - плати 200 грн. плюс щомісячну абонплату. Саме неможливістю приймати у себе будь-кого і лякають необізнаних людей невідомо ким призначені "старші по під’їзду". Їм за цю агітацію домофон підключають безкоштовно.

Напрошується запитання: як в умовах капіталізму, де люди один на одному заробляють гроші, де кожен є власником свого кутка, можна більшістю голосів, як при соціалізмі, прийматися рішення про встановлення домофона?

Розслідування "домофонної" теми привело мене до міського управління житлово-комунального господарства. Його начальник Вадим Антошин спростував моє припущення щодо причетності очолюваної ним служби до домофонізації всіх під’їздів.

А виникло воно, коли я одного разу обдзвонювала ЖЕКи і це ж управління в пошуках закону чи постанови, які дозволяють зачиняти під’їзди від їх мешканців. Закону мені ніхто не називав, зате всі, з ким говорила, наполегливо запевняли в тому, як у нашому під’їзді після того стане чисто.

Проведене опитування показало: в жодному під’їзді, де, вибачте, гадять самі жильці та їхні гості, чистіше не стало. Навпаки, дуже часто, через непровітрюваність приміщення, в ньому тепер постійно стоїть пиво-сечо-тютюново-сміттєвий сморід.

Так от, в управлінні ЖКГ виявилось, що ще влітку минулого року пан Антошин підписав розпорядження, згідно з яким встановлювати домофон дозволяється тільки за згодою 100% жителів під’їзду.

Більше того, домофонні фірми повинні виготовляти проектну документацію і отримувати дозвіл у виконкомі.

"На сьогодні жодного домофона у нас в місті через рішення виконкому не пройшло. Взагалі в цьому питанні у нас повний бардак", - сказав Вадим Антошин.

Загалом цікава ситуація: тисячі людей в Чернігові примусово сплатили кошти за непотрібну їм послугу (для багатьох 200 грн. - чимала сума), щомісяця наповнюють кишені порушників чинного законодавства - і все, наче так треба. А про розпорядження управління ЖКГ ми дізнаємось тільки через півтора року. І то випадково.

Але як би там не було, ущемлені в правах жильці повинні знати: якщо вони звернуться до суду з позовом про усунення перешкоди для вільного доступу в свою квартиру, цей позов буде задоволений і домофон буде відключений.

Дії фірм по установці домофонів порушують Закон України "Про захист прав споживачів", зокрема статтю 21 і підпадають під статтю 19.

У першій мовиться про те, що не можна нав'язувати споживачу послугу, якої він не потребує і яка ставить його в нерівні умови з іншими споживачами. А стаття 19 підприємницьку практику, яка містить елементи примусу, називає агресивною.

Переваги і недоліки - на ваги

Прихильники домофона стверджують: через зачинені двері в під’їзд не проникатимуть бомжі, наркомани чи любителі оковитої, не ламатимуть нічого і не смітитимуть. Якщо ці явища в будинку мають місце, то жителі самі 100-відсоково проситимуть домофон. Але в багатьох під’їздах вже встановлені двері з кодовим замком, і це багатьох влаштовує.

До речі, в цивілізованих країнах двері з домофоном також можна відкривати без ключа, за допомогою коду. Таким чином права людей, які не підключились, не порушуються. У нас це теж можна зробити (ключик на пульті бачили? Ото воно), але ми ж не "дикий захід", як нам без порушення людських прав? Та й грошей нашим капіталістам грошей завжди мало.

Та от домофон встановлено. Скільки від цього виникає незручностей (за ваші ж гроші), ви починаєте розуміти згодом. Коли вам доводиться щоразу спускатися з енного поверху, щоб впустити з прогулянки свою малолітню дитину, вибачатися перед гостями, які чекали вашого повернення на морозі чи під дощем; коли при потребі не можете залишити записки у своїх дверях; коли чекаєте відвідувача, про якого не хочете, щоб знали сусіди.

А під під’їздами частенько сидять бабці і стоять сторонні люди, які не тільки бачать і чують, хто до кого і в якій справі прийшов, а й нерідко спішать їм двері своїм ключем відкрити. Про яку таємницю приватного життя чи безпеку можна тут говорити? Наприклад, мені якось дідуля відкрив двері, коли людей, до яких я прийшла, не було вдома. Я зайшла і залишила записку. Так само в під’їзд можуть впустити наркомана, злодія, вбивцю. До того ж, вони самі можуть подзвонити в будь-яку квартиру й назватися листоношею, лікарем, сантехніком...

Чи безпечними є двері з домофоном? У відповідь нагадаю про трагічний випадок, що стався влітку 2007 р. в російські Казані. Там від дотику до кнопки домофона в дощову погоду загинула 13-річна Ірина Сорокіна. Її вдарило потужним зарядом струму і відкинуло від дверей. "Швидка" приїхала без затримки, але дитина вже не дихала. За оприлюдненою тоді попередньою версією, домофон "закоротило" від води, яка потрапила у нього через зливу. Хай це одиничний випадок, але він свідчить: цей пристрій не такий безпечний, як про нього розповідають ті, хто встановлює.

Насамкінець хочеться закликати свідомих людей, особливо активних прихильників "домофонізації", до наведення порядку у під’їздах. Так, це потребує деяких зусиль. Але елітні, дорогі двери межкомнатные Мильяна мають стояти в елітних під’їздах - де свіжо пофарбовані стіни, ніхто не палить і не смітить.

Тож збори поки що, вважаю, треба проводити не для того, аби з’ясувати, скільки "за", а скільки "проти" домофону, а для організації роботи з підвищення культури жильців. Гадаю, бесіди ініціативної групи з сусідами, письмові звернення, карикатури, вироблення в людей прагнення перетворити свій під’їзд у зразковий, поступово зробить свою справу.