У Корюківському лісгоспі не стихає конфлікт

Загострюється конфлікт між колективом та т.в.о. директора місцевого держлісгоспу Вячеславом Чижом.

Справа дійшла до трудового арбітражу.

Директорів може бути декілька…

Кадрова невизначеність та «боротьба за булаву» на підприємстві триває понад рік. Попередник Вячеслава Чижа Петро Погребняк, що керував з 1999 до 2016 року, після звільнення був призначений заступником.

Де-факто він очолював ДП «Корюківське лісове господарство», а де-юре функції керівника з додатком «в.о.» виконував головний лісничий Віталій Скоробагатий.

«Обов’язки заступника були досить розмиті і на момент мого призначення (12 вересня) у нас було 2 директора, - пояснив на прес-конференції у прес-центрі «Чиста політика» Вячеслав Чиж. – Проте, ми з Погребняком знайшли спільну мову».

Щоправда, за 2 тижні до того, як Держлісагенство відрядило до Корюківки молодого 33-річного керівника, на посаду головного інженера заступив Олександр Маренич з Черкащини.

«Він не дуже «напружувався» працювати, а згодом застосував до мене фізичну силу. У відвертій розмові зі мною заявив, що прийшов на моє місце. Мовляв, якщо мене не призначають, то він сідає в керівне крісло. Тобто, в якийсь момент на підприємстві виявилося аж 3 директори», - констатував Вячеслав Чиж.

Наразі останній перебуває на лікарняному. Обов’язки керівника виконує Віталій Скоробагатий. Крім них він обтяжений і своїми, на що жалівся і журналістам. Щоправда, підкреслив, що за час його керування-заміни держлісгосп лише покращив роботу – показники у січні склали 103 відсотки від планових, кожному працівнику виплатили 2000 гривень на компенсацію комунальних платежів.

«Причина частої зміни директорів – лісовою галуззю керують нефахівці», - вважає Віталій Скоробагатий, який має за плечима чималий досвід.

Профком «пішов на принцип»

Схоже, так вважає і значна частина колективу. «У багнети» зустріли Вячеслава Чижа, коли дізналися, що той має лише економічну освіту.

«Він не є фахівцем у галузі лісового господарства, абсолютно не володіє знаннями про його «плюси» та «мінуси», а накази і розпорядження, видані ним, суперечили його веденню, - впевнений голова профкому Петро Устименко. – Часто усні вказівки Чижа, коли ми їх розбирали з фахівцями, йшли у розріз із існуючими нормативами. Коли йому це закидали, він відмовлявся, мовляв, такого і не вимагав».

Перші кроки молодого директора нагадували спроби боротьби нового зі старим і сприймалися з пересторогою. Петро Устименко назвав неприпустимим надання якомусь консультанту, «мало не з вулиці», службової документації. З побоюванням зустрів звістку про проведення кадрового аудиту. Коли ж старший інспектор з кадрів поскаржилася, що Чиж вимагає її звільнення, скликав засідання профкому.

Воно, як і всі наступні, показали, що профспілки на підприємстві мають міцні позиції, які навіть молодим та активним менеджерам не похитнути. «Пан Чиж відповів, ніби він про звільнення не казав. Після цього у мене виникла повна недовіра до нього, як людини, котра спочатку погрожує, а потім відмовляється. Потім стали збиратися кожні 7-10 днів», - розповів голова профкому.

«Останньою краплею» для багатьох стала ідея відмовитися від виплати працівникам апарату винагороди за вислугу років, висловлена молодим керівником в середині листопада. Причини – фінансова скрута і нестача обігових коштів. Петро Погребняк радив не поспішати, дочекатися кінця року, а тоді вирішувати. Тим більше, що бухгалтерка стверджувала, що план реалізації виконано і гроші є. Проте, профспілки не погоджувалися, посилаючись на колективний договір. Його ж змінювати ніхто не хотів.

«Люди не хочуть жити по-новому, а я хотів»

На початку грудня Вячеслав Чиж розпорядився не нараховувати вказаних коштів (50-100 відсотків від заробітку). Це збурило людей, які 7 грудня на засіданні профкому висловили недовіру і вимагали його звільнення, як «некомпетентної людини». Наступного дня, після закінчення ревізії держлісгоспу, той оголосив догану головному інженеру та ще декому, скерувавши документи до прокуратури. Петро Погребняк написав заяву на звільнення.

9 грудня зранку на акцію протесту перед адмінбудівлею зібралися близько 300 чоловік, які залишили робочі місця. Деякі працівники підтвердили, що тепер її учасникам пропонують «заднім числом» писати заяви про відпустку за власний рахунок для того дня. Тоді ж обурені лісівники та активісти від окремих партій не пускали на роботу Вячеслава Чижа. Ще й пообіцяли: якщо і далі працюватиме, то акції триватимуть. У січні обіцянки дотрималися двічі. Також звернулися до трудового арбітражу філії Національної служби примирення та посередництва у Чернігівській області.

Власне т.в.о. директора ДП «Корюківський лісгосп» пояснює суть конфлікту маніпулюванням результатами його роботи.

«Люди не хочуть жити по-новому, а я хотів, аби підприємство працювало по-європейськи, - наголосив Вячеслав Чиж. – По-перше, я заборонив експортувати ліс в необробленому вигляді, аби не залишати місцевих переробників без сировини. По-друге, я вимагав реалізації продукції виключно через аукціони. По-третє, ми відкрили двері для всіх підприємців, запропонували прозорі, партнерські умови співпраці. По-четверте, ініціював ревізію автопарку, за результатами якої відкрили кримінальне провадження».

Тим часом конфлікт набирає обертів. Хоча кадрова проблема в парафії лісівників стоїть гостро. Багато експертів нарікають на вище керівництво галузі, де теж чимало «нефахівців», тобто людей з непрофільною освітою. Мовляв, таких самих і призначають на нижчі посади, звідси й в.о. і т.в.о.

З іншого боку, чого дивуватися, коли важко навіть заповнити вакансію начальника обласного управління лісового та мисливського господарства. А може так комусь і потрібно? Можна безконтрольно вирубати та вивозити ліс, розбазарювати кошти і не боятися ніякої відповідальності…

Більше про конфлікт Вячеслава Чижа з колективом Корюківського держлісгоспу та позицію обох сторін – на відео автора:

Збільшити

Збільшити