Чи отримаємо зарплату за грудень?

У коментарях до матеріалів на економічні теми багатьох читачів сайту непокоїть питання – чи забезпечить держава виплату зарплати працівникам бюджетних установ за грудень?

Щоб з’ясувати це, ми звернулися до начальника Головного фінансового управління Чернігівської облдержадміністрації Валерія Дудка. Він досить докладно змалював стан справ у цьому неоднозначному питанні.

 - З чого формуються доходи держави? З надходжень від податків, основними з яких є податок з доходів фізичних осіб, ПДВ, акциз і рентна плата за нафту і газ. Кошти від першого податку спрямовуються у місцеві бюджети, від решти трьох – у державний бюджет – і є джерелом дотації вирівнювання, що надходить до місцевих бюджетів з державного.

Із виконанням державного бюджету нинішнього року на території області ситуація сприятлива – за результатами 11 місяців він виконаний на 115 %, незважаючи на значний недобір надходжень від ПДВ та рентної плати. Останнє вдалося компенсувати збільшенням доходів від акцизу на алкоголь та сигарети.

Планування доходів і видатків держбюджету здійснює Міністерство фінансів України, яке також доводить до області та районів контрольні цифри доходів та видатків місцевих бюджетів, далі питання затвердження бюджетів вирішують відповідні ради: обласні, міські, районні, селищні, сільські. Напряму між собою вони не пов’язані, функціонують окремо і одна одній не підпорядковуються, мають окремі, визначені згідно Бюджетного кодексу, доходи та видатки. Основний зв’язок між ними – це дотації та субвенції, що проходить зверху донизу – від державного до обласного та нижче, аж до сільських бюджетів.

Доходи бюджетів розраховуються Мінфіном за допомогою екстраполяційної моделі, тобто з урахуванням вже досягнутого їх рівня за попередні роки і планування на перспективу. В більшості місцевих бюджетів по виконанню доходів особливих проблем також немає навіть за умови економічної кризи – плани по власним доходам місцевих бюджетів області в цілому виконуються, але на жаль, за виключенням Чернігівського (не виконується на 2,7%) та Прилуцького (на 0,8%) міських і бюджетів Варвинського (на 5,4%), Городнянського (на 0,6%), Козелецького (на 11%), Коропського (на 0,6%) та Срібнянського (на 1,2%) районів.

Невиконання спричинено згортанням активності підприємницької діяльності під впливом економічної кризи, зменшенням промислового виробництва та фонду оплати праці, а також забороною у травні поточного року грального бізнесу в Україні та анулюванням патентів, за які вже проплачені гроші тощо.

Видатки ж (на медицину, освіту, культуру тощо) розраховуються Міністерством фінансів України за допомогою нормативу видатків на одного мешканця або учня тощо.

Щоб було більш зрозумілим, візьмемо для прикладу галузь освіти – найбільш проблемну з тих, що фінансуються з бюджету. Згідно з нормативом, держава в 2009 році планувала витрачати на одного учня біля 4,7 тис.грн. на рік, у той час як реальна сума витрат становить значно більше. При цьому недостатньо враховується різниця між видатками на забезпечення учнів міських і сільських шкіл (для останніх реальні витрати становлять біля 8,5 тис.грн.).

У міських школах наповнення класів становить 25-30 чоловік, у сільських – в кращому разі 10-12, тому суми видатків, звичайно, різняться. Адже кількість педагогів, яким треба платити зарплату, залежить не від наповнюваності класів, а від їх кількості. У цьому криється основна причина хронічних фінансових негараздів в освітній сфері. При такій ситуації наповнюваність класів грає визначальну роль для рівня забезпечення коштами наших шкіл.

Щоб урівноважити видатки на міського і сільського учня, існує затверджений постановою Кабінету Міністрів України спеціальний коефіцієнт приведення, або збільшення нормативу видатків, що має покривати різницю у витратах в місті і селі або в інтернатах тощо.

Для учнів міських шкіл цей коефіцієнт збільшення становить 1, сільських – 1,7, для учнів шкіл-інтернатів – 5-5,5, для курсантів військового ліцею – 6,5 тощо. Та навіть застосування цих коефіцієнтів не вирішує проблему. Маємо протиріччя між нормативною і фактичною вартістю утриманням сільських шкіл – нормативи видатків Міністерства фінансів України фактично не враховують потреби на ремонти, купівлю обладнання, пальне для шкільних автобусів, зарплати водіям та інше. Тобто співвідношення наповнюваності класів міст і сіл становить 2,7, а враховується Міністерством фінансів України лише 1,7. Ось одна з головних причин нестачі коштів.

Звичайно обласна державна адміністрація та фінансове управління працюють з Міністерством фінансів України у напрямку вдосконалення коефіцієнтів і ми маємо надію на порозуміння та вирішення цієї проблеми.

У іншому випадку можна спробувати закривати сільські школи та чи є це виходом? Адже тоді знищується соціальна база села і до цього треба підходити дуже зважено, хоча в багатьох випадках закриття шкіл є неминучим. Для цього розроблена програма оптимізації мережі шкіл в нашій області та програма „Шкільний автобус”. Так, за останні 5 років в області закрито 89 шкіл, де було до 20 учнів або ще менше. Натомість ми купили 118 шкільних автобусів і возимо учнів до базових шкіл, щоб забезпечити дітям належний рівень освіти.

Є проблеми і в медичній галузі. Наприклад, лікарів-терапевтів в одному с міст обласного значення вивели зі складу поліклінік, вони стали надавати допомогу хворим за місцем проживання як лікарі сімейної медицини. У фінансовому плані це призвело до збільшення видатків, адже тепер треба утримувати, крім міської поліклініки, ще й 5-6 терапевтичних міні-поліклінік. Тому не можна бездумно переймати закордонний досвід, не зміцнюючи нашу сітку установ. Другий приклад - маленькі райони, де мешкає до 20 тис. мешканців і які мають той же норматив видатків на медичне обслуговування ( в 2009 році – 354 грн на одного мешканця), як і великі райони, а між тим, районні лікарні мають однакові тощо.

Таким чином, дотацій вирівнювання, які надходять з Києва, не вистачає на покриття всіх видатків і вони спрямовуються на захищенні статті – зокрема на заробітну плату та комунальні послуги та опалення.

Так, в Чернігівській області 90,2 % видатків спрямовується саме на ці цілі. Якщо додати сюди ще видатки на медикаменти та харчування, то виходить 93-94 %. Решта 6 % – це всі інші видатки, суми яких явно не вистачає на реальне забезпечення життєдіяльності установ бюджетної сфери. При цьому, нестача коштів на виплати лише обов’язкових статей заробітної плати (без премій тощо) та енергоносіїв в 2009 році сягала 120 млн.грн., тобто в середньому це місячний фонд заробітної плати (130,0 млн.грн.) в бюджетних установах області. Ця ситуація повторюється із року в рік і в окремих районах та містах перевищує 2 місячних фонди заробітної плати.

Висновок один – нормативи, за якими Мінфін розраховує наші видатки, як і сам перелік видатків, не відповідає реальним потребам і потребує вдосконалення, внесення змін до Бюджетного кодексу України тощо.

За словами Валерія Дудка, місцеві органи влади та самоврядування спрямовують усі можливі ресурси на те, щоб „залатати” фінансову діру, яка за вищевказаних умов щорічно і постійно з’являється в місцевих бюджетах. Так, тільки на виплату заробітної плати та розрахунки за спожиті енергоносії на протязі року вже додатково направлено з інших статей на джерел бюджетів біля 60 млн.грн.

Кабінет Міністрів України для покращення фінансової ситуації спрямував нам дотацію в розмірі 55,5 мільйонів гривень. І зусилля зараз спрямовані на забезпечення виплати зарплат за листопад. Саме це стало основним критерієм розподілу цієї дотації, який погодило нам Міністерство фінансів. Далі шукатимемо кошти на виплату зарплат за грудень.

Але без фінансової допомоги з Державного бюджету виплатити заробітну плату за грудень по всіх установах, на жаль, не вдасться, і тому частина її в ряді міст та районів виплачуватиметься в січні-лютому 2010 року, в тому числі і в місті Чернігові.

До речі, в минулому році також залишились не виплаченими 45,8 млн.грн. зарплати в районах області.

Питання виділення нам додаткових коштів з державного бюджету зараз опрацьовується з Міністерством фінансів України і, можливо, ми з Вами ще раз до цього питання повернемось через тиждень.

„Якщо в кошику лише п’ять монет, з нього неможливо вийняти десять”, – приблизно так простими словами можна змалювати сьогоднішній стан справ у місцевих бюджетах.