Як я картину замовляв, замість друкування

Чому ми любимо мистецтво живопису? Тому що воно проймає до кісток, тривожать душі у тіло в прямому і переносному розумінні. Розкажу – не повірите!

Одного разу я вирішив замовити собі картину. Портрет! У знаного у місті художника. Майстра.

Я прийшов з товаришем знайомитися зі справжнім мистецтвом. Щоб не здаватися повними дурнями, ми завели розмову про живопис.

І тут нам стали в нагоді знання купи всесвітньовідомих художників. Але варто нам було козирнути іменами Пікассо та Ван-Гога, а потім згадати Модільяні та Далі, як господаря майстерні понесло.

Він почав доводити, що його роботи не гірші. Пропонував купити картини, яким ціни нема.

Краще б ми його не заводили. А зупинилися на цьому і відмовилися від божевільної ідеї малювати мій портрет.

Краще вибрали б собі гарну картину всесвітньовідомих знаменитостей і згадати про
друк картини під замовлення в Україні .

Але тоді ми не знали до чого нас доведе Бодя.

Бодя, наше місцеве і найталановитіше художнє світило, побачив у нас справжніх поціновувачів мистецтва.

Ми, за його невиправданими припущеннями, мали оцінити всі його талановиті роботи (інших у нього просто не було) і скупити, якщо це всі, то бодай половину. Це не рахуючи того портрету, який ми замовимо.

Невідомо звідки з’явилася скатерть-самобранка із закускою і горілкою, яка стала символом спільного розуміння талановитого. Брешу, геніального мистецтва, не тільки згаданих велетів мистецтва, а й його, Боді, в цьому почесному переліку.

Ми з товаришем після першої пляшки зрозуміли, що значить високе мистецтво і як нам пощастило зустрітися в цьому такому самотньому і нерозуміючому мистецтва світі.

Після другої пляшки Бодя запропонував почати роботу просто зараз, аби з нього не вийшло натхнення. Але ми з товаришем ледве вгамували його творчий самовідданий порив.

… Всю ніч після знайомства і розуміння високого мистецтва мені вивертало душу. Я обіймав унітаз і нарешті зрозумів, що означає фраза «Мистецтво вимагає жертв». Мене зачепило крилом посвячення в його таємниці.

Під ранок я перестав бігати туди, де високе спілкування рвало мені душу.

..Десь близько 10-ї ранку Бодя знайшов мене на роботі.

-На, похмелись, - сказав мені Бодя з високим душевним теплом і простягнув надпиту пляшечку. – Я вже ковтнув і мені значно краще.

Я зробив маленький ковток і миттю відчув, як високе мистецтво знову починає вивертати душу...