заманювання туристів

Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Рятувати Чернігів вирішили… таємним «брендуванням»

Рятувати Чернігів вирішили… таємним «брендуванням»

«Мозговой штурм» для мера і втаємничених

– Внимание! Чапай думать будет!
– … … … .
– Ну что, Василий Иваныч, подумал?!
– Неее, с первого разу не получилось!
(з народного про Чапаєва)

Чернігівський міськвиконком вирішив порадувати журналістів і анонсував в один день одразу три мистецьких заходи: два – по «Параду вишиванок» і один – з «брендування» міста.

Як виявилося пізніше, заходів було лише два і з анонсуванням так званого «брендування» у міськраді промахнулися на цілих дві години. Випадково пощастило лише «втаємниченим щасливчикам», серед яких виявилися колеги з комунальних ЗМІ і автор цього тексту. Дехто залишився «у прольоті» - прийшов вже тоді, коли все відбулося.

Але залишимо цю прикрість на совісті чиновників, які не виправили помилки на своєму офіційному сайті навіть після проведення заходів.

Що ж таке оте «брендування» і як його ефективно до Чернігова прикласти?

Весь час мене не полишало відчуття якщо не формальності, то безумовної технологічності заходу. Хоча б, через найбільш вживані слова: «розробити» (у т.ч. додатки для iPhone, Android, систему навігації), «промотувати», «брендувати» (заклади, заходи і транспорт), «залучити», «нанести QR-коди» на гармати… Зрештою, упхнути чернігівські легенди в голови молодим людям, аби ті їх поширювали. Які легенди і як саме упхнути? Про це детально не розповіли, але обіцяли, що у істориків попитають.

Ну й… встановити десь отой логотип-клубочок у вигляді скульптури.

Чекайте, а чому не пам’ятник Михайлу і Федору у виконанні видатного скульптора Єршова, який зараз дарує своє мистецтво братній Польщі? Хтось з чернігівцями радився?

Також народним майстрам задля привабливості наполегливо рекомендували виробляти сувеніри із зображенням «клубочка» і навіть наносити зображення новоспеченого логотипу міста на чашках у кожній кав’ярні.

Джерела фінансування ідей такого брендингу називали традиційні: бюджет, місцевий бізнес і грантові програми. Якщо на перше автори проектів з брендування не розраховують, то третє знаходиться (на відміну від того ж Львова) на стадії проб і помилок.

Ні, не подумайте нічого лихого… Директор Агенції стратегічніх комунікацій «Прайм Медіа» Тетяна Бойко та керівник Чернігівського відділення рекламної агенції «Фреш студія» Дмитро Хоменок влаштували міському голові фахову досить фахову презентацію своїх ідей з «брендування» (див. відео).

Тим більше, Дмитро Хоменок сказав абсолютно правильну річ: «У сучасному світі туристам продають не товари чи послуги, а емоції і відчуття».

Емоції ж у автора статті від заходу були специфічними, адже справа не у фаховості й сучасності методів «брендування» (було б ЩО «брендувати»). Справа у тій «пічці», ВІД якої, за словами мого університетського викладача, танцюють.

Схоже, що пічка та, як і уся наша дійсність, перевернуті догори дригом.

«От памятніка Лєніну до Мєгацентра»

«Свобода» отобрала смысл жизни.
Из гавани не выйдут корабли,
моря просохли, кончились дороги.
Осталось только пиво и закуска -
очарованье суетных утех.
Не различить теперь добро и зло.
Все получило равную прописку.
В рядах колбасных…»
Густав ВОДИЧКА

Вислухавши уважно презентацію, Олександр Соколов одразу чомусь запропонував долучити до доброї справи чернігівську кондитерську фабрику «Стріла» і підприємство «Ясень». Якщо з першим зрозуміло – цукерки дарують, то товар «ЯСЕНЬ ХРІН» на додачу до зефіру, майонезу і печива викликає більше асоціацій з гуртом «Любе» на загальноміському святі.

Мер також резонно засумнівався у тому, що господарі кав’ярень захочуть масово наносити один і той самий логотип на свої чашки, позаяк «заклади мають чимось відрізнятися».

Натомість на продовження космополітично-технологічної концепції заманювання туристів в древнє місто Олександр Володимирович запропонували зробити його «родзинкою» відрізок центральної алеї «от памятніка Лєніну до Мєгацентра».

Надихнула градоначальника на таку «мисль» алея не де-небудь, а у Донецьку!

Дивного в тому нічого немає, позаяк «епоху Ілліча» у Чернігові логічно закриває космополітичний несмак у вигляді підземного ТЦ «Акваріум» зі скляними пірамідами замість дерев, через які за словами працівників ДАІ на розі вулиці Щорса і проспекту Миру постійно трапляються аварії.

Далі – тільки непрацюючий з радянських часів фонтан на алеї поблизу пам’ятника афганцям.

Здавалося б, чому не відремонтувати? Хтозна. Певно, мотивувати скинутися бізнес на фонтан біля мерії було цікавіше?

Нагадаємо, що апофеозом «романовської епохи» у Чернігові окрім фесту «Романтік» стала «приваблива для туристів» «Алея закоханих» - такий собі кіч із зірочками й прізвищами тих «закоханих», хто заплатив гроші за свій безграмотний автограф на роздовбаній плитці Алеї героїв. За версією опитування у мережі Фейсбук, цей «захід з брендування» потягнув на звання ляпу року.

Справедливості заради потрібно нагадати, що розкручували Чернігів у 2012-му ті, кого не долучали до бойових мап з «чапаєвськими планами» міськвиконкому.

Наприклад, директор рекламної агенції «Look&See» Олег Чернов замість співів відомої пісні власному церковному хору взяв і розмістив промо-ролік міста на всеукраїнських телеканалах. Ще й сприяв створенню багатосерійного фільму про Чернігів в рамках проекту «Машина часу» 5-го каналу.

Другий приклад - проект "Зелена сцена", який має непогані перспективи, схвальні оцінки чернігівців і гостей міста. Але з подібними проектами не густо.

Звідки «автентичні бренди» українського Чернігова?
Або ресторатори-патріоти на дорозі не валяються

«В офісі Руху сиділи всі члени проводу, купно з новим головою Молодого руху… У закутку, скромно поклавши руки на коліна, сидів молодявий незнайомець.
- Знайомтеся, - вождь підвів його до гарно вбраного незнайомця, - пан Колобко, наш активіст, пан Іванов, бізнесмен із Києва…
…Вождь почав говорити. Заходив здалеку. З того, що ми (націонал-демократи) повинні плекати свою українську буржуазію (легкий уклін у бік пана Іванова)…, що Рух терпить фінансову скруту і було б нерозумно відмовлятися…
Через півгодини Віктор Колобко збагнув, чого від нього хочуть. Йому пропонується зняти свою кандидатуру на користь пана Іванова, представника української буржуазії, патріота і - що головне - потенційного спонсора націонал-демократичних сил».

Василь КОЖЕЛЯНКО, «Нарцис»

Ні, читач може помилитися й навіть не зрозуміти доцільності наведеної розлогої цитати. Це не оповідка про видатного чернігівського ресторатора, який колись став депутатом міської ради від Української народної партії. Скоріш, Василь Кожелянко передбачив весь перебіг подій задовго до того, як вони трапилися у древньому Чернігові.

До чого це я? До того, що «успішні бізнесмени» - герої оповідання-пророцтва Кожелянка давно віддепутатствували й полишили свою «бурхливу націонал-патріотичну діяльність», зосередившись на власних рестораціях і «приваблюванні» туристів своїм «автентичним брендуванням» назвами… «Шарлотка», «Велюров», «Чашка»… Звісно, у заїжджого туриста такі назви викликають ну просто шалений інтерес до міста і його історії! :) Так само, як і ефірне наповнення «місцевих» радіостанцій :).

Не так давно «група зацікавлених товаріщєй», захоплена ідеєю «привабити туристів», навіть пропонувала втулити ще одну «точку» з не менш українською назвою в самісінькому історичному центрі міста – на Валу. Але дружній рестораторам місцевий сайт, що частенько працює у режимі сканера місцевої жовто-чорної преси, переплюнув усіх, заочно «продавши»... чужий боулінг-клуб. Директор-адмін сайту у коментарях до цієї "качки" побажав, аби продали на користь згаданого вище друга-ресторатора з «патріотичним» стажем. Адже тільки він «может вєрнуть билую славу рєсторана «Дружба» етой конюшнє».

Як кажуть, з такими «туристичними» намірами далеко не заїдеш. Одразу згадалося зустрічне запитання начальника фінуправління міськради Віктора Бистрова під час інтерв’ю: «Скільки закладів з українськими назвами у Чернігові ви можете назвати?». Грамотне запитання загнало у ступор, позаяк нічого окрім «Колиби» і «Старого млина» не згадав.

«Брендування» - не хірургічний скальпель

Позаминулого року автор статті знайомився з роботою Львівської міськради і її відділом промоції. Аби довго не переповідати, достатньо клікнути на посилання й переглянути відео.

Варто нагадати, що у Львові за рік проводиться більше ста фестивалів. Найулюбленішим і для туристів, і для львів'ян є Свято кави.

Але що приємно здивувало? Начальник львівського управління туризму Оксана Сидор розповіла, що дуже важливо було залучити до всіх цих фестивалів та свят місцевих жителів, щоб вони не думали, що все це тільки для туристів.

"Ми намагаємося не говорити, що це ми робимо для туристів, бо ми зрозуміли, що і туристам не цікаво приходити на фестиваль для туристів, - відзначила пані Оксана.

Інша дивина як для жителя Чернігова – масове залучення до роботи із туристами волонтерів. Найбільш талановитим молодим людям пропонують і далі працювати в мерії. Влада, жителі і місцевий бізнес нероздільні у своїх намірах бути привабливими для світу і «продавати позитивні емоції». Бо це вигідно всім. А вказівка розвивати туризм не спускається згори у якості продукту потужної наради. Вона є результатом цікавості львів’ян до самих себе. Коли це присутнє, є душа міста, є і інтерес оточуючого тебе світу. У такому випадку світ відповідає взаємністю.

Може з цього і варто почати?