Ікони як мистецтво. Для душі, не для кишені(відео)

У Прилуках на Чернігівщині різьбяр по дереву зробив ікони, престол та розп'яття Ісуса Христа для місцевого собору Різдва Пресвятої Богородиці. Досвід роботи з деревом у Миколи Бойка тридцятирічний, він виконує різні приватні замовлення. А церковною справою захопився нещодавно.

Рік не тому, що складно, а тому, що для такої незвичної роботи майстру потрібно натхнення. Процес творчий: ікона зроблена з різної деревини, аби стала різнокольоровою, окрім того, автор ще й постійно змінює задум.

Лариса Бойко, дружина майстра:

- Може серед ночі як зробить якийсь ескіз, якщо до його думка прийшла в голову що треба щось намалювати, або щось змінити в ескізі - він може встати, помалювати, якщо це так треба.

У невеличкій майстерні й минають трудові будні Миколи Михайловича. Тож проводить тут більшість свого життя. Замовлень безліч, але найбільше до душі - церковні.

Микола Бойко, різьбяр по дереву:

- Мені саме подобається робити творчу, розумієте, коли я створюю щось, ну от так, як ікона, да, коли твориш. А коли робиш на замовлення, то вже ж тобі нав'язують волю свою. Ти вже ж виконуєш чужу роботу.

Престол, жертовник, крісла, декілька ікон - усе це майстер вирізав для одного із соборів свого рідного міста. Його роботи впізнавані за особистим стилем. А найщиріше захоплення у вірян викликає розп'яття Христа.

Отець Віталій Юрочко, настоятель собору Різдва пресвятої Богородиці:

- Була дуже гарна така похвала. Це маленький хлопчик прийшов з татусем до церкви і стоїть під хрестом, якраз була паска. Ми спасителя поставили трошки так вбік, і він стоїть біля тата, каже: "Тато дивися Ісусик заснув".

За роботу народний умілець грошей у церкви не просить, але отримує символічну плату. Адже Біблія вчить, що людина має заробляти своєю працею, каже отець Віталій. Хоча головне для майстра не сума. Говорить, просто хотів щось залишити у цьому світі після себе.

За матеріалами Юрія Мамона, Олександра Данилова «Подробиці»