Батькам на замітку: влаштуйте своїй дитині КАЗКОтерапію! (Фото)

Незвичний тренінг для батьків відбувся у ніжинській книгарні «МАсква». Відома дитяча письменниця, поетка, психолог і казкотерапевт Катерина Єгорушкіна навчала дорослих дядь і тьоть, як правильно знайомити своїх чад з навколишнім світом.

Як виявилося, казка – це потужний інструмент корекції дитячої поведінки, подолання основних проблем дитини, бо казка в першу чергу має цілющу терапевтичну дію.

- З давніх давен казками лікували. Але до вибору казок треба бути уважнішим. Не всяка казка підійде вашій дитині. Багато казок написані або вигадані народним фольклором саме для дорослих, - стверджує Катерина Єгорушкіна.

Письменниця пригадує, як перечитувала деякі російські народні казки. Багато з них нагадують трилер чи фільм жахів і у випадку серйозного їх сприйняття загрожують навіть психіці дорослого. Але що вже казати про тонку дитячу організацію?

- Дитина слухає казку і асоціює себе з головним героєм, у якого навчається основним способам поведінки. Коли читаєш одну і ту саму казку, малюк вже знає, як себе поводити. Важливо обговорювати казку, щось в ній змінювати. Це вчить дитину планувати свій життєвий сценарій, - каже тренер.

Варто нагадати, що Катерина Єгорушкіна не просто пише казки терапевтичної дії, а вже видала кілька книжок. Справді унікальним виданням є ілюстрований дитячий альбом «Будиночок з води». Він є результатом творчого тандему письменниці і музиканта Стефана Недериці.

В комплекті з альбомом йде компакт-диск, у якому гармонійно поєднана класична музика зі звуками дельфінів, китів моря, океану, чайок. Альбом рекомендований для діток з проблемами мовлення і затримками мовного розвитку.

Адже головний герой казки – мовчазний хлопчик, який потоваришував з дельфінчиком. Він теж не говорив, але спілкувався з хлопчиком магічною мовою…

Авторка зізнається, що в дитинстві їй читали до 20-ти казок на ніч. Але важливо бути уважним до дитини, придумувати власні захоплюючі історії і корегувати ними поведінку.

- В першій рік життя казочки мають бути спокійними і приємними, далі – в тексті повинні грати яскраві звуки і ритміка мови, потім – емоції. А в 4-6 років – казки повинні бути чарівними. Ось тут і потрібно бути обережними з «недитячими» моментами, - рекомендує казкотерапевт.

40 варіантів актуального «Колобка»

Поки Росія приватизовує чужих казкових героїв вкупі з Буратіно і українським Колобком, варіантів відомих казок може бути безліч. Навіть баба Яга в них може бути молодою і симпатичною пані. Що вже казати про «Колобка», якого за словами письменниці існує близько 40-ка варіантів.

- Навіть недитячий варіант, де Колобок всіх з’їв і став пиріжком з м’ясом, - жартували батьки.

Але хто з нас замислювався, що класична версія цієї казки, де головний герой не потрапив до лап зайця, вовка і ведмедя, символізує вміння долати конкретні життєві труднощі? А фінал ще більш повчальний і актуальний як ніколи: подолавши явні життєві труднощі, не можна піддаватися на улесливі слова і обіцянки!

Як це працює?

На тренінгу батьки за допомогою казкотерапевта розібрали «по полицях» казочку про дівчинку, яка посадила дерево щастя. Дівчинка поливала деревце і на ньому розквітли мрії.

Щоправда, деякі з цих мрії зникли як марево. Чому? Відповідь проста – вони були або несправжніми, або запозиченими. Залишилися лише ті, які були корисні і потрібні для дівчинки. Ну просто все як у житті, коли дитина вередує і просить купити непотрібну річ.

Ще один повчальний момен казки – для здійснення мрій потрібно щось робити. Наприклад, поливати дерево.

Як придумати «терапевтичну» казку?

В першу чергу Катерина Єгорушкіна рекомендує визначити проблему дитини, яка вимагає корекції. При цьому батькам важливо розуміти й відчувати проблемну поведінку разом з її наслідками.

Герой казки повинен бути однакової статі і віку з вашою дитиною. Бажано з веселим і кумедним ім’ям.

Казкове оповіданнячко бажано починати з моменту, коли герой був щасливим, бо поводився правильно. Потім щось сталося і неправильна поведінка стала призводити до втрати щастя. Наступний пункт – вихід героя з тієї халепи, яку він сам для себе обрав.

Якщо дитина сама не може впоратися, в казку потрібно додати позитивного персонажа або доброго чарівника, який допомагає подолати усі труднощі. В кінці головний герой виправляється і стає ще більш щасливим.

Цей нехитрий прийом можна накладати на будь-яку життєву ситуацію. Принаймні, батькам на тренінгу вдавалося вигадувати дивовижні захоплюючі історії.

Але, увійшовши в роль активного казкотерапевта, головне не забувати, що дитина росте і десь після 3-го класу може сама розказати купу захоплюючих історій. Тобто, уважний слухач казок може непомітно перетворитися на активного оповідача сироміцьких анокдотів.

Один з них – про те, як батько прийшов до 15-річного сина з наміром поговорити з ним на «серйозні теми». Син сказав: «Запитуй, батьку!».

Олег ГОЛОВАТЕНКО, тижневик "ЧЕРНІГІВЩИНА"