Сьогодні в клЮбі будуть танці...

У п'ятницю прийнято відриватись. Саме відриватися, бо буденна прив'язаність до дрібних обов'язків саме до цього дня переростає в приклеєність.

І поки суміш з навчання, домашніх клопотів, непорозумінь з оточуючими не затвердла, треба діяти...

Куди піти, куди податись?

Ну що ж, вибір досить великий...

Ти можеш відвідати театр чи кінотеатр, нову виставку в артцентрі, прогулятися по парку у компанії давніх знайомих, чи просто провести тихий вечір вдома з чашкою свіжозвареної “львівської” кави і новим бестселлером Фредеріка Бегбедера.

Але.. Який у тебе є вибір, якщо ти живеш у селі? Скажімо так, театром (крім, звичайно самодіяльних гуртків) там і не пахне.

На нову виставку, бодай навіть у єдиному в селі музеї, годі сподіватися.

Від парку залишився лише один спогад (далекий і туманний), бо дивитися на непрацюючі ліхтарі, давно непрацюючий фонтан і роздовбані лавки великого бажання нема.

А література - продукт специфічний, інакше кажучи, не для кожного.

Фільми інша справа, але за відсутності альтернативи ти і так щоденно сидиш біля телевізора.

У молоді є один варіант...

Помилка традиційного мислення

Є одне загадкове, іноді навіть містичне місце у кожному селі. І носить воно горду назву КЛУБ.

При чому це може бути будь який заклад, де, зазвичай, гуляє півсела, і гучно лунає “крута” музика, така ж крута, як і відвідувачі цього місця.

Для тих, хто вважає, що клуб — це заклад культури, призначений для проведення тих чи інших тематичних зустрічей, роботи гуртків за інтересами і таке подібне, уточнюю: ЦЕ НЕ ТАК(!).

У будь-якому випадку, ввечері він міняє своє обличчя... Звучить страшнувато, правда?

Екскурсія пеклом

Зазвичай, перше, що тебе зустрічає при вході у подібне місце, це пелена всеогортуючого їдкого диму ультрамодної марки сигарет “Прилуки(червоні)”.

Після тимчасової прострації ти можеш бачити (краще б не бачив) гору винуватців першого ефекту — зкурених до останньої краплі нікотину цигарок, які утворюють неордиарну картину у стилі “постмодерн”. Конкретніше, вони розкидані по всіх кутках. Залишивши цю тему, рухаємося далі.

Вікна обов'язково повинні бути або з пооблуплюваною штукатуркою, або взагалі місцями вибиті (це традиція), у цьому є якийсь свій особливий шарм.

На люстрі ніколи(!), запам'ятайте, ніколи(!!!) не має бути плафону, якщо він є, то місце втрачає свою унікальність. Є, правда, варіант просто бруду на ній, але це вже не те.

Якщо тут продають напої, то вони разів у два повинні бути дорожчі, ніж у магазині, бо це ж ... клуб

Порозливате пиво, пусті пляшки і тому подібні речі створюють атмосферу відпадного вечора.

Туалет (один для всіх) оформлений у стилі “хай тек”: Вагонка відвалилась — хай тек, злив не працює - хай тек, паперу немає — хай тек.

Тож, я сподіваюся, ти вже у формі і просяк атмосферою? Далі найцікавіше.

Хто є хто?

Все відбувається щораз однаково, змінюються лише представники тієї, чи іншої групи.

До речі, вони характерні для будь-якого подібного середовища. Почнемо з містера діджея.

Саме він, найкрутіштий, вирішує чи ввімкнути “Белую черёмуху», чи “I am sexy and I know it”.

Він, у деякій мірі, Цезар. Може із друзями випити, і потанцювати, і пісню на комп'ютері клацнути. Має він і особливі привілеї: може курити не тільки біля виходу, а і по всій території танцполя, взагалі привілейована особа.

Далі, по соціальній драбині, йдуть круті чуваки.

Їх характерні ознаки: яскравого кольору куртка, моднява сорочка в стилі “old school”, або мішкуватий шарф і найважливіший елемент — годинник.

Ці хлопці поважно сидять, вдивляються у купку тіл, які рухаються, і обирають собі достойну представницю слабкої статі для сьогоднішньої демонстрації своїх фізичних можливостей.

Деякі члени цієї касти заслуговують окремої уваги. Один з таких на моїх очах протанцював біля дзеркала цілий вечір, а на моє запитання: “Ти насправді себе настільки любиш?”, - відповів: “Так, звичайно”, - без тіні скромності чи ніяковіння.

Після крутих чуваків крокують хлопці в адідасі.

Їх тип поведінки передбачає втечу з залу до початку повільної композиції, бійку по закінченні дискотеки (такі собі організатори after party). Вони ж власники вищезгаданих «Прилук».

Після дванадцятої найслабші з них трансформуються в тіла, які вкривають значну частину території залу, а особливо стійкі влаштовують erotik show не без допомоги своїх вірних, але тверезих “друзів”.

Дівчата — це окрема розмова

Загалом їх можна поділити на три групи.

1) “Дітям до вісімнадцяти не рекомендується”. Це першопрохідці на шляху у доросле життя, віком від тринадцяти до шістнадцяти. Характеризуються неймовірною цікавістю до всього нового і забороненого.

2) Подруги хлопців у адідасі. Реальні дівчата, які вже пройшли науку п'ятдесятьма, стома і сто п'ятдесятьма грамами. Особливості: шукають тих, на кому перевірити свої нігті, підбори й кулаки.

3) ”Кралі”. Неймовірно гарні дівчата, вдягнуті за всіма модними законами місцевого базару. Люблять себе майже так, як хлопець біля дзеркала, тому й самі не проти годинки дві там само простирчати, вдивляючись у своє божественне відображення.

P.S.

Весь колорит передати не можна, це як стрибок з парашутом — треба спробувати, щоб зрозуміти (головне, ноги не поламати). Деяким присутнім я задала одне питання: “ Чому ти сюди ходиш?”

Відповіді, як на мене, просто геніальні: “випити пива”,” а куди ще йти?”, і найголовніше “подивитися на гарні зади” І як тобі?

Зваживши на всі вищепераховані речі, хочу спитати: хто винен, і що робити?

Катерина ЛУК'ЯШКО

Постскриптум: "Високий Вал", газета „Сіверщина” та громадська організація „Молода Просвіта” реалізують проект Зимова школа журналістики.