Давно не читав таких захоплюючих розповідей про події 35-річної давнини в нашій області! І бачив з якою цікавістю гортали нову книгу учасники на представленні в Русі минулої неділі.

А сам похід «Дзвін-90» пролягав Чернігівщиною 21-27 липня 1990 року...

Мені не судилося взяти участь, бо уже заздалегідь були куплені залізничні квитки до Івано-Франківська – їхали з родиною відпочивати в Карпати, в Яблуницю.

Така фокусна тема 10-го ювілейного Donbas Media Forum 2025, який 9-11 жовтня відбувся у Києві.

У ці дні простір Національного музею історії України у Другій світовій війні, наповнений важливими сенсами, наповнився сенсами обговорень медійниками значущих тем.

Адже робота медіа в часи глобальних змін та криз – це про стійкість і точку опори одне для одного.

1946 рік для санітарів-прибиральників Чернігова розпочався з наведенням ладу в самому Асенізаційному обозі. Посилювалася дисципліна аж до перспектив потрапити за грати на такому скромному підприємстві, де можна сісти тільки в калюжу, а не у в’язницю.

Директор Тарасюк вирішив посадити наступного завгоспа. Завидна стабільність, як у 1945-му. Той же сценарій:спочатку сувора догана, а потім на викинштейн.

Презентація науково-популярного видання "Любеч. Ілюстрована історія" відбулася під час зібрання клубу "Краєзнавець" у Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Софії та Олександра Русових.

Праця авторів Сергія Граба та Анатолія Федорченка відтепер доступна для студентів, науковців та читачів, які цікавляться історією.

Вони працюють завжди. І вранці після блекауту. І коли повітряні тривоги. І, як сьогодні, в дощ. І вчора, коли було похмуро. І коли сонце світлом та спекою заливало Чернігів.

І коли сніг та ожеледиця насипають на місто. У них одне завдання – Чернігів має бути чистим, зручним для мешканців і комфортним .

Тому для них завжди актуальна фраза: "Роби що маєш і будь-що буде".

Блекаут. 1 жовтня о 19 годині на вулицях Чернігова було темно. Блекаут надворі і вдома, як у 2022-му. Знов дістаю, як тоді, портативний радіоприймач. Знаходжу хвилю з Радіо Культура, слухаю уривок попередньої програми "Українське мистецтво в іменах" і…

Починається програма «Радіодокументалістика. Покоління "Розстріляного відродження". Творчі та дружні тандеми. Раїса Троянкер та Ладя Могилянська.

Чудовий сонячний суботній полудень, 4 жовтня, після чергової жахливої темної ночі з ударами шахедів і пожежами у Чернігові. Війна. 1319 день від початку повномасштабного вторгнення в Україну кремлівської військової терористично-розбійницької банди…

Просто не віриться, що полудень може бути таким світлим, без моторошного ревіння безпілотників, які сіють вибухи, темінь, смерть і холод…

(Продовження розповіді книги "Сміттєвіада" - «Асобоз після війни: «недільники» і… півлітра спирту»)

Чернігів після вигнання окупантів виглядав, м’яко кажучи, не як курорт. Робочих рук бракувало. Продуктів не вистачало навіть людям, тож про корм для коней говорили з сумною усмішкою.

Штучний інтелект на прохання підбирав моторошні заголовки до цього матеріалу: «Захистіть доньок!», «Вакцинація проти ВПЛ – щит для майбутнього покоління», «80% пізніх випадків раку: чому профілактика важливіша, ніж лікування».

А мені було дивно, чому ця тема, не стривожила багатьох моїх колег, особливо дівчаток, і привела на вулицю Любецьку, 11 …

Епізод з «дідом» у фільмі «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЩИТ».

…Після анонсу і радіоефіру про фільм «Чернігівський щит», мені зателефонувала схвильована однокласниця мого брата: «Владік, скільки можна чути «легенду» (*вона висловилася крутіше*) про «діда» з вилами, який кинувся на Красноярцева? Віталій ніякий не дід! Ми гуртом з його сім’єю переховувалися в одному підвалі».