Ода льодовиковому періоду

Весна вже на порозі, але ми таки встигнули потрапити на ковзанку. Льодова арена розташована біля 28 школи. Потрапивши туди ми одразу зрозуміли, що буде весело.

Спочатку ми стояли в черзі за ковзанами і роздивлялись усе навкруги. Льодовий майданчик виявився досить великим, було де розігнатися. Також лунала запальна музика, а під вечір увімкнули жовті ліхтарі.

Хокеїсти?

І от, нарешті, черга підійшла до нас. Приємний хлопець запропонував нам два види ковзанів: фігурні та хокейні. Ми вибрали хокейні, вони здалися нам трохи зручнішими.

Дорога по сніговій каші від вдягальні до самої ковзанки виявилась справжнім випробуванням для всіх. Але трохи налаштувавши наші вестибулярні апарати, ми дошкутильгали до бажаного льодовища. І тут почалось найцікавіше: за секунду промайнули спогади з дитинства, до них додалась доза адреналіну і з дивакуватими усмішками ми зрушили з місця.

Ті, хто не дуже вміють кататися їздили біля краю ковзанки, а більш досвідчені фігуристи і хокеїсти ганяли по всій площині. Незважаючи на це, ми, як новачки не відчували себе обмеженими у правах, бо траекторія по якій ми їздили була великою.

Лід був добрий. За годину нашого катання вправні хлопці навіть встигли його почистити і він став більш гладеньким і слизьким.

Сім’я на ковзанах

Виявилось, що чернігівці полюбляють займатися спортом незважаючи ні на що. Серед прихильників активного відпочинку ми зустріли і школярів, і студентів, і пенсіонерів.

«У мене четверо дітей, але я знаходжу час для катання» - сказала нам постійна відвідувачка ковзанки, мати-одиначка Світлана.

Світлана з дітьми приходить на ковзанку майже кожен день. Вона навіть придбала такі собі «економ ковзани», для всієї сім’ї. Їх секрет полягає у регулюванні розмірів від 37 до 39. У такий спосіб і відбувається економія, як на ковзанах, так і на самому білеті на лід. Зі своїми ковзанами кататись набагато дешевше.

Нам не хотілось повертатись до звичного життя, було бажання лише кататись і кататись. Але увечері людей стало ще більше і наш сеанс добіг кінця.

Мрії фігуристки

Зворотня дорога від ковзанки до роздягальні була легкою, бо за годину катання рівновага покращилась.

Змінивши льодову амуніцію на звичайні черевики, з неконтрольованою обережністю ми залишили ковзанку.

Навички катання, що збереглися ще з дитинства допомогли нам відчути справжній екстрім. Мріємо, що наступної зими ми згадаємо хоча б, як стояти на ковзанах.

З повагою, перший свій репортаж підготувала новоспечена хокеїстка, фігуристка і майже журналістка Пантелєєва Світлана.

До теми: