Святитель Димитрій Ростовський: Любов понад усе!

4 жовтня - перенесення мощів святителя Димитрія Ростовского.

Кого з віруючих людей не хвилює питання спасіння? Хто хоч раз не задумався над тим, які справи наблизять його до Царства Небесного, а які - віддалять від нього? Чи кожна працю, яку ми здійснюємо «на славу Божу», справді безкорислива?

Або ні-ні та й промайне думка: так я заробляю собі місце в Раю?

Пропонуємо Вам згадати біографію святителя Димитрія.

Досконалих людей не буває. І ті, хто посилено працює над собою, перебувають «на шляху» до ідеалу. Але вони з усіх сил прагнуть стати краще, і це обов'язково потрібно брати до уваги.

З одного боку, людину притягує земний матеріал, плотський світ, з іншого - небесний, духовний.

Розуміючи, наскільки непростий шлях від земного догори, як складно людині відректися від прийнятих на землі уявлень про життя, митрополит Димитрій Ростовський розрізняв три ступені чеснот: зацікавлену, рабську і синівську.

«Працюючий Богу заради Царства небесного знаходиться немов у стані найманця, працює ніби за плату, щоб у нагороду одержати царство небесне; працює Богу зі страху мук - знаходиться в стані раба, який творить добро, боячись, що буде покараний; працює Богу заради самої любові Божої - знаходиться у стані сина, який ні відплати не шукає, ні мук не боїться, бо досконалий. 

Любов проганяє страх геть, любіть же Отця заради самої любові до Отця і ні в чому не переступає Його волі».

Перед нами три різні мотивації однієї дії - роботи Богу. Хочеться сказати: перші дві неправильні, вірна тільки третя. Третя більш досконала, але і перші дві мають право на існування. Більше того, якщо говорити по-чесному, у багатьох випадках поведінку людини визначають саме вони.

Але це не страшно, - говорить митрополит Димитрій, адже результат у всіх один - цнотливе життя.

Погодьтеся, це дещо незвичний погляд на проблему. Тим більше дивний, що його висловив митрополит Димитрій Ростовський, який жив у XVII ст.

Напевно, в першу чергу митрополит Димитрій Ростовський відомий більшості віруючих як автор "Четьих-Миней", в яких зібрані житія святих за всі місяці року. Однак це далеко не єдина його праця.

Данило Тупало (як звали святого в миру) народився в грудні 1651 р. у Київській губернії біля містечка Макарова в родині козака.

Данило здобув освіту в Києві і в 1668 р. прийняв чернецтво під ім'ям Дмитро. Через кілька років у Чернігові він був посвячений у сан ієромонаха і призначений проповідником в Успенському соборі. Його проповіді мали такий успіх, що Дмитра стали запрошувати в різні міста, тому майбутній Ростовський митрополит об'їздив всю Україну і навіть побував в Литві.

Завдяки цим подорожам Дмитро дізнався вдачі та звичаї місцевих жителів, а в Литві познайомився з католицтвом.

Про ту повагу та довіру, якими він користувався, говорить, наприклад, той факт, що він був ігуменом кількох монастирів.

На початку 80-х рр.. XVII ст. Дмитро поселяється в Києво-Печерській Лаврі, яка привернула його своєю бібліотекою. Там він почав свою багаторічну працю щодо написання знаменитих "Четьих-Миней".

При складанні цього зведення житій св. Димитрій використав не тільки руські, але також грецькі і латинські джерела.

У 1701 р. св. Димитрій був поставлений в митрополита Тобольського, але через хворобу не зміг поїхати в віддану під його начальство єпархію і від кафедри відмовився. Через деякий час він посів кафедру митрополита Ростовського.

Ставши митрополитом, св. Димитрій особливо дбав про благочестя у ввіреній йому єпархії. В особливому архіпастирському посланні до всіх ієреїв своєї єпархії він переконував їх невтомно проповідувати слово Боже і старанно остерігати паству, з благоговінням здійснювати Таїнства та богослужіння і детально наставляв священиків на приготування до служіння літургії.

Крім того, він написав «Повчання до ієреїв», в яких давав священикам настанови щодо Таїнства покаяння.

Відомо, що сам св. Димитрій часто і багато молився. Він радив усім згадувати про смертний час і творити молитви Господні та Богородиці при кожному ударі годинного дзвона.

Митрополит розумів, наскільки важлива освіта. В архієрейському будинку в Ростові він влаштував училище для дітей священнослужителів. Там вивчали також грецьку, латину, географію.

«Серйозні» науки, безумовно, потрібні. Але ж діти є діти. Щоб якось урізноманітнити процес навчання, зробити його більш цікавим, Димитрій Ростовський влаштував при училищі театр, репертуар якого складали п'єси духовного змісту.

Св. Димитрій Ростовський помер 28 жовтня 1709 р. і за заповітом був похований в соборній церкві Ростовського Спасо-Яковленського монастиря.

22 квітня 1757 св. Димитрій Ростовський був долучений до лику святих.

Складанню знаменитих Четьих-Миней митрополит присвятив близько 20 років (він працював над ними з 1685 по 1705 рр..). Друге місце в числі його творінь займають проповіді. Також він займався складанням «Літопису, оповіді діяння від початку створення світу до Різдва Христового», але не встиг закінчити цю працю. Знавець і любитель співу, митрополит сам складав гімни та канти. Вів листування з друзями, займався духовної поезією.