Готуємо баранці. Замість «попкорну»

У кінотеатрах, магазинах і, буває, на вулицях нам іноді намагаються продати роздуте й розірване зерно кукурудзи. Витворяють таке із зерном спеціальні апарати.

До нас із заходу навіть внесена традиція «наминати» їх у кінотеатрах чималенькими відерцями. У США глядачі так поводилися ще сотню років тому.

У цієї страви є спеціальна закордонна назва – «попкорн». Для мене ж це слово асоціюється з мистецтвом. Та ви самі розсудіть: хіба це не мистецтво – продавати кожне розірване зернятко кукурудзи за дві копійки? А кілограм такого зерна обійдеться у сотню гривень!

Справжнісінький «продаж повітря». Особливо якщо згадати іншу назву попкорну – повітряна кукурудза.

Але то – американці й цивілізована Європа. Наші бабусі без жодної спецапаратури робили те саме у звичайних сільських пічках та грубках. Хіба що без сучасних приправ і домішок, які ще невідомо яким боком вилізуть нашому здоров’ю. Страва називається «баранці».

Залишити «з носом» торговців попкорном може й звичайна кухонна плита. Окрім природного газу, для приготування необхідні всього дві складові: кукурудза й олія.

Найголовніше те, що не всяка кукурудза може розриватися. Сучасні продуктові та кормові сорти для приготування баранців непридатні. Стародавні індіанці Америки виявили різновид маїсу, зерно якого здувається при нагріванні.

Розкриватися може зерно практично всіх дикорослих сортів. Його можна придбати або виростити на власній ділянці. Така кукурудза росте дещо нижчою, має менші качани-їжачки і дрібніше «гостроносе» зерно.

Секрет – в особливій будові зерна. У ньому – крохмаль, який, у свою чергу, містить воду. При нагріванні пара розриває оболонку зсередини. Оптимальна вологість зерна для приготування баранців – 13-14%. Інакше буде і неповне розкриття, і не всі зернятка розкриватимуться.

Для приготування баранців застосовується лише рослинна олія. Найкраще – кокосова. Припускається кукурудзяна, в крайньому разі – соняшникова. Багато олії не потрібно – лише вкрити днище сковорідки. Для надання смаку і аромату може використовуватися вершкове масло. Його слід відразу, на ще гарячі баранці, натерти дрібною стружкою.

Приготування просте, як «засипати і висипати». Втім, варто знати й кілька тонкощів. Сковорідка має бути добряче розігріта перед засипанням. Жадібність у цьому ні до чого доброго не призведе – зерно має лише на дві третини вкрити дно. Вже гарячий посуд слід струснути, аби зернятка повністю змочилися розігрітою олією. Те саме потрібно зробити по закінченні процесу, аби важкі нерозкриті зернятка зібралися на дні. Приправи додаються лише після приготування, інакше – погорять.

І останнє. Оскільки сказане наприкінці запам’ятовується найкраще, нагадую: не забудьте накрити сковорідку кришкою.