Перший український бджоляр не Ющенко, а Прокопович

У 1975 році до 200-річчя від дня народження П. Прокоповича – українського вченого, засновника вітчизняної науки про бджільництво у місцевому парку смт. Батурині було споруджено пам'ятник. Бронзову скульптуру (вис. 3,8 м) встановили на призматичному гранітному постаменті (вис. 1,9 м) з написом на передній грані.

П. Прокопович зображений в українській сорочці й брилі, зсунутому на потилицю. М’яко модельовані об’єми скульптури гармоніюють з необробленою брилою постаменту й вдало вписуються в паркове оточення.

Петро Іванович Прокопович народився 10 липня 1775 року у с. Митченки поблизу Батурина в сім'ї дворянина-священика козацького роду (зараз це сучасний Бахмацький район Чернігівської області). Навчався у Києво-Могилянській Академії.

Після навчання пішов на військову службу, з якої звільнився у 1798 році у чині підпоручника. Зробив декілька видатних винаходів, які мали велике значення для розвитку світового бджільництва, зокрема перший у світі розбірний рамковий вулик. Сталось це у 1814 році.

У ньому винахідник вперше виділив рамку в самостійну частину бджолиного житла. Завдяки цьому стало можливим вільно оглянути бджолину сім’ю й активно впливати на хід її розвитку. Нині рамкою оперують мільйони пасічників у світі.

Ще один визначний винахід Прокоповича – дерев’яна перегородка з отворами, через які проходять тільки робочі бджоли, що дає можливість отримувати чистий мед у рамках.

До 1808 року він вже мав 580 вуликів. Згодом його пасіка стала найбільшою в світі – вона нараховувала 10.000 бджолосімей.

Петро Іванович Прокопович був талановитим педагогом. Прагнучи поширити свої передові знання з бджільництва якомога ширшому колу людей, Прокопович із дозволу Міністерства внутрішніх справ (на той час саме воно опікувалося сільським господарством) у 1828 році відкриває у своєму маєтку першу в Росії бджолярську школу з 2-х річним терміном навчання.

Теоретичною і практичною основою викладання в школі, яка проіснувала понад півстоліття, стали наукові праці самого Прокоповича.

Головними «науками» в школі були: 1) добра поведінка; 2) навчання за два місяці за придуманою Прокоповичем методикою грамоти: писати і читати; 3) пояснення пізнань про бджіл; 4) показування і практичні вправи в мистецьких способах бджолярства і 5) практичні вправи з медоносними рослинами при садівництві й городництві.

Із заснованої ним школи за 53 роки її існування вийшло понад 700 кваліфікованих пасічників. За своє життя надрукував понад 60 статей в газетах і журналах. Багато з його праць актуальні й сьогодні.

Був дійсним членом Московського товариства сільського господарства. Нагороджений орденом Святого Володимира 4 ст., золотими і срібними медалями.

3 квітня 1850 року видатний вчений помер. Був похований у селі Пальчики, на Чернігівщині, де була його школа. Ось такий життєвий шлях видатного вченого дозволяє пишатись нашим земляком.

Приклад талановитого вченого наштовхує на думку – Чернігівщина була багата на талановитих людей, ім'ям Прокоповича названо Український інститут бджільництва.

Данило Рига – науковий співробітник Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».