.jpg)
Моніка не Левінськи. ФОТОсесія
Моніка – моя давня знайома. Востаннє ми бачилися півроку тому, коли їй було тільки 5 місяців.
Тоді вона визирала із пазухи мого знайомого і привітно облизувала простягнуті до неї руки. У йоркширських тер’єрів така звичка ввічливості при спілкуванні.
Сьогодні ж Моніка гуляла по вулиці з господарем і потерпала від спеки, яка уже три дні гріє Чернігів, та зазирнула до приміщення аби перепочити.
Вона упізнала мене або, як дуже вихована дівчинка, зробила вигляд, що пам’ятає. Моніка тихенько ріділа зустрічі, і без вагань погодилася на фотосесію.
Її красиві чорні очі зачарували мене розумом. Граючись, вона ховала їх під стіл і лише краєчком ока спостерігала за моєю реакцією. Водночас показувала свої гарні манери – жодного разу не поклала лапи на сіл – вихована дівчинка.
Моніка відгукувалася на телефонні дзвінки, цікавилася новими розкладом моїх фотозйомок у щоденнику. Але тільки за вікном з’являвся хтось із її чотирилапих братів - всю увагу спрямовувала саме туди.
Півгодини спілкування з нею були сьогодні світлими хвилинами мого життя.
Фото автора.
| Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
| Переглядів : 9731 |
Фотоновини
Коментарі (5)
Ответ | 2011-04-26 19:48
вопрос | 2011-04-26 19:31
Достаточно оставить 2-3. Тогда и будет интерес всматриваться в "выражение глаз".
А то на лицо "синдром контакта", в который выгружают абсолютно "всё, шо было".
Бультер'єр | 2011-04-26 16:37
Ответ | 2011-04-25 21:58
вопрос | 2011-04-25 19:21