Голодомор: Правда з вуст очевидців

«Голодомор: Геноцид в Україні» - фільм із такою назвою було презентовано сьогодні у Чернігові. Цей повнометражний документальний фільм створений творчою групою голлівудського режисера Боббі Лі.

Значну частину відеоматеріалів було відзнято у травні минулого року саме в Чернігові і Чернігівській області, зокрема в селах Лукашівці, Шестовиці, Киїнці і Анісові.

Основним стрижнем фільму є події Голодомору 1932-1933 років. Проте сюжетні і тематичні лінії простягаються від 1917 р. і ведуть до початку Другої Світової війни.

Фільм ґрунтується на архівних матеріалах, кіно- і фотодокументах 1930-х років, підсилених емоційними розповідями живих свідків великої трагедії українського народу та коментарями науковців з України, США, Канади.

Ідея фільму – донесення історичної правди до широкого світового загалу про одну з найбільших гуманітарних катастроф у історії людства, жертвами якої стало понад семи мільйонів невинних людей.

Фільм створений англійською мовою (з українським перекладом) і вже став учасником багатьох міжнародних кінофестивалів, зокрема у Франції, США, Монако.

Згодом планується поширення версії фільму «Голодомор: Геноцид в Україні» серед бібліотек вищих та середніх навчальних закладів як України, так і провідних університетів світу. Це допоможе прорвати інформаційну блокаду, за допомогою якої десятиліттями замовчувалося цілеспрямоване і добре організоване вбивство мільйонів українців.

Перед допрем’єрним показом фільму відбулася прес-конференція з його творцями: виконавчим продюсером Любою Кеске і співпродюсером Майєю Лев. У ній також взяли участь представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко та начальник управління з питань внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю Чернігівської ОДА Надія Молочко.

Чернігів став четвертим містом, де відбулася презентація фільму: перед цим його побачили в Національному Університеті «Києво-Могилянська академія» у Києві, Львівському Католицькому Університеті та в Переяславі-Хмельницькому.

На перегляд фільму було запрошено чернігівських істориків, журналістів, студентів. Поки тривав фільм, поруч з екраном горіли свічки пам’яті і лежали квіти.

Щодо вражень від побаченого і почутого, то словами це висловити важко. Запам’ятався уривок з інтерв’ю з однієї із жінок Чернігівщини, яка пережила голодомор.

«На сільській вулиці лежали опухлі з голоду, але ще живі жінка з дитиною. По дорозі їхала підвода, на яку збирали померлих і відвозили на цвинтар. Під’їхали, зупинились. Дитину взяли за руки-ноги і поклали на воза. «Воно ж іще живе!» - заплакала жінка-мати. Збирачі трупів відповіли - «Поки довеземо, помре…»

…Коли я повертався з кінотеатру ім. Щорса у редакцію, голова була заповнена важкими думками. Далеко не вперше стикаюсь з темою масових репресій, але звикнути до цього неможливо. З пам’яті раптом виплив напис на в’їзді до карельського урочища Сандармох (де теж коївся геноцид, але не тільки українського, а й багатьох інших народів радянської імперії) – «Люди, не вбивайте один одного…»