22 вересня - День партизанської слави

Свято партизанської слави встановлено в Україні «...на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їхньої пам'яті...».

Про це сказано в Указі Президента України «Про День партизанської слави» від 30 жовтня 2001 року N1020/2001.

Це - державне визнання внеску народних месників у велику Перемогу над нацизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали. Це - свято людей сильних духом і з чистою совістю, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом.

Понад п'ятсот з'єднань та сотні загонів і груп народних месників діяли в тилу ворога. Яскравою сторінкою тієї боротьби були дії партизанського з'єднання Олексія Федорова. Велику роль у розгортанні партизанського руху проти окупантів зіграли рейди Сидора Ковпака. У 1941-1942 роках з'єднання Ковпака здійснило рейди в тилу ворога по Сумській, Курській, Орловській та Брянській областях. У 1942-1943 роках - по Волинській, Житомирській, Київській, Гомельській, Пінській, Рівненській областях. 12 червня 1943 року почався легендарний Карпатський рейд.

Ще з радянських часів подвиг партизан-підпільників увічнюють у багатьох населених пунктах України пам'ятники, історичні музеї, музеї партизанської слави. Та з кожним днем стає все менше й менше учасників тих страшних подій історії, що з відстані часу набувають нового осмислення.

Нині історики, політологи на основі багатьох документів переглядають значення багатьох подій нашої історії, звільняють їх від ідеологічної заангажованості. Серед них - і Друга світова війна, і партизанський рух зокрема.

Багато питань, наприклад, виникає навколо трагедій спалених сіл. Зокрема, трагедій у Кортелісах на Волині і Пісках на Чернігівщині. Щодо Карпатського рейду Ковпака має місце версія про можливі сутички з вояками ОУН. За деякими матеріалами, саме Семен Руднєв умовив Сидора Ковпака уникнути цих конфліктів, що пізніше сприяло успішному виходу розрізнених загонів з Карпат.

Важливо, щоб ця тема не потрапила у сферу спекуляцій, якими сьогодні, як ніколи, послуговуються політики. Ця тема має належати завжди тільки науковцям, дослідникам і документам, які вміють говорити.