Останнє оновлення: 17:55 неділя, 21 липня
Наші перемоги
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / 28 червня – 350-та річниця перемоги української зброї під Конотопом
28 червня – 350-та річниця перемоги української зброї під Конотопом

28 червня – 350-та річниця перемоги української зброї під Конотопом

Назва скромного райцентру на Сумщині стала синонімом беззастережної перемоги української зброї

Складається враження, що нам бракує перемог не лише в сьогоденні, а й у минулому. Втім, перемоги були, та ще й гучні. Одна з них – Конотопська битва 28 червня 1659-го, 350-річчя якої відзначається сьогодні.

Багатовекторність по-козацьки

Відлік другої половини XVII століття розпочався для України з тяжких випробувань і потрясінь. Щойно створена в полум’ї козацької революції держава поринула у кривавий і моторошний вир чергової війни – громадянської…

Не досить ще міцна козацька республіка боролася за виживання, утверджуючи себе поміж сусідніми країнами, й водночас дозрівала як політичний проект. Цей перехідний етап припав на період правління наступника й близького соратника Богдана Хмельницького Івана Виговського, який очолив гетьманський уряд восени 1657 року.

Виговський спирався на ту частину козацької старшини й української шляхти, яка прагнула побудувати в Україні такий собі аналог Речі Посполитої, базований на правах і привілеях козацького стану. Політичні симпатії нового гетьмана аж ніяк не ґрунтувалися на полоно- або москвофільских засадах, а виходили передусім з пріоритету власне українських інтересів. Тому Виговський не поспішав поривати з московською протекцією, в якій, щоправда, козацька верхівка зневірилася ще за життя старого Богдана. Утім, терпець у козацьких очільників все ж таки увірвався, коли дійшло до спроб упровадити в українських містах пряме воєводське управління, а країною поповзли чутки про плани Кремля ліквідувати козацтво.

У цих умовах Виговський вдався до апробованої ще його вчителем Хмельницьким політики: спирання на підтримку Кримського ханства та пошуку порозуміння з Польщею. Фірмовий стиль козацької дипломатії – одночасно співпрацювати з Москвою і Варшавою, щоб у дійсності не належати ні Москві, ні Варшаві, – на певний час спрацьовував, але у підсумку все одно призвів до початку українсько-московського воєнного протистояння.

Para bellum

Окрім політичних дивідендів нового союзницького проекту, Виговський отримав ще один важливий козир: збройну підтримку Криму. Ханське військо – першокласна кіннота, якої нерідко бракувало в козаків, – часто залучалося до війни ще з перших років Хмельниччини. Виговський розпочав переговори з Бахчисараєм і Стамбулом взимку 1659 року, коли в Україну вступила російська армія князя Алєксєя Трубєцкого, що мала приструнити «изменившего гетмана», а заразом нагадати козакам, хто в самодержавному царстві справжній господар. Окрім цього війська, яке сунуло на Україну з півночі, вистачало проблем і на внутрішньому фронті – проти гетьмана виступили запорожці, частина південних полків, яких підтримували російські залоги, розкидані між Києвом та Ніжином.

Прихід армії Трубєцкого дарував надію опонентам гетьмана, які примірялися до булави і сподівалися втримати її в руках за допомогою Кремля. Тож майбутнє зіткнення віщувало не просто механічну зміну влади, а певною мірою цивілізаційний вибір, який мала зробити козацька Україна.

А почалося все з того, що московські війська міцно загрузли в облозі ключового пункту українсько-московського прикордоння – Конотопської фортеці, яку обороняв чотиритисячний козацький гарнізон на чолі з ніжинським полковником Григорієм Гуляницьким. Гетьман квапився зі збором сил, щоб надати обложеним допомогу, але зробити це максимально швидко не виходило – козацькі полки мобілізувалися повільно, до того ж треба було чекати на підхід татарського війська. Зрештою, на початку червня 1659 року супротивні армії наблизилися одна до одної в очікуванні вирішальної проби сил.

Глобальною помилкою московського командування був брак хорошої розвідки. Князь Трубєцкой взагалі сподівався, що заколот можна буде розігнати батогами, особливо не витрачаючи часу й зусиль на масштабні бойові дії. До останнього моменту московська ставка навіть не знала про прихід на допомогу гетьману кримської орди. З’ясувати таким чином усю серйозність і загрозливість свого становища московському воєначальнику довелося вже на бойовищі.

Власне, погана розвідка і стала зав’язкою самої Конотопської битви. Очікуючи на підхід Виговського, Трубєцкой вирядив зі своєї армії п’ятнадцятитисячний відділ на чолі з воєводами Григорієм Ромодановським, Семеном Пожарським і Семеном Львовим. За кілька кілометрів на південний захід від обложеної фортеці цей відділ натрапив на козацькі передові загони, які після нетривалої сутички відступили. Росіяни сприйняли це як слабкість і неготовність до зустрічі з супротивником. Насправді ж це був лише пролог до прийдешньої битви.

Вранці 28 червня 1659 року росіяни форсували невелику багнисту річку Куколку й вдруге атакували козацькі позиції. Попереду загону Ромодановського рухалися підрозділи царської гвардії – московські дворяни та жильці – в розкішному вбранні, обладунках, на дорогих конях. Цвіт російського війська поводився досить чванливо – складається враження, що загін виїхав не так на битву, як на полювання, в успішності якого мисливець не мав жодних сумнівів.

Тим часом на Ромодановського чекав неприємний сюрприз: козацько-татарське військо розподілилося на дві частини, які обійшли московський загін, втягнений у битву, взявши його в кільце. Бій за переправу, який московські воєводи сприйняли як сутичку з головними силами ворога, був лише приманкою. Переслідуючи козацькі полки, що розпочали удаваний відступ, росіяни потрапили в пастку. Зашморг на шиї мисливців затягся несподівано швидко й болісно. Розпочався панічний відступ, що швидко перетворився на безладну втечу, вціліти в якій вдалося небагатьом: із п’яти воєвод армії Трубєцкого в полон потрапили двоє, а загальні втрати росіян у битві становили майже п’ять тисяч осіб.


НА ЩИТІ. Московські дворяни вважалися цвітом місцевого війська.
За результатами битви царя евакуювали з Москви до Ярославля, а в самому місті почалася паніка

Переможців не судять
 
Якщо добирати до Конотопської битви якісь однопорядкові історичні аналогії, то для порівняння годяться такі гучні поразки московського війська, як Орша 1514 року або втрата Смоленська 1634-го. Приголомшливий ефект, який вона справила на тогочасне російське суспільство, цілком зрозумілий: на бойовищі загинуло кілька тисяч нащадків старовинних князівських і дворянських родів – справді вершки московського війська та двору. Такий нищівний погром формувань, що складалися з родової еліти, світова військова історія знала хіба під час Східної війни 1853–1856 років, коли під Балаклавою британська бригада легкої кавалерії, в якій служили лише вихідці з аристократії, за лічені хвилини була знищена вогнем російської артилерії.

Для молодої козацької держави битва під Конотопом стала першим масштабним зіткненням із грізною армією колишнього союзника – Московської держави. Конотопська битва сьогодні є таким собі лакмусом у сприйнятті теперішніх українсько-російських відносин. Здавалося б, усе очевидно. У військовій історії шальки терезів працюють дуже чітко – виграє сильніший.

Те, про що українським історикам донедавна геть не можна було писати, а російських просто не цікавило, забарвлює студії з історії Руїни та Конотопа в кольори гострої дискусійності. Опоненти вітчизняних науковців педалюють на «неприпустимості вшанування битви, де пролилася кров «братніх слов’янських народів», але часто пишуть, що «назагал сама битва виявилася малозначущою й не мала далекосяжних стратегічних і політичних наслідків». А торік московський МІД навіть осудливо сварився пальцем на Україну, що готувалася до вшанування 350-ї річниці Конотопа. Ще одна тенденція в російських дослідженнях останніх років – періодична ревізія втрат московського війська в бік, звісно, їх зниження. Втім, хоч би якого неполіткоректного градуса набирала полеміка, не слід забувати про головне – переможців не судять!


[Збільшити]

«Гадяцький трактат» (довідка):

Розчарування в московських союзниках після Переяславської угоди 1654 року підштовхнуло козацьку старшину до спроби повернутися у «звичний світ» – Річ Посполиту, але вже на цілком нових умовах. Головні з них було заявлено в «Гадяцькому трактаті», укладеному у вересні 1658 року (але так і не реалізованому). Згідно з його положеннями, козацький Гетьманат перетворювався на Велике князівство Руське, що мало стати повноправним членом оновленої польсько-литовсько-української федерації. Внутрішня модель цієї держави була синтезом нових козацьких форм державності й старих шляхетських. Три її складові об’єднувалися спільним главою держави – королем, якого обирав парламент-сейм. Вища ж влада у Великому князівстві Руському належала довічно обраному й затвердженому монархом гетьману. Кня зівство-гетьманат мало власні збройні сили, сейм, адміністрацію, право, судочинство та фінансову систему. Вперше за кілька десятиліть православні ієрархи мали б посісти місця у загальнодержавному парламенті, а Києво-Могилянський колегіум отримував статус академії.

Коментарі (20)

революціонер | 2009-07-01 15:03

"...В Чорне море кров Дніпром тече
там січ наша на москаля йде......
....як з країни, гей, гей з України
москалюка додому втече!........"
- Слава Українській Нації !
- Смерть ворогам!

O5k | 2009-06-30 23:27

Павло & giga
Читаєш і хочеться вмитися сльозами, такі ці москалики гарні та пухнасті, і тільки знову якісь там не ті у них "правителі". Ну що тут робити? Нам тільки залишилося підставити другу щоку, або і спину і чекати…., майже по класиці - ну так "случилося",ну так вийшло, і нічого "личного". Але мені і іншим УКРАЇНЦЯМ, як кажуть, по "барабану", що там живе дурне бидло, і кучка перебіжчиків хохлів, що вибирають різних там паханів, які знову готуються, ні навіть не готуються, а вже ведуть відкриту війну проти мене і моєї країни, і чудово, що відкрилися двері в ПРАВДИВУ Історію, відкриваються Славні сторінки діянь наших предків – Українців, а головне , що з цього відроджуються старі, добрі традиції, коли наш Край знали та поважали на всьому європейському континенті, а про московію ніхто не міг сказати доброго слова.

giga | 2009-06-30 13:33

ПавлоШановні, зрозумійте, що росіяни і їх лідери, це не одне і теж. Все погане, що Росія зробила Україні та іншим країнам, було зроблено за наказами кількох людей з верхівки. А всі інші - що вони могли зробити? Ви думаєте, вони тільки і чекали, як піти воювати? Зрозумійте, вони такі ж люди, в них були батьки, сім'ї, діти, вони працювали, читали поезію, ходили в театри. А потім їх погнали кудись вбивати таких же простих людей як і вони. Це трагедія, трагедія не російська та українська, а людська трагедія. А коли ви звертаєтеся до Бога благословити вас на вбивство людей інщої нації, про що пише "Українець", згадайте, що Бог вчить нас лише доброті і любові.
Не треба звертати уваги на таких як "українець". Або провокатор або повний і***т. До речі, такі верескливі "патріоти" піднімаючи людей в атаку самі завжди залишаються в окопі.

Павло | 2009-06-30 11:59

Шановні, зрозумійте, що росіяни і їх лідери, це не одне і теж. Все погане, що Росія зробила Україні та іншим країнам, було зроблено за наказами кількох людей з верхівки. А всі інші - що вони могли зробити? Ви думаєте, вони тільки і чекали, як піти воювати? Зрозумійте, вони такі ж люди, в них були батьки, сім'ї, діти, вони працювали, читали поезію, ходили в театри. А потім їх погнали кудись вбивати таких же простих людей як і вони. Це трагедія, трагедія не російська та українська, а людська трагедія. А коли ви звертаєтеся до Бога благословити вас на вбивство людей інщої нації, про що пише "Українець", згадайте, що Бог вчить нас лише доброті і любові.

Барабаш | 2009-06-29 12:34

ого....у радянський час так розписали полтавську битву...а про конотопську так ні слухом ні духом...
я розумію що в той час це могло привести до такого собі протистояння, але навіщо ж тоді було возвеличувати полтавську?

Пані | 2009-06-29 10:21

Гнати ворога зі своєї землі, - то свята справа. Та от тільки чи втримаєтесь Ви в седлі та чи втримаєте той меч?Скакати ж далеко.Аж за Урал.Ви тільки й можете,що язиками ляпати,виряджатися, горілку пити, та знищувати наших дітей, щоб не було а ні майбутнього, а ні України.Битва під Конотопом не скінчилась 28.06.1659р., вона продовжується і зараз. І ми цю битву програємо і Московії, і Речі Посполитїй, тай і всім іншим, бо така наша влада. Не бачити цього можна лише заливши очі, а верещати "Слава..." ,- лише з похмільної голови.

giga | 2009-06-29 10:13

БогунчишкоВот так мельтишат шароварчиками да сабелькой картонной на митингах доблесное наше самозванное казачество в ожидании какой нибудь медалечки .А поглавнее самозванцы то и на орденок косятся.И видеть не хотят как пытают и убивают новоявленые самодуры-помещики простых "маленьких українців.Вот и весь их козацкий запал---чубчик напомадить,усики подкрутить,плеточкой пощелкать да глазиком повращать.Бутафорные клоуны вы наши.Слава Укгаїні!!!
kod75Ти не "богунчішко", ти - д***лішко!
А шо, более сказать нечего?

kod75 | 2009-06-29 09:03

БогунчишкоВот так мельтишат шароварчиками да сабелькой картонной на митингах доблесное наше самозванное казачество в ожидании какой нибудь медалечки .А поглавнее самозванцы то и на орденок косятся.И видеть не хотят как пытают и убивают новоявленые самодуры-помещики простых "маленьких українців.Вот и весь их козацкий запал---чубчик напомадить,усики подкрутить,плеточкой пощелкать да глазиком повращать.Бутафорные клоуны вы наши.Слава Укгаїні!!!
Ти не "богунчішко", ти - д***лішко!

Богунчишко | 2009-06-29 03:32

Вот так мельтишат шароварчиками да сабелькой картонной на митингах доблесное наше самозванное казачество в ожидании какой нибудь медалечки .А поглавнее самозванцы то и на орденок косятся.И видеть не хотят как пытают и убивают новоявленые самодуры-помещики простых "маленьких українців.Вот и весь их козацкий запал---чубчик напомадить,усики подкрутить,плеточкой пощелкать да глазиком повращать.Бутафорные клоуны вы наши.Слава Укгаїні!!!

giga | 2009-06-28 22:25

ШеваВітаю всіх з днем Української зброї!)))))
gigaА чому не українсько-татарської?))
ображений калмик)))
Ну тоді битву під Полтавою треба називати спільною московсько-калмицькою операцією. Бо під хрестом, який відвідував цими днями Черномирдін з ряженими підданими, в спільній могилі поховані ще 2 калмицьких верблюди, які брали участь в бойових діях.
)) Не треба поспішати. Нехай "зелені" на чолі з директором Київського єколого-культурного центру Борейко проведуть єксгумацію верблюдів і достоменно установлять їх національність.)))

ображений калмик | 2009-06-28 21:45

ШеваВітаю всіх з днем Української зброї!)))))
gigaА чому не українсько-татарської?))
)))
Ну тоді битву під Полтавою треба називати спільною московсько-калмицькою операцією. Бо під хрестом, який відвідував цими днями Черномирдін з ряженими підданими, в спільній могилі поховані ще 2 калмицьких верблюди, які брали участь в бойових діях.

giga | 2009-06-28 20:59

УкраїнецьПитання до (Володимир (Вінниця) -- а твоя Сердючка володимир це мужчина чи женщина чо попросту оно і як я пойняв ти тоже Володимир (Вінниця) гомосексуалістичне воно, шуруй в свою московію москальське бидло пока ще є можливість. А Ми українці якщо кляті москальські росіяни з росії знову полізуть на Святу Землю України , то ми винищим їх на 100% до Урала а після урала їх добють китайці, та і весь світ нам поможе знищить російське бидло. раша вже поділяна попросту ще не всі підготовились для її знищення. росіяни це не словяни а дикі кровожадні азіати і скоро їх буде стільки як і індійців в США і вони теж будуть в резерваціїї на полярному полюсі.
Це що, істерика?)))))

giga | 2009-06-28 20:54

ШеваВітаю всіх з днем Української зброї!)))))
А чому не українсько-татарської?))

МХ | 2009-06-28 13:47

Треба гнати поганою мітлою духовного вбивцю МОРДОВСЬКОЇ національності - Володю (КИРИЛА) Гундосова! Нащо він нам тут здався!
Слава Україні!
Слава героям!

Шева | 2009-06-28 12:43

Вітаю всіх з днем Української зброї!)))))

Українець | 2009-06-28 11:39

Питання до (Володимир (Вінниця) -- а твоя Сердючка володимир це мужчина чи женщина чо попросту оно і як я пойняв ти тоже Володимир (Вінниця) гомосексуалістичне воно, шуруй в свою московію москальське бидло пока ще є можливість. А Ми українці якщо кляті москальські росіяни з росії знову полізуть на Святу Землю України , то ми винищим їх на 100% до Урала а після урала їх добють китайці, та і весь світ нам поможе знищить російське бидло. раша вже поділяна попросту ще не всі підготовились для її знищення. росіяни це не словяни а дикі кровожадні азіати і скоро їх буде стільки як і індійців в США і вони теж будуть в резерваціїї на полярному полюсі.

коська затулін(з того світу),дім | 2009-06-28 11:02

Православні!!у нас ,в москалії,є указ ПРИВЕД МЕДВЕДА,що історію(де москалія в допі),НЕ ПРАВИЛЬНА!всіх за це будемо...мочити в сортирі...вішати за яйця!!це німці напали на ПОЛЬЩУ в 1939 році,А НЕ МИ!!це не МИ-40 рік-Латвія,Литва,Єстонія,це НЕ МИ-1940 рік-Фінляндія,це не МИ -Галхін-Гол!!Це грузини напали на..Осетію-А НЕ МИ,це не ми 56 рік-Венгрія,це не ми-68 рік-Чехословаччина,це не ми-1979 рік-Афганістан,ЦЕ НЕ МИ-більш як 350 років гвалтуємо УКРАЇНУ!!І 32-33 роки0ЦЕ НЕ МИ!!Хохли самі себе їли!!
Сдава Україні!
Героям слава!
Україна-це круто!
Україна-це кльово!
РАША-ПАРАША,ГУДБАЙ!!
ПРИВЕД МЕДВЕД,КАПУТ!
ХАЙЛЬ,ПУТЛЕР!

Володимир (Вінниця) | 2009-06-28 10:29

Перший коментарій писав не ураїнец а му-му. Як казала Сердючка: "Му-му, воно ж і в Африці му-му!".

NECAJ | 2009-06-28 10:22

DOBRE PROVEDENNA ROZUMNO NAPYSANA STATTJA MOJA PODJAKA PANE OLEKSIJU

Українець | 2009-06-28 10:10

Вітаю всіх з днем Перемоги над російськими окупантама. 350 Років тому наші Предки розгромили наших клятих ворогів россіян. Тече річка Тисла. в Ній москальська кров, Били клятих москалів й будем бити знов. Хай Живе і Процвітає Вільна Україна. Слава Україні!!!
БОЖЕ Благослови вільну Україну!!!!!
закрити

Додати коментар:

SVOBODA LIVE! - YouTube
SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM


Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

Реклама на сайті SVOBODA.FM

SVOBODA.FM - LIVE!
Фотоновини

  В бібліотеці Короленка відбулися лекції-дискусії в рамках Освітнього фесту прав людини

Юлія Чирка, фото Людмила Вишнивецька

RedTram
Загрузка...
Північний вектор