Чернігівський філфак поживає ось так

Філологічному факультету Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка всього два роки. Рік його очолює кандидат філологічних наук Станіслав Пономаревський.

Він же тривалий час є головним редактором часопису «Український дім» і з українського боку очолює Фундацію доброчинних громадських ініціатив «Україна – діаспора». Отож йому слово.

- Станіславе Борисовичу, містом і областю вже ширяться чутки, що молодий чернігівський філфак займається… благодійністю. Це правда?

- Так, чиста правда (всміхається). Нещодавно відбулася друга передача медичного обладнання інвалідам Чернігова й області від канадської громадської організації, яка називається «Суспільна служба українців Канади».

Цього разу було безкоштовно публічно, з рук у руки, передано 20 інвалідських візків, декілька спеціальних ходунків, кілька десятків окулярів, нові сучасні глюкометри (пристрої для вимірювання рівня цукру в крові), багато памперсів, ковдри, одяг, взуття.

На наступний раз ми вже отримали замовлення не лише на звичайні візки, а й на особливі, злегшеного типу, призначені для тих, хто хоче почуватися в суспільстві активніше – займатися спортом, танцювати. Також люди просять глюкометри.

- А як сталося, що ви почали займатися такою нетиповою для декана справою?

- Ініціатива виникла з боку канадської діаспори, а точніше – її Монітобської філії. Раніше вони збирали й посилали гуманітарну допомогу в країни, де люди переживають стихійні чи соціальні негаразди, як то країни Латинської Америки, зокрема, Аргентина, Югославія в Європі.

На Чернігівщину було звернено увагу через те, що значна її частина є постраждалою від чорнобильської аварії, до того ж - наша область сусідствує з зоною радіаційного лиха. Таку ініціативу ми сприйняли з радістю і підтримали. Почали тісно співпрацювати в цьому питанні з міським громадським об’єднанням інвалідів «Шанс».

- Поки важко передбачити періодичність цих гуманітарних акцій. Цьогоріч вони були двічі, а як складеться надалі – побачимо. Механізм такий: ми робимо замовлення на певні речі, в Канаді збирають на це кошти і закуповують необхідне, однак багато часу витрачається на оформлення документів та пересилку речей через океан.

- Очевидно, Фундація доброчинних громадських ініціатив «Україна – діаспора» має ще й інші напрямки діяльності?

- Безумовно. Ось, наприклад, 28-го листопада на факультеті відбудеться підведення підсумків чергового, п’ятого, конкурсу для освітян Чернігівщини. До участі в ньому щороку запрошуються вчителі, вузівські викладачі, студенти, вихователі дитсадків – усі, хто має стосунок до навчання та виховання дітей. Мета: пошук креативних інноваційних ідей, оформлених у проекти, які б можна було застосовувати на практиці в освітній галузі.

Започатковано цей конкурс професором Монітобського університету в Канаді Орестом Цапом. Він же є і меценатом. Щороку ми відбираємо від десяти до тридцяти кращих робіт, автори яких отримують винагороди, а потім найкращі проекти друкуються у збірнику «Український вимір».

Уже сьогодні на цьогорічний конкурс надійшло 64 роботи. В основному – це доробки шкільних учителів. На моє переконання, вчительська «каста» в нашому суспільстві обділена. Цим людям професійне визнання навіть важливіше, ніж

матеріальна винагорода. Я зробив для себе цей висновок зі спостережень: часто педагоги, які отримали незначні грошові премії, подають проекти наступного року. Адже визнання допомагає вчителям відчувати себе не лише професіоналами, а й потрібними суспільству.

На церемонію оголошення переможців і вручення нагород запрошуємо не лише педагогічну громадськість, а й студентів, письменників, видатних людей. Двічі нашим гостем був посол Канади в Україні, а цього року має бути його перший заступник.

У вересні кілька днів гостями філологічного факультету (і всього університету) була група українців Татарстану, з Нижнєкамська. Вони привезли нам літературно-музичну композицію, присвячену творчості співачки Оксани Петрусенко, і поставили її на університетській сцені при повній залі глядачів.

Після вистави відбулося спілкування: говорили про життя української діаспори в Росії, гості жваво цікавилися історією та сучасністю Чернігівщини, побували на екскурсії в Тростянецькому дендропарку. Наступного разу вони хочуть відвідати Седнів і Качанівку.

- А коли ж філфак навчається? Як розпочався новий навчальний рік?

- Навчаємося поміж усіма цікавими подіями (всміхається). На мою думку, подібні заходи допомагають у навчанні. Розумні й корисні свята для душі та серця збагачують людей життєвим досвідом.

Якщо ж серйозно, то навчальний рік факультет розпочав успішно: так би мовити, досягнуто паритет між спеціальностями. Досі, за ліцензійними умовами, на англійське відділення набирали 100 студентів, а на українське лише 30. Нині на українське відділення вступило втричі більше першокурсників. До того ж, збільшилася кількість спеціальностей і спеціалізацій: до спеціальності «українська мови і літератури» додалися: «англійська мова», «художня культура», «редагування освітніх видань».

Приємно зазначити, що до нас на навчання почали переходити студенти з інших вузів. В основному, це чернігівці, які навчалися в інших містах. І зовсім не через те, що мають проблеми з успішністю, як може зразу здатися. Бувають різні обставини, в тому числі й родинні.

Стосовно ж наукової роботи на факультеті маю сказати ось що: готуємося провести першу конференцію «Кулішівські читання». Її ініціювала наша кафедра філософії та культурології на чолі з професором Володимиром Личковахом. Сподіваємося, це буде корисно і цікаво.

У жовтні вдруге відбулася міжнародна конференція з проблем викладання (методики) іноземних мов. Приїхало дуже багато учасників, серед яких найкращі фахівці з Росії та Білорусі. Традиційно тут активно задіяні навчальні заклади Москви і Барановичів (біля Мінська). Академік Пасов – автор найсучасніших методик викладання англійської мови не лише в Росії, а й у Європі – давав майстер-клас у мережі Інтернет. Лише з різних українських вузів було близько двохсот учасників.

А минулої весни пройшла ще одна міжнародна конференція – з проблем України і діаспори. Приїхало багато вчених з усіх регіонів України, були швейцарці, німці, поляки, канадці, американці, болгари, росіяни. Так і живемо…

Записала Любов Потапенко, фото автора