"Совсєм оху**?! Зашуршиш по повній!" АУДІО слідства по-українськи

Слухати аудiо

Надія Стрілець, вдова і багатодітна мати, звернулася до "Високого Валу" з матеріалами про кримінальну справу проти її сина. Справа, здавалося б, дріб'язкова – дитячі пустощі. Проте їй вже не перший рік і...

Її сина начебто незаконно звинувачують у тому, чого він не робив. Вирок суду, на її думку, несправедливий, а слідство сфальсифіковане. Справа розглядається у судах вже півтора роки.

Дитячі жарти – недитячі наслідки

Уночі 9 січня минулого, 2007 року тринадцять підлітків вирішили розважитись. Їхньою жертвою сала вчителька Антоніна Колісник. Підлітки стріляли петардами, крутили антену і стукали у вікна її дому. Вчителька вийшла і побігла за хлопцями. Намагаючись наздогнати хлопців у лісі, вона отримала серйозне ушкодження – відкритий перелом вилицевої кістки.

Хлопцям після допиту виписали штраф розміром 17 гривень кожному.

Одного з них, Валентина Стрільця, згодом звинуватили. Начебто це він зумисне вдарив ногою вчительку. Проти нього порушили дві кримінальні справи – за хуліганство, по статті 296, і за умисне завдання тілесних ушкоджень – по статті 122 Кримінального кодексу України.

На суді хлопець і його мати, що виступила у ролі захисника, доводять, що хлопчик не бив вчительку. Також вони вказують на численні порушення під час слідства. Деяких неповнолітніх допитували без батьків, на них чинили психологічний тиск, самовільно ставили дату отримання свідчень.

З Чикотилом посидиш, подумаєш!

Дільничий Ступаченко 12 січня записував пояснення Валентина про цю справу. Наприкінці дописав, що хлопець зачепив ногою жінку, коли біг. Таким чином невимушено завдав їй тілесні ушкодження. Згодом цей лист загубили.

Пізніше проводили допит без адвоката. У цей час на сина Надії Василівни, за її словами, чинили психологічний тиск. Начебто начальник Сосницької міліції П.М.Клюй і дільничий С.В.Ступаченко погрожували, що посадять у тюрму. А слідчий І.В. Стельмах, за словами матері Валентина, погрожував хлопцю, що підсадить його до вбивці, що зарізав семеро людей.

Під погрозами Валентин підписав зізнання, що таки наніс удар. Коли хлопець підписував документ, дати на ньому не було. Цю дату – 11 січня 2007-го – дописали пізніше.

Після візиту матері до управління УМВС в Чернігівській області слідчого Стельмаха замінили іншим слідчим Сосницького РВ УМВC – Юдицьким В.О. Він перекваліфікував ці дві статті на іншу – 128 КК України (за необережності вдарив ногою в обличчя Колісник, яка в цей час лежала на землі після падіння).

Слідчий Юдицький В.О. під час допиту лаявся матом і погрожував. Це було записано за допомогою мобільного телефону. Записи демонструвалися в суді.

Жодного свідка, який би бачив, як хлопець вдарив вчительку, не було. Показання потерпілої також плутані та суперечливі. Єдине, що говорить про вину хлопця – його ж свідчення, законність способів отримання яких сумнівна.

На суді Валентин відмовився від тих показань, які давав під тиском працівників міліції.

Перелому не було?

13 березня 2008 року адвокат Валентина – Заголець О.М. – під час суду навів факти, що ставлять під сумнів саме звинувачення.

За його словами, у висновках Чернігівської обласної судово-медичної експертизи допущені грубі порушення норм КПК України. Струс мозку, черепно-мозкова травма, втрата свідомості ніякими медичними документами не підтверджуються. Під сумнівом і відкритий перелом вилицевої кістки, бо розриву шкіри не було, не стирчала кісточка, не було шва. Тільки синець на обличчі, що свідчить або про закритий перелом, або про ушиб.

Усе свідчить про недбале збирання доказів і свідчень правоохоронцями, через що і затягнулась ця справа.

Суд, суд чи суд?

Після ознайомлення з матеріалами справи Сосницький суддя Смаль І.А. у постанові про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування вказала, що при розслідуванні справи представники міліції допустили ряд порушень закону.

Але виконуючий обов’язки Сосницького районного прокурора Федоренко В.Ю. заперечував проти направлення справи на додаткове розслідування і подав апеляцію до Чернігівського апеляційного суду. Після цього апеляція була передана до Корюківського районного суду.

Відтак додаткове розслідування та експертизи не проводились.

На даний час вирок Валентину Стрільцю залишено (те, що він винний у навмисному завданні тілесних ушкоджень і хуліганстві). Його мати продовжує оскаржувати це рішення у суді і доводити, що він не винний.

Хоча, як пишуть у статті 62 цього документу, доводитися має провина, і ніхто не зобов'язаний доводити невинуватість.