145 років українському чемпіону Піддубному, що не схотів бути Поддубным

8 жовтня виповнилося 145 років з дня народження Івана Максимовича Піддубного (1871-1949), відомого українського спортсмена, професійного борця.

Селянин з Черкаської області 6 разів поспіль ставав чемпіоном світу. За сорок років виступів Піддубний не програв жодного чемпіонату і отримав світове визнання як «чемпіон чемпіонів».

Кар'єру борця починав в цирку, а потім почав професійно займатися боротьбою. Від його виступів шаленіла публіка в Парижі та Мілані, Франкфурті, Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії, Лос-Анджелесі. В цілому Піддубний виступав у 14 країнах.

Спортсмен все життя намагався триматися подалі від політики. Після більшовицького перевороту він не підтримував ані білих, ні червоних, ні «зелених» – замість цього їздив по містах і радував публіку своїми неабиякими здібностями.

Але не втримався під час паспортизації 1932-1933 років, коли в його паспорті написали «Поддубный», а в графі національність бутафорію «російський».

Українського богатиря це обурило, і він звернувся в різні радянські інстанції, щоб його прізвище і національність написали правильно. Але йому "ввічливо" відмовили. Тоді борець сам виправив «о» на «і», а «російська» на «українець». За що і потрапив в 1937 році в катівні НКВС в Ростові-на-Дону за статтею «антирадянська агітація і український націоналізм».

У висновку спортсмен відчув на собі тортури – рубці на тілі від паяльника у нього залишилися на все життя.

«Побував у чортів у пеклі за мову та за паспорт. Але нічого, я ж борець, чемпіон світу, а не тюлька на двох ногах», – сумно жартував Піддубний.

Просидів у НКВС кілька тижнів, а потім його випустили. Подейкували, що за нього заступився хтось із чиновників. Вдруге Піддубного заарештували після війни. На цей раз вже за співпрацю з німцями. Піддубний не евакуювався з українського Єйська (Кубань), в якому жив до війни. На запитання, чому він не поїхав, відповідав: «Куди тікати? Помирати скоро».

Нацисти до чемпіона світу ставилися з повагою, навіть дозволили носити орден Трудового Червоного Прапора; видавали продукти. Працював він у більярдній і час від часу викидав п'яних німців за комір на вулицю. Останні не ображалися. Відступаючи, пропонували виїхати до Німеччини, але він відмовився.

З в'язниці НКВС Піддубного незабаром звільнили. Знову за браком доказів. Доживав віку знаменитий спортсмен в тому ж Єйську в страшних злиднях. Грошей не вистачало навіть на хліб, тому змушений був продавати свої медалі. Такі тодішні реалії.

Ось такий він – Великий Українець, якого радянські міфотворці представляли нам, як «російського» богатиря.