Гра у пітьмі: Перші кроки паралімпійського футболу в Чернігові

Товариський матч між паралімпійською збірною Італії з вадами зору та чернігівським спортклубом "Спорт" відбувся у Чернігові.

Зелена трава стадіону, двоє воріт, м'яч - усе як має бути. У жовто-синій формі - українська команда, у синій з білим - "Скуадра Адзурра".

Важлива деталь - чорна пов'язка на очах гравців: в усіх, крім воротарів і судді.

"Ук-ра-ї-но! Ук-ра-ї-но!"

Гравці виходять на поле ланцюжком - поклавши руку на плече того, хто йде попереду. Здається, непереборна перешкода грі у футбол очевидна. Та вже за мить стає зрозуміло: хлопці її здолали.

Той з глядачів, хто думав, що упродовж двох таймів побачить кволе, обережне пересування - помилився: з перших хвилин почалася пристрасна гра.

Суддя просить уболівальників дотримуватися тиші - гравці мають почути місцезнаходження м'яча, у якому всередині подзенькують брязкальця.

У кожної команди за воротами суперника стоїть своя людина, яка направляє гравців: "Сашко, небезпека ліворуч! Молодець! Бий на мене!". "Марко, фате престо! Бада, палло а дестра! Палло!!" ("Марко, скоріше! Обережно, м'яч праворуч! М'яч!!"). Ось м'яч відкотився вбік, непорушно завмер, до нього підскочив воротар і матч відновився.

Ініціативу перехопили прудкі і спритні гості. До збірної, яка існує десяток років, залучили найкращих гравців восьми італійських клубів. У нашій країні така команда поки що єдина. Хлопці в синьо-білому весь час перемовляються, пасуючи м'яча один одному.

У них настільки відшліфована техніка, що, здається, вони все бачать крізь пов'язку. Та ні, ось два суперники на ходу зіткнулися, ледь не впали, обнялися і розбіглися кожен на голос гравців своїх команд. Чого немає в цьому поєдинку, так це злості. "Ук-ра-ї-но! Ук-ра-ї-но!" - під час атак на італійський манер підтримують свою команду чернігівці.

М'яч перехопили українці, удар! - глядачі аж застогнали: вкрай небезпечну для італійців ситуацію рятує голкіпер. Він пасує далеко за середину поля, партнери завершують атаку влучним ударом - гол!

- Перфето! (Відмінно!) - обіймаються італійці.

- Бравісимо! - вітають їх українські глядачі. Не те, щоб вони не хотіли перемоги своїм улюбленцям. Це шана майстерності незрячого нападаючого, який обіграв зрячого воротаря.

- Треба посадити на трибунах футболістів, які не мають вад зору, - хай би повчилися! - звучать коментарі.

Така ситуація протягом гри повторилася тричі. До речі, "гол" і українською, і італійською звучить однаково. Господарі трималися достойно. У другому таймі вони будь-що прагнули відігратися, і були дуже близькі до цього - кілька разів італійців рятувала штанга.

"Нам ще кричатимуть: "Бравісимо!"

Серед активних уболівальників сидів на трибуні куратор проекту "Спорт без бар'єрів та обмежень", кандидат психологічних наук Віктор Мозковий.

- Наші хлопці стають дедалі сильнішими, - прокоментував він події на полі. - Їм вистачає техніки, вони можуть виходити один на один і влучати у ворота. Бракує лише досвіду подібних зустрічей, який є в італійців.

- Ми ще зіграємо так, що нам кричатимуть: "Бравісимо!" -пообіцяв Сергій Верхогляд, молодий гравець, який вирізнявся у складі чернігівців. Італійцям теж є до чого прагнути. Як зазначив колишній гравець основного складу міланського "Інтеру", а нині тренер Лука Мадзо, його підопічні далеко не найкращі в Європі. Вони поступаються, приміром, французам та англійцям.

Підсумковий рахунок - 3:0 на користь "Скуадри Адзурри". Але не слід забувати: успіх такого роду змагань вимірюється зовсім не кількістю забитих м'ячів.