Ігор Трохимець: «Кадирівці точно знали наш маршрут»

Санінструктор 1ї окремої танкової бригади Ігор Трохимець – один із чотирьох вояків, яких вчора доставили до Чернігівського військового госпіталю. Він разом з 15 своїми бойовими побратимами потрапив у полон до терористів під Луганським аеропортом.

П’ятьох із з них згодом вдалося обміняти.

Про долю наших танкістів «Високий Вал» неодноразово розповідав. Ігор – один із тих, хто погодився та в змозі говорити із журналістами.

Страшний бій за дивних обставин

Родом із Прилук, свого часу працював лікарем, а тому під час мобілізації його призвали до війська саме медиком.

Той день, 26 липня, коли їх взяли у полон, він пам’ятає не повністю. Пригадує, що його підрозділ послали на підмогу бійцям у Луганському аеропорту. Поставили завдання зайняти блок-пост. По прибуттю на місце терористи одразу відкрили шквальний вогонь із артилерії. «Там і ПТУРи і ГРАДи і міномети і зенітні установки по нам працювали» пригадує Ігор.

Начальство дало наказ відступати від аеропорту. Якраз по дорозі вояки і потрапили у засідку. «Бой длився може хвилин 5-10» - говорить Ігор. Терористи з усіх боків стріляли із кулеметів, автоматів і гранатометів. Неможливо було навіть голову підняти.

Стріляли "кадирівці". Бойовики знали про маршрут наших військових. Про це їм навіть вихвалявся командир батальйону «Вітязь». Звідки у них така поінформованість – Ігор не каже. Робити припущення ми не будемо.

Він та ще декілька бійців витягали поранених з поля бою. Ігор Трохимець пригадує останні хвилини життя Миколи Бруя. Каже, його поранили одним із перших. Куля пробила йому ступню і від больового шоку той не слухав товаришів, які кричали йому «Лягай на землю!». Якраз тоді в нього влучило ще 2 осколки.

Коли Ігор витягав Миколу з поля бою, розумів, що хлопець не виживе. Каже, тягнув, аби його тіло не обгоріло, щоб могли опізнати родичі.

Якраз тоді біля нього розірвалась граната. З обличчя і носу потекла кров.

«Брали нас виключно, аби обміняти на своїх»

Після цього Ігор пригадує вже як їх везли терористи. Чув тільки крики «Аллах акбар» і «На ремни вас порежем». Полонених, а їх всього було 15, вони відвезли до лікарні. Потім їх поділили: частину відправили до міліцейського відділку, частину залишили лікуватися.

Із лікування – робили перев’язки раз на 3 дні та замість знеболювального давали анальгін, який зовсім не тамував біль.

Весь цей час "кадирівці" погрожували розстріляти наших військових, однак як стверджує Ігор, брали у полон їх виключно для обміну. Про це також говорив командир батальйону «Вітязь». Однак, паніка, зізнається Ігор, була. З терористами надзвичайно важко вести перемовини і гроші їх не цікавлять. Їм було важливо лише визволити своїх поплічників.

Про строки одужання Ігоря лікарі точних прогнозів не дають. Однак боєць уже іде на поправку і понад усе хоче, аби на Сході України нарешті перестали гинути люди.

Збільшити