
Чого очікувати від Москви після відходу митрополита Володимира?
Звістка про «унеможливлення виконувати виконання Митрополитом Київським і всієї України Володимиром обов’язків Предстоятеля Української Православної Церкви» у дні революції насторожила.
Особливо, коли стало відомо, що місцеблюстителем Київської митрополичої кафедри обрано Преосвященного митрополита Чернівецького і Буковинського Онуфрія.
Одразу перші думки: чому це сталося саме зараз в Українській православній церкві Московського патріархату?
Чому таке рішення ухвалив Священний Синод Української Православної Церкви?
Адже ні для кого не було секретом, що стан фізичного здоров’я Блаженнішого Митрополита Володимира був далеко не найкращим.
Це ми з вами бачили і в Сеньківці - на кордоні 3-х областей України, Росії і Білорусії у червні минулого року, коли Митрополита привозили на вертольоті. І під час візиту до Чернігова.
Як це відбувається і у політиків, Священний Синод УПЦ вибирав місцеблюстителя таємним голосуванням.
А ось це повідомлення насторожила: "У телефонній розмові, що відбулася після обрання, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил побажав митрополиту Онуфрію допомоги Божої в несенні відповідального служіння у важкий для Церкви період, який переживає нині український народ".
Ми прекрасно розуміємо роль церкви у сучасних процесах. Ми бачили як і на боці кого виступали священики як Київського так і Московського патріархатів під час подій на Грушевського і на Майдані в Києві.
Пам’ятаємо, що митрополит Онуфрій у 1992 року відмовився підписати звернення архієрейської наради УПЦ до патріарха Олексія II про надання автокефалії Церкви в Україні.
До того ж беремо до уваги велетенський вплив церкви на своїх парафіян. Пригадуєте, як котолицька церква під час подій у Польщі у 80-х роках фактично привела до падіння комуністичного режиму.
У моїй колекції безліч політично заангажованих листівок від 1990 до 2010 року, випущених церквою, яку очолив Онуфрій.
Мій товариш бачив у храмах Чернігова зображення царя Миколи другого і його сім’ї та монархічну літературу, де України нема і бути не може, бо вона лише частина Великої Росії і є Малоросією.
Але незважаючи на це я захожу у Троїцький і Спасо-Преображенський храми Чернігова, перехрещуючись і з поклоном. Відчуваючи духовну силу і велич Господа нашого Ісуса Христа.
І не втрачаю надію, чути там молитви за Україну, і за її багатостраждальний народ. І хоча б інколи проповіді українською.
Це означало б для мене, що Українська Православна церква єдина , розуміє і вболіває за народ усієї України.
Владислав САВЕНОК
Фото Митрополита Володимира – Віктора КОШМАЛА
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 7163 |
Коментарі (11)
Савенок | 2014-03-13 08:44
Наталья | 2014-03-13 08:22
///IP 95.153.86.248
Хост: 248.86.153.95.dyn.idknet.com
Город: Tiraspol
Страна: Moldova, Republic of
IP диапазон: 95.153.64.0 - 95.153.95.255
Название провайдера: Aggregate for ISP Interdnestrcom.///
іван | 2014-02-27 14:17
Якби Ви хоч раз зайшли до одного з храмів які Ви перерахували вище, то мабуть дуже були б здивовані тим, що в них ні на мить не зупинялась молитва за Україну.
Олег | 2014-02-26 21:18
автор | 2014-02-26 11:43
киянин | 2014-02-26 11:39
вірянин | 2014-02-26 11:13
Олексій | 2014-02-26 11:01
автор | 2014-02-26 10:11
І не втрачаю надію, чути там молитви за Україну, і за її багатостраждальний народ. І хоча б інколи проповіді українською." в Троїцькому і Спаському соборах
Юра | 2014-02-26 09:59
експерт | 2014-02-26 09:37