.jpg)
Про ситуацію в країні у прямому ефірі 5 каналу
Увечері 27 січня народний депутат України Владислав Атрошенко став учасником дискусії у прямому ефірі 5 каналу. Народний депутат висловив позицію щодо ситуації в країні, можливих шляхів її вирішення та з інших питань.
Нагадаємо, напередодні Владислав Атрошенко був гостем студії телеканалу UBR де також висловив позицію стосовно подій в країні.
Подаємо текстовий варіант відповідей народного депутата Владислава Атрошенка:
-Що можете сказати про те, що арешти продовжуються? Влада каже, що відпускає, сьогодні Андрія Дзиндзю відпустила, учасника подій 1 грудня, але паралельно фактично сотні людей отримують нові терміни.
-З цього приводу можу сказати коротко: в даній ситуації будь-які прояви силові є безглуздя і безвідповідальність.
-Безвідповідальність влади. А Ви представляєте фракцію партії влади…
-Це безвідповідальність обох сторін: і тієї, яка провокує, і органів прокуратури та міліції, які вживають подібних заходів. Ситуація, яку ми зараз маємо, потребує тільки політичного вирішення.
-Яке політичне вирішення Ви бачите?
-Є пропозиція Президента України, йдуть перемовини. Ця пропозиція прийнятна в усьому світі для вирішення аналогічних політичних криз. І Арсенію Петровичу треба дати відповідь, чи готовий він нести відповідальність.
-Тобто він повинен стати прем’єр-міністром?
-Ситуація сьогодні така, що, навіть маючи загрози для свого політичного майбутнього, йому треба дати відповідь на це питання. Можливо, з якимись умовами, можливо, з умовами переходу до Конституції 2004 року. Це загальноприйнятна практика, і потрібна чітка відповідь.
-Вона загальноприйнятна для демократичних країн, де так просто на вулиці не хапають, де люди не зникають. Ви самі знаєте: Дмитра Булатова уже п’ять діб немає. Ми – не демократична держава. Після законів, які прийняла фракція Партії регіонів у парламенті, ми – диктатура.
-Ви праві в якійсь частині, але ситуацію, яка є, треба вирішувати сьогодні і тими інструментами, які є. Один із цих інструментів – це взяття на себе відповідальності у формуванні уряду. Я гадаю, що треба сформувати уряд, який би більш гармонійно представляв усі території України і всі політичні сили. Безумовно, за участі опозиції.
-Тобто уряд національної злагоди?
-Абсолютно.
-Але найголовнішим буде питання, чи погодиться з цим Майдан? А друге: кому належатиме силовий блок – генеральний прокурор, міністр внутрішніх справ? Це люди, від яких залежить, будуть далі садити в тюрми чи ні.
-Чим далі ми будемо йти по шляху ескалації, тим тяжче буде врегульовувати ці питання за столом переговорів, політичним шляхом. Але, я вважаю, не варто представникам опозиції чекати повної капітуляції влади, щоб президент став навколішки і пристав повністю на їхні умови. Так само і владі треба проявляти певну гнучкість і, можливо, повернутися до того, з чого почалося протистояння 30 листопада, і почути Майдан. Сьогодні які б сили не були задіяні на Майдані, пов’язані з екстремістськими групами, треба розуміти, що це різні площини, і вони породжені тим, що ми самі не можемо вирішити свої питання у своєму домі. Тому на цьому полі вже грають і Росія, і Захід. Але Майдан – це народ України. Він повинен бути почутим. Тільки компроміс: із розумінням треба віднестися опозиції, і з чогось почати рух.
-Я поясню глядачам, що Ви – нетиповий представник Партії регіонів: Ви – мажоритарник, який не є членом Партії регіонів. Ви представляєте Чернігівщину. І, очевидно, бачачи, що там відбувається нині є (народні ради і таке інше), Ви не можете інакше діяти. Я правий?
-Я Вам скажу більше: дуже багато людей із такими поглядами, як у мене, знаходиться зараз у фракції Партії регіонів. Особисто я здобув мандат у жорстокій боротьбі із владним ресурсом. Але я вже у 2004 році приводив до влади одного видатного політичного діяча і бачив наслідки. Тому моє рішення йти у фракцію Партії регіонів було для того, щоб зробити щось корисне для своїх виборців. Але на сьогодні, із зростанням громадянського суспільства, яке ми маємо, багато депутатів фракції перейде від колективної безвідповідальності до індивідуальної відповідальності за долю України, за майбутнє своїх дітей.
-То Ви вийдете з фракції Партії регіонів?
-Я подивлюся на ті позиції, які буде займати фракція (на сьогодні достеменно мені це не відомо). Найголовніше для мене – це скасування законів від 16 січня, проголосовані у сумнівний спосіб.
-А Ви тоді піднімали руку?
-На мені є відповідальність, і я піднімав руку. Але я хотів би зазначити, що 15 січня, прийшовши додому після засідання бюджетного комітету, я так само, як і десятки народних депутатів, орієнтувався в цих законах виключно по їх назвах і по тому, що вони нібито гармонізують законодавство нашої країни з європейськими нормами і наближують Україну до європейської спільноти.
-Про зміст цих диктаторських законів Ви не знали?
-Більше того: і голосували руками внаслідок того, що почалася бійка і не можна було голосувати картками.
-А у фракції Партії регіонів збирали підписи, щоб підкріпити це голосування руками, чи цього не робили?
-Мені про це не відомо. Принаймні, я підпису не ставив.
-Оце якраз дуже цікаво. Тоді ми могли б побачити, чи було тих 235 голосів, які оголошував Володимир Олійник.
-У цьому і полягає весь цинізм: Олійник – один із авторів цих законів, тому не дуже коректно бути головою лічильної комісії та ще й особисто проголошувати через три секунди ці результати. Тому, якщо ми хочемо повністю зруйнувати парламентаризм як такий, то давайте далі йти ось таким шляхом. Якщо ми хочемо рахуватися з думкою людей, яких представляють мажоритарні депутати, якщо хочемо зрозуміти, що погляди Східної України трошки відрізняються від поглядів людей у Центральній і Західній Україні, потрібен консенсус. Потрібен перегляд механізмів прийняття рішень і в більшості. Повинні бути елементарні речі: слухання, щоб чути позицію один одного. Маю сказати, що багато «корисного» (в лапках) робить і опозиція своїм блокуванням і багато в чому неконструктивною позицією.
-Але ж вона дозволила проголосувати бюджет. Опозиція не перешкоджала.
-Вона була не зорієнтована, тому не встигла цього зробити. Я вважаю, що блокування при голосуванні бюджету було б безвідповідальним. Бюджет прийняти було треба.
-Ви були на зустрічі з президентом, коли він збирав фракцію на Банковій?
-Я не встиг бути на цій зустрічі за той час, коли мені повідомили.
-А скільки депутатів із фракції Партії регіонів не були присутні на цій зустрічі? Кажуть, близько 80-и…
-Не можу коментувати ці цифри.
-Але Ви знаєте своїх колег, які також не брали участь у цій зустрічі?
-Так, безумовно.
-Головне запитання: до чого ми всі разом рухаємося? (Відео з Черкас і Запоріжжя). До Вас у студії був Юрій Луценко, він показував фото, на яких начальник міліції стоїть в оточенні не лише правоохоронців, але й людей у масках, з битами, які захищають Дніпропетровську чи Запорізьку облдержадміністрацію. З іншого боку є люди, доведені до відчаю, які хочуть зайти в ці будівлі.
-Я хочу тезово наголосити на наступному: сьогоднішні захвати облдержадміністрацій та інших будівель – це той сценарій, не виключаю, який готується для мотивування введення надзвичайного стану. Треба розрізняти: якщо є екстремістські групи і хтось за ними стоїть, це одне, але Майдан – це народ України. Тому відкинути народ і сказати, що це виключно екстремісти, які кидають «коктейлі Молотова» в міліцію, і тому ми вводимо надзвичайний стан – це безвідповідально.
-У Чернігові люди, які намагалися зайти до облдержадміністрації – це екстремісти?
-На сьогоднішній день я не хотів би характеризувати персональний склад людей, які це робили. Я Вам скажу, що вони навіть входили не в ті двері, в які треба було входити. Вони входили в управління економіки, яке не має прямого сполучення з облдержадміністрацією, де перебуває і працює губернатор.
-Але це екстремісти чи ні?
-Це різні групи людей. Вони так само, як і по всі Україні, доведені до відчаю. І це група людей, яка намагається зробити з цього картину. Я переконаний, що багато думаючих людей розуміє, що захоплення приміщень облдержадміністрацій не є вирішенням проблем у країні.
-Створення народних рад – це вирішення?
-Я вважаю, що це також елементи створення загальної картинки і тиску на владу. З точки зору легітимності і юридичних наслідків, мені видається, що це якісь кроки, пов’язані зі сценарієм по розділу України.
-Але що робити людям, коли вони два місяці виходили, співали, танцювали, були абсолютно коректними? Ми знаємо, що 1 грудня була провокація зі штурмом Адміністрації президента, в якій Майдан не брав участі. То що робити доведеним до відчаю людям, яких не чують? І коли почався штурм урядового кварталу, раптом – беріть посаду прем’єр-міністра, керуйте…
-Людям, яких два місяці не чула влада, все-таки треба бути розумними. І розуміти, що ми вже дійшли до тої межі, де кожен крок повинен бути виваженим і повинні прораховуватися наслідки для України, для українців, для дітей.
-Ви пропонуєте ще почекати?
-Ні. Треба розуміти, що ми зараз маємо наслідки політичної моделі, коли за Ющенка голосувала одна частина України і його не сприймала інша частина, а сьогодні інше: за діючого президента голосував Південь і Схід. Його не сприймає Захід. Ці події, які розвивалися (це моя особиста думка) доносилися до президента в такий спосіб, що він не міг правильно їх оцінити, зробити правильні висновки і йти попереду ситуації. І влада, і опозиція, до речі, йшли «у хвості» подій. Спілкуючись у коридорі з Юрою Луценком, ми розкладали цю ситуацію для себе. І я хочу сказати наступне: є проблема. Лідери опозиції готові, вони розуміють, що ситуація повинна вирішитися в політичній площині. І одна з проблем, яку вони повинні вирішити, як це пояснити Майдану. Він може це не сприйняти. Я би радив лідерам опозиції сприймати Майдан як розумний Майдан. Треба пояснювати, що варіантом для всіх було б каяття всіх і тотальні перевибори (Верховної Ради, місцевих, президента)…
-А ви не гадаєте, що це може спричинити до ще більшої ескалації?
-Абсолютно! На даному етапі наслідком тотальних перевиборів ми будемо мати економічний колапс. Це не вигідно ні владі, ні опозиції, ні країні. Бо наслідком буде невиплата зарплат і пенсій, і виборець відповідальність покладе і на одних, і на других. Я цього не пропоную. А кажу, що Майдан би це сприйняв, але опозиція розуміє, що цього не відбудеться. І опозиція повинна пояснити, що ситуація, яка пропонується (при будь якому ставленні до президента чи президента до Майдану) вона є загальноприйнятною світовою практикою врегулювання політичної кризи.
-Я з Вами абсолютно погоджуюся. І треба виходити з кризи, але є велика проблема: багато людей, які стоять на Майдані, на майданах в обласних центрах, захоплюють облдержадміністрації , хочуть відставки всієї влади. Їх не влаштовує відставка лише Кабінету міністрів. Влада ж, коли їй пропонували раніше відставку Кабміну, на це не пішла. Ми бачили це голосування, уряд отримав вотум довіри. Тепер влада готова віддати Кабмін, причому, не весь, а лише частину, але за збереження президента. Тобто Ви ратуєте за це?
-Я ратую за будь-які кроки, які зупинять протистояння, унеможливлять кровопролиття і, не дай Боже, смерті людей. Тому на сьогодні ідеальна ситуація – коли президент узагалі все віддасть і піде (і прокуратуру, і все інше). Але цього ніхто не зробить. І якби на місці президента був будь-хто ( з лідерів опозиції) навряд чи він би це зробив. І тому пропозиція є робочою, із якимись умовами, можливо, з поверненням до Конституції 2004 року, її треба приймати. Не можна говорити, що оскільки у нас корумпована країна, у президента лишається прокуратура і все таке, оскільки ми взагалі не довіряємо нікому – ми і далі стоїмо на Майдані. Це шлях у нікуди.
-Тоді що буде гарантією для тих людей, які на Майдані і на Грушевського, що їх після того, як частина опозиції отримає певні посади або не отримає, не посадять до в’язниці?
-Ці питання вирішуються виключно в законодавчій площині, в парламенті. Закон і дії: треба чітко – домовленість є домовленість. На це треба воля і президента, і влади в цілому. Відпустити людей, зняти напругу, ввійти в робоче русло врегулювання політичної кризи.
-Важливо розуміти, що відпустити можна тих людей, яких ти запустив або покликав. А людей, які прийшли самі, дуже складно розпустити…
-Я маю на увазі випустити людей із в’язниць, із СІЗО.
Зрозумів. То де гарантія, що те, що стало останньою краплиною, яка змусила, зокрема, й мене вийти ще на той студентський Майдан (непідписання договору про асоціацію з ЄС) не повториться знову. Чи це питання вже не стоїть?
-Стоять усі питання: економіки, політики, всі, які є у будь-якої країни. Але нині є страшенна криза в країні. Тому потрібні якісь перші кроки, які розпочнуть шлях розв’язання проблеми. Тому я вважаю, що в домовленості треба вкладати й зовнішній вектор. Але разом з тим вважаю, що немає іншого шляху, як формування коаліційного уряду. Шляху, на якому повинна взяти верх логіка і взаємна відповідальність, а далі – крок за кроком по цьому шляху іти. Ситуація зайшла у глухий кут не два місяці тому, а набагато раніше, тому розв’язувати її потрібно в часі і у взаємовідповідальних діях.
-З цього приводу можу сказати коротко: в даній ситуації будь-які прояви силові є безглуздя і безвідповідальність.
-Безвідповідальність влади. А Ви представляєте фракцію партії влади…
-Це безвідповідальність обох сторін: і тієї, яка провокує, і органів прокуратури та міліції, які вживають подібних заходів. Ситуація, яку ми зараз маємо, потребує тільки політичного вирішення.
-Яке політичне вирішення Ви бачите?
-Є пропозиція Президента України, йдуть перемовини. Ця пропозиція прийнятна в усьому світі для вирішення аналогічних політичних криз. І Арсенію Петровичу треба дати відповідь, чи готовий він нести відповідальність.
-Тобто він повинен стати прем’єр-міністром?
-Ситуація сьогодні така, що, навіть маючи загрози для свого політичного майбутнього, йому треба дати відповідь на це питання. Можливо, з якимись умовами, можливо, з умовами переходу до Конституції 2004 року. Це загальноприйнятна практика, і потрібна чітка відповідь.
-Вона загальноприйнятна для демократичних країн, де так просто на вулиці не хапають, де люди не зникають. Ви самі знаєте: Дмитра Булатова уже п’ять діб немає. Ми – не демократична держава. Після законів, які прийняла фракція Партії регіонів у парламенті, ми – диктатура.
-Ви праві в якійсь частині, але ситуацію, яка є, треба вирішувати сьогодні і тими інструментами, які є. Один із цих інструментів – це взяття на себе відповідальності у формуванні уряду. Я гадаю, що треба сформувати уряд, який би більш гармонійно представляв усі території України і всі політичні сили. Безумовно, за участі опозиції.
-Тобто уряд національної злагоди?
-Абсолютно.
-Але найголовнішим буде питання, чи погодиться з цим Майдан? А друге: кому належатиме силовий блок – генеральний прокурор, міністр внутрішніх справ? Це люди, від яких залежить, будуть далі садити в тюрми чи ні.
-Чим далі ми будемо йти по шляху ескалації, тим тяжче буде врегульовувати ці питання за столом переговорів, політичним шляхом. Але, я вважаю, не варто представникам опозиції чекати повної капітуляції влади, щоб президент став навколішки і пристав повністю на їхні умови. Так само і владі треба проявляти певну гнучкість і, можливо, повернутися до того, з чого почалося протистояння 30 листопада, і почути Майдан. Сьогодні які б сили не були задіяні на Майдані, пов’язані з екстремістськими групами, треба розуміти, що це різні площини, і вони породжені тим, що ми самі не можемо вирішити свої питання у своєму домі. Тому на цьому полі вже грають і Росія, і Захід. Але Майдан – це народ України. Він повинен бути почутим. Тільки компроміс: із розумінням треба віднестися опозиції, і з чогось почати рух.
-Я поясню глядачам, що Ви – нетиповий представник Партії регіонів: Ви – мажоритарник, який не є членом Партії регіонів. Ви представляєте Чернігівщину. І, очевидно, бачачи, що там відбувається нині є (народні ради і таке інше), Ви не можете інакше діяти. Я правий?
-Я Вам скажу більше: дуже багато людей із такими поглядами, як у мене, знаходиться зараз у фракції Партії регіонів. Особисто я здобув мандат у жорстокій боротьбі із владним ресурсом. Але я вже у 2004 році приводив до влади одного видатного політичного діяча і бачив наслідки. Тому моє рішення йти у фракцію Партії регіонів було для того, щоб зробити щось корисне для своїх виборців. Але на сьогодні, із зростанням громадянського суспільства, яке ми маємо, багато депутатів фракції перейде від колективної безвідповідальності до індивідуальної відповідальності за долю України, за майбутнє своїх дітей.
-То Ви вийдете з фракції Партії регіонів?
-Я подивлюся на ті позиції, які буде займати фракція (на сьогодні достеменно мені це не відомо). Найголовніше для мене – це скасування законів від 16 січня, проголосовані у сумнівний спосіб.
-А Ви тоді піднімали руку?
-На мені є відповідальність, і я піднімав руку. Але я хотів би зазначити, що 15 січня, прийшовши додому після засідання бюджетного комітету, я так само, як і десятки народних депутатів, орієнтувався в цих законах виключно по їх назвах і по тому, що вони нібито гармонізують законодавство нашої країни з європейськими нормами і наближують Україну до європейської спільноти.
-Про зміст цих диктаторських законів Ви не знали?
-Більше того: і голосували руками внаслідок того, що почалася бійка і не можна було голосувати картками.
-А у фракції Партії регіонів збирали підписи, щоб підкріпити це голосування руками, чи цього не робили?
-Мені про це не відомо. Принаймні, я підпису не ставив.
-Оце якраз дуже цікаво. Тоді ми могли б побачити, чи було тих 235 голосів, які оголошував Володимир Олійник.
-У цьому і полягає весь цинізм: Олійник – один із авторів цих законів, тому не дуже коректно бути головою лічильної комісії та ще й особисто проголошувати через три секунди ці результати. Тому, якщо ми хочемо повністю зруйнувати парламентаризм як такий, то давайте далі йти ось таким шляхом. Якщо ми хочемо рахуватися з думкою людей, яких представляють мажоритарні депутати, якщо хочемо зрозуміти, що погляди Східної України трошки відрізняються від поглядів людей у Центральній і Західній Україні, потрібен консенсус. Потрібен перегляд механізмів прийняття рішень і в більшості. Повинні бути елементарні речі: слухання, щоб чути позицію один одного. Маю сказати, що багато «корисного» (в лапках) робить і опозиція своїм блокуванням і багато в чому неконструктивною позицією.
-Але ж вона дозволила проголосувати бюджет. Опозиція не перешкоджала.
-Вона була не зорієнтована, тому не встигла цього зробити. Я вважаю, що блокування при голосуванні бюджету було б безвідповідальним. Бюджет прийняти було треба.
-Ви були на зустрічі з президентом, коли він збирав фракцію на Банковій?
-Я не встиг бути на цій зустрічі за той час, коли мені повідомили.
-А скільки депутатів із фракції Партії регіонів не були присутні на цій зустрічі? Кажуть, близько 80-и…
-Не можу коментувати ці цифри.
-Але Ви знаєте своїх колег, які також не брали участь у цій зустрічі?
-Так, безумовно.
-Головне запитання: до чого ми всі разом рухаємося? (Відео з Черкас і Запоріжжя). До Вас у студії був Юрій Луценко, він показував фото, на яких начальник міліції стоїть в оточенні не лише правоохоронців, але й людей у масках, з битами, які захищають Дніпропетровську чи Запорізьку облдержадміністрацію. З іншого боку є люди, доведені до відчаю, які хочуть зайти в ці будівлі.
-Я хочу тезово наголосити на наступному: сьогоднішні захвати облдержадміністрацій та інших будівель – це той сценарій, не виключаю, який готується для мотивування введення надзвичайного стану. Треба розрізняти: якщо є екстремістські групи і хтось за ними стоїть, це одне, але Майдан – це народ України. Тому відкинути народ і сказати, що це виключно екстремісти, які кидають «коктейлі Молотова» в міліцію, і тому ми вводимо надзвичайний стан – це безвідповідально.
-У Чернігові люди, які намагалися зайти до облдержадміністрації – це екстремісти?
-На сьогоднішній день я не хотів би характеризувати персональний склад людей, які це робили. Я Вам скажу, що вони навіть входили не в ті двері, в які треба було входити. Вони входили в управління економіки, яке не має прямого сполучення з облдержадміністрацією, де перебуває і працює губернатор.
-Але це екстремісти чи ні?
-Це різні групи людей. Вони так само, як і по всі Україні, доведені до відчаю. І це група людей, яка намагається зробити з цього картину. Я переконаний, що багато думаючих людей розуміє, що захоплення приміщень облдержадміністрацій не є вирішенням проблем у країні.
-Створення народних рад – це вирішення?
-Я вважаю, що це також елементи створення загальної картинки і тиску на владу. З точки зору легітимності і юридичних наслідків, мені видається, що це якісь кроки, пов’язані зі сценарієм по розділу України.
-Але що робити людям, коли вони два місяці виходили, співали, танцювали, були абсолютно коректними? Ми знаємо, що 1 грудня була провокація зі штурмом Адміністрації президента, в якій Майдан не брав участі. То що робити доведеним до відчаю людям, яких не чують? І коли почався штурм урядового кварталу, раптом – беріть посаду прем’єр-міністра, керуйте…
-Людям, яких два місяці не чула влада, все-таки треба бути розумними. І розуміти, що ми вже дійшли до тої межі, де кожен крок повинен бути виваженим і повинні прораховуватися наслідки для України, для українців, для дітей.
-Ви пропонуєте ще почекати?
-Ні. Треба розуміти, що ми зараз маємо наслідки політичної моделі, коли за Ющенка голосувала одна частина України і його не сприймала інша частина, а сьогодні інше: за діючого президента голосував Південь і Схід. Його не сприймає Захід. Ці події, які розвивалися (це моя особиста думка) доносилися до президента в такий спосіб, що він не міг правильно їх оцінити, зробити правильні висновки і йти попереду ситуації. І влада, і опозиція, до речі, йшли «у хвості» подій. Спілкуючись у коридорі з Юрою Луценком, ми розкладали цю ситуацію для себе. І я хочу сказати наступне: є проблема. Лідери опозиції готові, вони розуміють, що ситуація повинна вирішитися в політичній площині. І одна з проблем, яку вони повинні вирішити, як це пояснити Майдану. Він може це не сприйняти. Я би радив лідерам опозиції сприймати Майдан як розумний Майдан. Треба пояснювати, що варіантом для всіх було б каяття всіх і тотальні перевибори (Верховної Ради, місцевих, президента)…
-А ви не гадаєте, що це може спричинити до ще більшої ескалації?
-Абсолютно! На даному етапі наслідком тотальних перевиборів ми будемо мати економічний колапс. Це не вигідно ні владі, ні опозиції, ні країні. Бо наслідком буде невиплата зарплат і пенсій, і виборець відповідальність покладе і на одних, і на других. Я цього не пропоную. А кажу, що Майдан би це сприйняв, але опозиція розуміє, що цього не відбудеться. І опозиція повинна пояснити, що ситуація, яка пропонується (при будь якому ставленні до президента чи президента до Майдану) вона є загальноприйнятною світовою практикою врегулювання політичної кризи.
-Я з Вами абсолютно погоджуюся. І треба виходити з кризи, але є велика проблема: багато людей, які стоять на Майдані, на майданах в обласних центрах, захоплюють облдержадміністрації , хочуть відставки всієї влади. Їх не влаштовує відставка лише Кабінету міністрів. Влада ж, коли їй пропонували раніше відставку Кабміну, на це не пішла. Ми бачили це голосування, уряд отримав вотум довіри. Тепер влада готова віддати Кабмін, причому, не весь, а лише частину, але за збереження президента. Тобто Ви ратуєте за це?
-Я ратую за будь-які кроки, які зупинять протистояння, унеможливлять кровопролиття і, не дай Боже, смерті людей. Тому на сьогодні ідеальна ситуація – коли президент узагалі все віддасть і піде (і прокуратуру, і все інше). Але цього ніхто не зробить. І якби на місці президента був будь-хто ( з лідерів опозиції) навряд чи він би це зробив. І тому пропозиція є робочою, із якимись умовами, можливо, з поверненням до Конституції 2004 року, її треба приймати. Не можна говорити, що оскільки у нас корумпована країна, у президента лишається прокуратура і все таке, оскільки ми взагалі не довіряємо нікому – ми і далі стоїмо на Майдані. Це шлях у нікуди.
-Тоді що буде гарантією для тих людей, які на Майдані і на Грушевського, що їх після того, як частина опозиції отримає певні посади або не отримає, не посадять до в’язниці?
-Ці питання вирішуються виключно в законодавчій площині, в парламенті. Закон і дії: треба чітко – домовленість є домовленість. На це треба воля і президента, і влади в цілому. Відпустити людей, зняти напругу, ввійти в робоче русло врегулювання політичної кризи.
-Важливо розуміти, що відпустити можна тих людей, яких ти запустив або покликав. А людей, які прийшли самі, дуже складно розпустити…
-Я маю на увазі випустити людей із в’язниць, із СІЗО.
Зрозумів. То де гарантія, що те, що стало останньою краплиною, яка змусила, зокрема, й мене вийти ще на той студентський Майдан (непідписання договору про асоціацію з ЄС) не повториться знову. Чи це питання вже не стоїть?
-Стоять усі питання: економіки, політики, всі, які є у будь-якої країни. Але нині є страшенна криза в країні. Тому потрібні якісь перші кроки, які розпочнуть шлях розв’язання проблеми. Тому я вважаю, що в домовленості треба вкладати й зовнішній вектор. Але разом з тим вважаю, що немає іншого шляху, як формування коаліційного уряду. Шляху, на якому повинна взяти верх логіка і взаємна відповідальність, а далі – крок за кроком по цьому шляху іти. Ситуація зайшла у глухий кут не два місяці тому, а набагато раніше, тому розв’язувати її потрібно в часі і у взаємовідповідальних діях.
За матеріалами сайту Владислава АТРОШЕНКА
23:09 | 30.01.2014 р.
| Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
| Переглядів : 6805 |
Фотоновини.JPG)
