В Україні запанувала хунта?

Коли дивився відео з київського Євромайдану, де потвори в формі спецпризначенців били лежачих людей кийками й ногами, одразу згадав кадри радянської кінохроніки стосовно подій в Чилі.

Тоді чилійська влада так само цинічно поводилася зі своїми громадянами, яки виходили на мирні акції. Чим все це закінчилося, всі ми добре знаємо.

На старого Піночета полювали народні месники. Його знаходили в інших країнах, де він переховувався від правосуддя, тягали по судах, аж доки горе-генерал не помер в інвалідному візку.

Незважаючи на десятиліття, що минули з часів військового заколоту, чілійці не простили Піночету смерть і зламані долі своїх рідних, близьких і друзів.

Чи подарують українці своєму «гаранту» те, що сталося сьогодні на київському Євромайдані? Це покаже майбутнє, і, переконаний, воно не затягнеться в часі, як це сталося в Чилі.

А маячню міліцейських речників про те, що людей розігнали, аби ті не заважали комунальникам, – узагалі вважаю нахабним цинізмом. Кому потрібна ялинка і каток в центрі Києва в листопаді? Невже не можна було почекати день-другий і потім встановити все необхідне?

З цього приводу дехто з політологів каже, що в Україні влада хоче побудувати «щасливе гетто» за кремлівсько-білоруським сценарієм. Тож застосовує силу, коли протилежна сторона перебуває в чисельній меншості.

Саме так трапилося сьогодні в Києві, саме так відбулося 25 листопада в Чернігові, коли чотирьом учасникам Євромайдану в сквері імені Попудренка протистояло кілька десятків правоохоронців.

Аби такого більше не повторилося, громадські активісти, лідери опозиційних партій закликають людей згуртовуватися, не бути байдужими до майбутньої долі країни й виходити на підтримку євромайданів.

Разом нас багато, нас не подолати! – згадалося з цього приводу одне з гасел Помаранчевої революції, яка сталася 9 років тому і теж в листопаді.