Героям – слава! Онукам – ганьба… ФОТОфакт

Вони стоять чи не в кожному селі – пам’ятники воїнам-визволителям. На камені поруч зазвичай висічено прізвища тих, хто не повернувся з війни. Часом буває чимало однакових прізвищ – близьких і далеких родичів.

Вони загинули у боях за свою землю. Так вони вважали... «Але чиєю тепер стане ця земля? Невже – власністю тих, у кого більше заокеанських зелених папірців?» – ці невеселі запитання хвилюють багатьох. Та й не лише ці.

Є й інші. Наприклад, таке: «Що наразі відбувається з колись потужним – народним (!) – господарством у північних районах області?» Або інше: «Невже то не якісь зайди-вороги, а нащадки славних прадідів довели території навколо пам’ятників героям війни до такого стану?!»  

Незадовго до Дня Перемоги авторові цих рядків довелося побувати в кількох районах області. Бачив я не лише масштабні руїни приміщень колишніх клубів, магазинів, ферм (в них тепер можна фільми про бої знімати), а й просто сміття, непристойні написи тощо…

Під пам’ятником із написом «Вечная слава героям», що у Політрудні на Городнянщині, помічаю кілька «снарядів». Ні, не звичайних металевих. Іншого виду – скляних. Їх «калібр» – півлітра. Вони не вибухають, але повільно «очищають» голови від розуму, а території – від населення.