Азаров призначив Солдатенка директором Українського інституту національної пам’яті

Прем'єр-міністр України Микола Азаров підписав розпорядження № 146-р про призначення Валерія Солдатенка

директором Українського інституту національної пам'яті при Кабінеті Міністрів Україні.

- Призначити Солдатенка Валерія Федоровича директором Українського інституту національної пам’'яті, - йдеться у розпорядженні, датованим 14-го лютого.

Офіційне досьє на Солдатенка для використання в роботі:

Доктор історичних наук (1981 р.), професор (1986 р.), член-кореспондент Національної академії наук України (2006 р.)

Народився 13 квітня 1946 р. в м. Селидове Донецької області. В 1970 році закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. До 1976 року працював асистентом, старшим викладачем, доцентом цього ж навчального закладу. 1973 р. захистив кандидатську дисертацію.

З 1976 року до 1984 р. – старший науковий співробітник Інституту історії партії при ЦК Компартії України – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. Розробляв питання історії революційного руху в Україні на початку ХХ століття та в 1917-1920 роках, історію преси цього періоду. Підготував і видав кілька індивідуальних монографій, співавтор ряду колективних праць із вказаної тематики. 1981 року захистив докторську дисертацію.

У1984-1988 рр. очолював кафедру історичного досвіду КПРС Київської вищої партійної школи. З 1988 р. до 1991 р. – завідувач відділу історико-політичних досліджень Інституту політичних досліджень ЦК Компартії України. З 1992 р. до 2010 р. – завідувач відділу етноісторичних досліджень, відділу соціально-політичної історії Інституту політичних і етносоціальних досліджень НАН України. Продовжуючи вивчення досвіду 1917-1920 років, підготував низку праць про Українську національно-демократичну революцію. У систематизованому вигляді результати досліджень опубліковані в індивідуальних монографіях: «Українська революція: концепція та історіографія» (К. 1997), «Українська революція: концепція та історіографія (1918-1920рр.)» (К. 1999), «Українська революція. Історичний нарис» (К. 1999). «Незламний. Життя і смерть Миколи Скрипника» (К. 2002), «Георгій П’ятаков: миттєвості неспокійної долі» (К. 2004), «Володимир Винниченко (На перехресті соціальних і національних прагнень)» (К. 2005), «Три Голгофи (Політична доля Володимира Винниченка)» (К. 2005). «У пошуках соціальної та національної гармонії (Ескізи до історії українського комунізму)» (К.2006), «Винниченко і Петлюра: політичні портрети революційної доби» (К. 2007), «Україна в революційну добу. Історичні есе-хроніки. У 4-х томах. Рік 1917 – Рік 1920» (Харків – Київ. 2008-2010).

У цей же час вийшла низка праць у співавторстві з іншими відомими українськими істориками: «Соборництво і регіоналізм в українському державотворенні» (І.Ф. Курас), (К.2001); «Військовий чинник у боротьбі за політичну владу в Україні в 1917-1918рр.» (Л.Г. Хало), (К. 2002); «Політична історія України ХХ століття. Т. 2. Революції в Україні: політико-державні моделі та реалії» (В.Ф. Верстюк) (К. 2003); «Галицька армія у Наддніпрянській Україні» (Б.П. Савчук) (2004); «Володимир Винниченко» (С.В. Кульчицький), (К.2005); «Українське питання в роки Першої світової війни» (В.І. Головченко), (К. 2009).

Під керівництвом В.Ф. Солдатенка здійснено комплексну розробку проблем «Українська ідея і суспільно-політичні рухи в Україні в ХVІІ-ХХ століттях», «Україна в політичних системах ХХ століття (Порівняльний аналіз)», «Суспільно-політичні трансформації в Україні в ХХ на початку ХХІ століття».

Результати досліджень видрукувані в серії монографій під загальною назвою «Українська ідея»: «Перші речники» (К.1994), «Постаті на тлі революції» (К. 1995), «Українська ідея: історичний нарис» (К. 1995), «Українська ідея та її творці» (К.1999), «Українська революція і державність» (К.1998), «Соборність України» (у двох книгах – К. 2000, 2002), «Події і особистості революційної доби» (К. 2003), «Український вибір: політичні системи ХХ століття і пошук власної моделі суспільного розвитку» (К.2009), «Суспільно-політичні трансформації в Україні: від задумів до реалій» (К.2009)

Чимало часу В.Ф. Солдатенко присвятив дослідженням історичної персоналістики.

Зокрема, опубліковані численні нариси про життєвий і творчий шлях М. Драгоманова, М. Грушевського, С. Петлюри, М. Скрипника, І. Мазепи, Д. Дорошенка, П. Христюка, М. Порша, Г. Пятакова, Є. Бош, В. Прокоповича, В. Шульгіна.

Загалом В.Ф. Солдатенко – автор більше 600 публікацій. Серед них – близько 50 монографій, 20 – належать виключно його перу.

Валерій Федорович – член спеціалізованих рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій в Інституті політичних і етносоціальних досліджень НАН України ім. І.Ф. Кураса, при історичному факультеті Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, низки вчених рад університетів України.

В.Ф. Солдатенко – член редколегії «Українського історичного журналу», «Історичного журналу», журналів «Пам’ять століть» та «Діалог», «Наукових записок Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України ім.. І.Ф. Кураса», тижневика «Історія України», низки фундаментальних наукових, у тому числі енциклопедичних, а також документальних видань. Здійснював наукове керівництво аспірантами й підготував до захисту 10 кандидатів наук та був науковим консультантом по підготовці 5 докторських дисертацій.

Джерело: http://www.memory.gov.ua/ua/256.htm