Перевів через вулицю... за десять тисяч

Якось березневим ранком у Городнянський райвідділ міліції, що на Чернігівщині, зателефонував схвильований чоловік: «Приїздіть швидше! У моїх сусідок злодій тільки що вкрав десять тисяч гривень!»

Близнючкам Софії та Ніні Сироквашам по 79 років. Заміжніми ніколи не були. До пенсії працювали швачками в ательє. Так і живуть у батьківській хаті. Близьких родичів не мають. Їх будиночок майже у центрі Городні, зовні нічим не примітний. А всередині — царство злиднів із старенькими меблями ще з 50-х років. Газу в них немає, отож, до всього там ще й панує холоднеча. Бабусі туляться у крихітній кімнатці, де є грубка. Антураж доповнюють залізні ліжка, столик, а на ньому — хліб і масло. Готувати  наїдки їм важко, та й дрова треба економити. Відчуття безнадії підкреслюють самотність і старість. Це страшно.

— Софіє В’ячеславівно, як сталося, що злодій стільки грошей поцупив?

 — Заговорив мене, я й відволіклась. Раніше ніколи такого не було. Ніхто нічого не крав. Міліція каже, що ми з сестрою довірливі. Як можна не довіряти, коли така охайна людина зайшла? Ще й сказав, що з Києва приїхав.

 — Ви так скромно живете. Для кого збирали «скарби»?

 — З кожної пенсії ми відкладали на «чорний день». Звикли все життя економити. Скільки нам треба? Хліб і до хліба... — плаче бабуся. — Ми ж не пропивали, даремно не проїдали.

 Розповідає начальник Городнянського райвідділу внутрішніх справ підполковник міліції Микола Половий:

 — Коли ми зайшли в хату і побачили, як живуть старенькі, зрозуміли, що вони заощаджували на всьому, аби зібрати ті 10 тисяч. Розпитали, що сталося. Одна з потерпілих розповіла, що у вікно хтось постукав. Вона відчинила. На порозі стояв молодий, не п’яний і чисто вдягнений чоловік, який назвався контролером райелектромереж. Він поглянув на лічильник і повідомив, що нині триває пільгова акція для пенсіонерів. Якщо вони зараз сплатять 34 гривні 60 копійок, то до кінця року звільняться від оплати за електроенергію. На підтвердження своїх слів молодик дав бабці квитанцію. Літня жінка кинулася по гроші. На радощах дістала з шафи коробку з-під печива і відкрила. Тоді «контролер» і побачив «сімейний банк» близнючок. Як тільки пенсіонерка відвернулася, він почав хапати гроші і засовувати в кишені. Потім чемно попрощався та й пішов. Софія В’ячеславівна навіть провела його. Коли повернулася до кімнати і стала ховати коробку, помітила, що вона порожня. Тоді й кинулася до сусідів, щоб викликали міліцію.

 Я оглянув квитанцію, залишену злодієм на столі. Вона була за 2006 рік, й у ній було вказано адресу і прізвище,  добре відомі правоохоронцям. Там мешкали батько і раніше судимий син. Тому було вирішено відправити туди опергрупу.

 Мені доповіли, що за цією адресою ночувала пара з Чернігова — Яна й Андрій, які десь пішли на ринок. Туди ж гайнули оперативники. Я стояв на виході з ринку, та раптом побачив молодика і трьох жінок, які несли кілька величезних валіз. Подумав — реалізатори, що досить рано  йдуть з базару. Звернув увагу на чоловіка — бабця казала, що він був у кросівках. Збігалися й інші прикмети.

А тут, як навмисне, мобільний зіпсувався. Викликати підмогу не міг, а затримувати чотирьох самому було нереально, тому пішов слідом. Фігуранти завітали у найближче кафе. Зачинивши за собою двері, я покликав: «Андрію!» Молодик озирнувся, і я попросив пред’явити документи. В цей час працівники кафе телефонували моїм підлеглим. Коли приїхала машина і затриманого посадили в неї, він намагався заховати гроші у салоні. Тицяв їх між спинкою і сидінням. У відділі підрахували те, що залишилося — 8 тисяч гривень. А з сумок дістали жіночу білизну, колготки, светри, джинси, весняні куртки, зубну пасту тощо. Тоді і розповів лиходій, що стареньку він запримітив ще кілька днів тому: переводив через слизьку дорогу до її будинку.

 Проте і тут намагався ввести в оману слідчих. Паспорта в нього не було, тому і називався різними прізвищами. Ми встановили, що він ще у 2002 році був засуджений Новгород-Сіверським судом за крадіжку. Та й тепер його судитимуть — теж за крадіжку.

 — Коли побачив стільки грошей, у мене аж очі загорілися, — розповідає 31-річний Андрій Порва. — Ідея поповнити гаманець прийшла не випадково. В одній книжці вичитав одкровення колишнього зека з 18-річним стажем, як можна, вдавши з себе працівника райелектромереж, «підзаробити». Стареньку я обкрадати не хотів. Коли ж бабуся дістала з шафи коробку і почала витягати гроші, піти без них я вже не міг. У голові крутилося: «Куди ж я їх витрачу?» Колись мріяв, якщо розбагатію, поїду на Гаваї. Поцупленого, звісно, не вистачило б. Отож вирішив «спустити» їх на ринку. Собі одяг купити і для коханої Яни, з якою разом уже півтора року. В неї вже є двоє дітей. Зараз вагітна від мене, десь місяців чотири. Тож накупив їй красивої жіночої білизни, панчіх, іншої всячини.

— А чим займалися на волі?

— Як вийшов із тюрми,  поїхав по родичах гостювати. Був і у Шполі Черкаської області, і в Десні, і в Чернігові.

— За що сиділи?

— Та за дурість. У Семенівці з товаришем обікрали квартиру його знайомого. Забрали відеоапаратуру, коштовності.

— А пенсіонерок обікрадених не шкода?

— Тепер так. Тоді, як спокусився, про це не думав.

— Ви ще когось так обібрали?

— Наче ні. Але таких, як я, нині повно по всій Україні, тож пенсіонерки хай не будуть довірливими. І підліткам не треба зазіхати на легку наживу. Бо тюремна баланда гидка.

— Передачі ніхто не носить?

— Не голодую: дають борщ, макарони з підливою, чай і хліба досхочу.

P.S. До речі, тільки з початку року на Чернігівщині зареєстровано 19 випадків, коли зловмисники під виглядом працівників різних служб  заволодівали чужими грошима...

 Тижневик МВС України "Іменем Закону", http://www.imzak.org.ua/