Газета – не повія, яка йде з багатшим?

Які перспективи у чернігівської преси? Чи хто її душить? Чи є у нас свобода слова? Ці питання  „Високий Вал” обговорював з  видавцем газет «Объявления по средам», «Семь Дней», «Семейная газета», «Чернігівщина» - депутатом міської ради  Ярославом Сухомлином.

І газеті „Ку-ку” - сертифікат!!!

- Ярославе, які, на твою думку, найсуттєвіші недоліки на ринку преси в Чернігові?

- На сьогодні поняття „ринок преси” включає в себе не тільки реалізацію  періодичних видань, а і саме їх видавництво, тобто, об’єднує в собі цілу галузь. І головним недоліком я вважаю,  що в  нашому місті відсутня преса – як галузь. Всі, хто займається медіа-бізнесом у Чернігові, не можуть відкласти свої амбіції і об’єднатися. Це багато дало б. По-перше, можна було б перед владою відстоювати спільні інтереси. По-друге, ухвалювати на місцевому рівні важливі для   ЗМІ закони і рішення. А цього ніхто не робить.

- Чи не був би це монопольний зговір?

- Ні. На всеукраїнському рівні є асоціації, профспілки, які захищають свої права. От видавці. Вони між собою конкурують - можуть одне одному глотку перегризти в бізнесі. Але вони доросли до розуміння, що є речі,  важливі для всіх. Наприклад,  їм треба сертифікувати тиражі. Без цього не буде серйозних надходжень від реклами. Бо рекламодавець не знає – чи у газети „Ку-ку” дійсно тираж 100 тисяч, чи лише одна тисяча?

-А від яких проблем шкутильгає чернігівська преса?

- У Чернігові нема розвинутої системи продажу преси. Наприклад, у чудового менеджера є гроші. Він наймає  чудового редактора, і той робить чудову газету, яку якісно надрукували.   А де її продавати, цю чудову газету! На вуличних розкладках, під дощем і снігом, під пекучим сонцем? В якому вигляді вона потрапить до читача?  Пошта, звісно, має свою систему розповсюдження, але спеціальних кіосків - недостатньо! 

Сигарети чи газети?

- Бачу привід наїхати на владу!

- Так, об’єднавшись, видавці  могли б запитати у влади: чому тютюнові кіоски ростуть, як гриби, а  газетним не вистачає?  Дивно. Чи ми не Європа?  Адже газету треба продавати цивілізовано. І парадокс у тому, що для цього видавцям не треба „створювати сприятливих умов”, а потрібно лише не заважати.

Якщо міська влада віддає перевагу тютюновим кіоскам, то це напевно свідчить, що владу більш  турбує доля тютюновиробника, ніж здоров’я нації  чи її просвіта.  Основна теза, яку необхідно донести до влади,  така: не ставте перепони у створенні якісних кіоскових мереж по продажу преси – і це буде найкраща підтримка для чернігівських засобів масової інформації.

-А якщо „Високий Вал” виходитиме друкованою версією?

- Не знаю, чому ще досі немає друкованої газети „Високий Вал”( сміється -В.С.)! Але при створенні мережі кіосків і вона могла б продаватися цивілізовано.

- Кому буде вигідно створення такої мережі: чиновникам, які могли б розраховувати на хабарі, чи  бюджету, який би поповнився податками.

- Звісно,  МІСЬКОМУ  бюджету!  Хоча, знаєш,  будь-яка влада не дуже зацікавлена давати пресі  широку дорогу, адже саме преса часто цюкає її в тім’ячко.

Обличчя чи морда влади?

- Погоджуюсь, переконався і не раз...

- А преса буде розвивати малий бізнес, що важливо. Влада  ж ніколи не сприймала пресу, як бізнес, як галузь. Хто були і є журналісти в Чернігові  для влади? Це такі собі діячі мистецтва, яким влада раз на рік вручає диплом і тисне руку. Все  - обов’язок виконано. Найобразливіше, в цьому винні самі ж журналісти. Містечковість заважає їм укусити, дати щигля владі, залізти туди, куди влада не пускає. Тому і таке ставлення до журналіста.

- Не можу погодитися. Бо знаю таких чернігівських колег, які владі будь-якого  рівня показують її справжнє обличчя чи морду. І змушують її з нами рахуватися.

- А я кажу про тенденцію. Так майже у всіх містах, подібних Чернігову. Преса боїться йти на загострення стосунків з владою. Журналіст – це ж не митець, а спеціаліст по добуванню і якісній обробці оперативної і актуальної для читачів інформації. Тобто, писати треба не красиво, а  зрозуміло, цікаво, доступно.

Цікава свобода слова

- Для мене головне – щоб цікаво. Інакше ніхто  і не прочитає. Цього не вистачає.

- У нас навпаки  - часто читаєш: відбувся круглий стіл, виступили такі-то і сказали, що будемо жити  довго і щасливо. Так писати можуть усі, навіть школярі. Стереотипи треба ламати і „тюкати” владу за дурниці. А для цього треба об’єднуватися. Кожен чиновник повинен за собою відчувати гаряче дихання журналіста.

- А зі свободою слова все в порядку? Бо ми все більше про газетний бізнес...

-  Ні. І це стосується будь-якої влади. І тієї, яка була в 2004-му, і яка зараз. Наприклад, є гарний журналіст, але він сам нічого не зробить. Десятки випадків були, коли чиновники відмовлялись давати інформацію, сварили пальчиком „цього не можна писати”. Тільки гуртом можна відвоювати право на свободу слова. А так бувало, що ситуація вирішувалась далеко не завжди на нашу користь. Хоча, погодься, так гостро, як в інших регіонах, питання свободи слова у нас не стояло.

Кому дістанеться газета?

- Як ставишся до так званої комунальної преси. Чи потрібно її приватизувати?

-У жовтні я ініціюю круглий стіл в Чернігові. Запрошую декілька видавців з інших регіонів України. Ми обговоримо питання відносин регіональної влади і преси, і, звісно, приватизації комунальних медіа. Хоча про це говорять на всеукраїнському рівні, однак на рівні областей питання значно гостріше, і воно суттєво відрізняється.

- Так-так, газету „Чернігівські відомості” зараз хочуть проковтнути. І невідомо кому вона дістанеться.

- Практично   всі політичні сили розглядають її, як суттєвий ресурс в майбутніх баталіях. Хоча політики самі ж „убивають” цінність газети „прокачуючи” через неї „потрібні” матеріали. На сесії різні політичні сили виходять з ініціативою про заміну редактора. Хоча більшість із них намагаються, таким чином, перерозподілити вплив на інформаційний ресурс, а не покращити газету. Образливо, коли, з комунальної газети намагаються зробити „повію”, яка піде з тим, хто більше заплатить. Таке ставлення треба поміняти.

- Вихід?

- Приватизація. Влада не повинна контролювати газету. Це питання політичної волі. Але хто відмовиться від такого ресурсу? Приватизація піде на користь ЧИ-ТА-ЧУ! Але Верховна Рада не приймає закон про приватизацію преси і такі дурниці відбуваються.

-У нас в Чернігові є чотири (умовно) газетних бізнес-центри  навколо газет «Объявления по средам», «Реклама+ TV» , «Гарт» і «Вісник «Ч» . Це значить хтось із них підімне газету  „Чернігівські відомості?

- Це аргумент противників приватизації – мовляв комунальну пресу поділять олігархи. Звичайно, таке може були, але чи вигідно це громадянину? Так! Бюджет не буде тратити кошти на засіб масової інформації – газету, радіо чи телебачення. Це перша вигода. Друга  –  це видання не буде напряму підпорядковуватись владі і партіям. Це важливо.

Незалежність преси прибуткова

-Додам, що розумні бізнесмени не впливають на редакційну політику. Саме незалежна позиція преси користується найбільшою повагою у читачів. В ній хочуть розміщувати рекламу.

- Так, освічені менеджери не „влазять”  у наповнення газети.

- У Швеції я бачив газету, яка належить партії, але про партію там було лише на одній сторінці із 64-х. І ця газета входить до числа двох найулюбленіших у країні!

- Там інша культура відносин. Процес приватизації у нас буде непростим.

- Якщо ж будуть приватизуватись „Чернігівські відомості”, викинуть трудовий колектив?

- Асоціація видавців періодичної преси, яка у Верховній Раді просуває закон про роздержавлення газет, в ньому захищає трудовий колектив. Він має право приватизувати, якщо відчуває сили. Якщо ж „Чернігівські відомості” організуються і підуть колективом на приватизацію – чудово!

- У нас мало прикладів, коли успішний менеджер і редактор видання – одна людина.

- Якщо ж питання приватизації не  під силу редактору, то компанії чи фізичні особи  подають заявки на тендер, і відбувається приватизація. Закон повинен захищати трудовий колектив і повинен робити процедуру приватизації максимально прозорою.

- Завтра всі скажуть „Ага, Сухомлин хоче приватизувати „Чернігівські відомості”.

- Якщо нашому видавництву потрібна буде ще одна газета, я її зареєструю і відкрию. Це не проблема. Набагато важливіше думати про розвиток преси в Чернігові і нормальні принципи стосунків „влада-бізнес-преса”.

На фото: Ярослав Сухомлин під час інтерв’ю.